Рішення № 58725080, 01.07.2016, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2267/15-ц

Провадження № 2/352/234/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2016 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Пилипів М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач 18.11.2015 р. звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у розмірі 103742,92 доларів США, що за курсом 21,29 згідно службового розпорядження НБУ від 19.10.2015 р. складає 2208686,82 грн.

Заявлений позов обґрунтовував тим, що 18.01.2008 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитну угоду № 18К та договір про видачу траншу № 18К/1. Згідно договору № 18К/1 банк надав відповідачу кредит у розмірі 20000 доларів США на строк до 17.01.2013 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% річних, а відповідач зобовязався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та інші платежі у строки і в порядку, що встановлені договором. Згідно договору у випадку порушення зобовязань за кредитним договором позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. На забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 21.01.2008 р. між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки № 18К/2, згідно якого поручитель взяв на себе зобовязання солідарно відповідати за зобовязаннями позичальника. У звязку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 зобовязань за кредитним договором станом на 19.10.2015 р. утворилась заборгованість у сумі 103742,92 доларів США, яка складається з наступного: 20730,82 доларів США заборгованості за кредитом, 31437,12 доларів США заборгованості по відсотках за користування кредитом, 9198,83 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 37424,83 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобовязань по договору, 11,74 доларів США штрафу (фіксована частина), 4939,58 доларів США штрафу (процентна складова). Просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку вказану суму заборгованості та судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не зявився, згідно поданої ним заяви у разі неявки в судове засідання відповідача позивач не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення судом заочного рішення.

Представник відповідачів ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, у поданій суду заяві просив проводити розгляд справи у його відсутності та відмовити у позові щодо ОСОБА_1 за закінченням строків позовної давності відповідно до поданої ним 17.03.2016 р. заяви про застосування строків позовної давності, яка була доповнена 02.06.2016 р., у позові щодо ОСОБА_2 просив відмовити за безпідставністю у звязку з припиненням зобовязань, які випливають з договору поруки. Заяву про застосування строків позовної давності обґрунтовував тим, що банк змінив кінцевий строк повернення кредиту за кредитною угодою № 18К та договором про видачу траншу № 18К/1 від 18.01.2008 р., направивши ОСОБА_1 12.08.2010 р. відповідні вимоги на підставі ст.1050 ЦК України про повернення суми кредиту в повному обсязі, нарахованих відсотків, комісій та штрафних санкцій у тижневий термін з дати отримання цього повідомлення. Вказану вимогу відповідач отримав 23.09.2010 р., мав її виконати не пізніше 30.09.2010 р., тобто з 01.10.2010 р. розпочався перебіг пятирічного строку позовної давності, який закінчився 01.10.2015 р., а позивач звернувся до суду на початку листопада 2015 р.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що 18.01.2008 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитну угоду № 18К та договір про видачу траншу № 18К/1 (а.с.12-16).

Згідно договору № 18К/1 банк надав відповідачу кредит у розмірі 20000 доларів США на строк до 17.01.2013 р. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% річних, а відповідач зобовязався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та інші платежі у строки і в порядку, що встановлені договором. Згідно договору у випадку порушення зобовязань за кредитним договором позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

На забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 21.01.2008 р. між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки № 18К/2, згідно якого поручитель взяв на себе зобовязання солідарно відповідати за зобовязаннями позичальника (а.с.17).

Позивачем станом на 19.10.2015 р. проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с.4-6), згідно якого заборгованість становить 103742,92 доларів США та складається з: 20730,82 доларів США заборгованості за кредитом, 31437,12 доларів США заборгованості по відсотках за користування кредитом, 9198,83 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 37424,83 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобовязань по договору, 11,74 доларів США штрафу (фіксована частина), 4939,58 доларів США штрафу (процентна складова).

Згідно вказаного розрахунку судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 останню проплату за договором по погашенню тіла кредиту, відсотків, комісії та пені здійснив 12.11.2009 р., після цього він припинив виконувати зобовязання з погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

У відповідності з вимогами ст.ст. 1050 ч.2, 1054 ЦК України у разі невиконання позичальником своїх обовязків за кредитним договором щодо забезпечення повернення кредиту кредитодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати відсотків.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору 12.08.2010 р. позивач направив ОСОБА_1 вимоги про повернення суми кредиту за договором № 18К від 18.01.2008 р. та договором № 18К/1 від 18.01.2008 р. у повному обсязі, нарахованих відсотків, комісій та штрафних санкцій у тижневий термін з дати одержання цього повідомлення (а.с.66-67).

Надіслання зазначеної вимоги свідчить про зміну позивачем умов кредитування в частині строку виконання відповідачем зобовязань з повернення кредиту та процентів, тобто позивач скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту та сплату відсотків, передбаченим ч.2 ст.1050 ЦК України, і змінив кінцевий строк виконання зобовязань за кредитним договором.

Згідно договору кредит надавався відповідачу ОСОБА_1 на строк до 17.01.2013 р., у звязку з реалізацією свого права на дострокове повернення кредиту та сплату відсотківпозивач змінив строк виконання зобовязань за кредитним договором, зазначивши що відповідач має виконати зобовязання у повному обсязі у тижневий термін з дати отримання вимоги від 12.08.2010 р.

Судом встановлено, що вказані вимоги відповідач отримав 23.09.2010 р., мав виконати не пізніше 30.09.2010 р. Починаючи з 01.10.2010 р. розпочався перебіг узгодженого сторонами у договорі пятирічного строку позовної давності, протягом якого позивач міг звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. Збільшена позовна давність спливла 01.10.2015 р., а з позовом до суду позивач звернувся 18.11.2015 р.

Згідно вимог ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін згідно укладеного між ними письмового договору.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК).

У відповідності з вимогами ч.ч. 1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.

При вирішенні даного спору суд враховує правову позицію, яка міститься у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 р. у справі № 6-169цс14, що згідно з вимогою ч.1 ст.360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на те, що позивач, маючи обєктивну можливість здійснити захист свого права, з позовом до суду звернувся з пропуском пятирічного строку позовної давності; представник відповідача заявив про пропущення позивачем позовної давності і просив з цієї підстави у позові відмовити; позивач не обґрунтував поважності причин пропущення позовної давності, суд дійшов висновку про відмову в позові до відповідача ОСОБА_1 за спливом позовної давності.

Що стосується заявлених позивачем вимог до відповідача ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 4 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки; у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Оскільки у договорі поруки, укладеному між банком та відповідачем ОСОБА_2 строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Згідно п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобовязання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобовязання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобовязання у повному обсязі або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Встановлено, що як змінений позивачем строк виконання основного зобовязання за кредитним договором у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроковосплив 30.09.2010 р., так і узгоджений сторонами при укладенні кредитного договору строк виконання основного зобовязання настав 17.01.2013 р., протягом шести місяців від вказаних строків кредитор не предявив вимоги до поручителя, звернувся до суду з позовом лише 18.11.2015 р.

З огляду на викладене, враховуючи, що у звязку з непредявленням кредитором вимоги до поручителя протягом визначеного законом строку порука припинилась, тобто припинилось право кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя, суд дійшов висновку про безпідставність заявленого позову до поручителя ОСОБА_2 про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 256, 257, 259, 261, 267, 526, 554, 559 ч.ч. 1, 1050 ч.2, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Відмовити у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_1 за спливом позовної давності, до ОСОБА_2 за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча М.М.Хоминець