Рішення № 58724584, 29.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/5854/15-ц 22-ц/774/1236/К/16

Справа № 215/5854/15-ц Головуючий в суді першої

Провадження 22ц/774/1236/К/16 інстанції - Мельник Ю.П.

Категорія № 26 (3) Доповідач - Ляховська І.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

із секретарем - Євтодій К.С.,

за участю - представника позивача ОСОБА_2,представника відповідача Давиденка Андрія Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі -ПАТ «Кривбасзалізорудком») з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, спричинену втратою професійної працездатності внаслідок професійного захворювання, у розмірі 701 568 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що впродовж тривалого часу працював у шкідливих умовах на підприємствах відповідача, внаслідок чого отримав професійне захворювання та висновком МСЕК від 02 квітня 2015 року йому встановлено 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково та на його користь з ПАТ «Кривбасзалізорудком» стягнуто 45 000,00 грн. моральної шкоди, а також на користь держави - судовий збір у розмірі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізорудком» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості. Також посилається на неврахування судом того, що норми ст. 237-1 КЗпП не поширюються на спірні правовідносини, оскільки позивач працював на «Кривбасзалізорудком» у період з 03 грудня 2001 року до 05 липня 2002 року, тобто до набрання законної сили вказаною статтею. Крім того, зазначає, що відповідно до п. 19 акту розслідування причин виникнення професійного захворювання позивача конкретних винних осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання ОСОБА_4 встановити неможливо, що, на його думку, свідчить про відсутність протиправних дій зі сторони відповідача. Ставить під сумнів факт набуття позивачем професійного захворювання саме з вини відповідача, а не інших підприємств, на яких працював позивач, оскільки рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 березня 2016 року на користь позивача вже стягнуто моральну шкоду в розмірі 85 000,00 грн. з ПАТ «ЦГЗК». Вважає, що суд залишив поза увагою той факт, що при влаштуванні позивача на роботу, його ознайомлено з умовами праці та їх можливими наслідками для здоров'я. Вказує й на недоведеність позивачем факту заподіяння йому моральної шкоди з вини відповідача, оскільки надані позивачем довідки МСЕК і виписки з історії хвороби позивача не є беззаперечними доказами заподіяння моральної шкоди. Посилається й на неврахування судом того, що правонаступником прав та обов'язків ш. «ім. Орджонікідзе» є ПАТ «ЦГЗК», яким вже відшкодовано шкоду позивачу за рішенням суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 з 11 квітня 1995 року по 19 листопада 2001 року (6 років 7 місяців) працював на підприємстві відповідача на різних посадах: підземним гірником з повним робочим днем в підземних умовах, підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування, підземним машиністом бурової установки у Державному виробничому об'єднанні по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» на шахті імені «Орджонікідзе». З 03 грудня 2001 року по 05 липня 2002 року (7 місяців) працював підземним машиніст бурової установки на шахті «Гвардійська» (а.с.10-15).

Висновком ЛЕК НДІ Промислової медицини від 15 січня 2015 року № 065 ОСОБА_4 встановлена наявність професійних захворювань з діагнозом: Радикулопатія шийна та попереково-крижова білатеральна з вираженими статико-динамічними порушеннями, периферичним нейросудинним та стійким больовим синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ступеня), деформуючого остеопарозу, в поєднанні з періартрозом, ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) та колінних (ПФ другого ступеня) суглобів, помірної гіпотрофії м'язів лівої гомілки. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А. ЛН першого ступеня. Нейросенсорна приглухуватість 1 ст. (з легким зниженням слуху) (а.с. 26-27).

Висновком МСЕК від 01 квітня 2015 року ОСОБА_4 первинно встановлено 60 % втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності з датою повторного огляду 01 березня 2016 року (а.с.23-24).

Відповідно до п.12 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12 лютого 2015 встановлено, що причиною професійного захворювання ОСОБА_4 стала робота впродовж 12 років 3 місяців в умовах впливу перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, з яких на підприємстві відповідача протягом 7 років 2 місяця (а.с. 16-19).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_4, встановивши, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним, орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як убачається з Акту розслідування від 12 лютого 2015 року, причиною виникнення професійного захворювання стало перевищення гранично - допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Правильно встановивши обставини справи та надавши їм вірну юридичну оцінку, суд першої інстанції обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову стягнення з ПАТ «Кривбасзалізорудком»на користь ОСОБА_4 моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги не містять підстав для її задоволення.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що на спірні правовідносини не поширюються норми ст. 237-1 КЗпП є безпідставними, оскільки предметом спору є завдання моральної шкоди саме з 01 квітня 2015, тобто з дати встановлення позивачу втрати професійної працездатності.

Доводи апеляційної скарги про те, що згідно п. 19 акту розслідування причин виникнення професійного захворювання позивача не встановлено винних осіб, якими порушено норми охорони праці, у зв'язку із чим виникло професійне захворювання ОСОБА_4, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.19 зазначеного акту, конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання ОСОБА_4, встановити неможливо, враховуючи тривалість роботи позивача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів. При цьому, не можливість встановити конкретних посадових осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці, гігієнічних регламентів і нормативів, обумовлена лише тривалість праці позивача на підприємстві відповідача і вочевидь зміною протягом цього часу осіб, відповідальних за охорону праці, проте, вказана обставина не знімає з відповідача обов'язку виконувати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_4 моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений висновком МСЕК від 01 квітня 2015 року. Внаслідок чого позивач час від часу змушений проходити курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлена нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя. Стан здоров'я позивача не покращується, про свідчать результати періодичних медичних оглядів.

Доводи апеляційної скарги відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України "Про охорону праці" й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Не приймаються до уваги колегії суддів й доводи апеляційної скарги, про те, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» є не єдиним відповідачем по даній справі і позивач працював на інших підприємствах, оскільки при ухвалені рішення враховано стаж роботи позивача саме на підприємстві відповідача, який складає 7 років 2 місяці, з чим погоджується і сам відповідач, не виключаючи при цьому, що підставою для встановлення професійного характеру захворювання послужила і робота ОСОБА_4 на інших підприємствах.

Посилання відповідача на неврахування судом того, що правонаступником прав та обов'язків ш. «ім. Орджонікідзе» є ПАТ «ЦГЗК», яким вже відшкодовано шкоду позивачу за рішенням суду, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до постанови КМУ від 2 березня 1998 р. N 258 «Про спеціальний режим реструктуризації гірничо-рудних підприємств Кривбасу, гірничо-хімічних підприємств Яворівського і Роздольського "Сірка" та Стебницького "Полімінерал" Львівської області», наказом Міністерства промислової політики України від 29 червня 1998 року № 263 Державне виробниче об'єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було перейменовано у Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат», яке з грудня 1999 року, згідно наказу міністерства промислової політики України від 12 липня 1999 року № 248, наказом Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» від 31 грудня 1999 року № 347 перетворено у Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром».

Згідно із спільним наказом Державного комітету промислової політики України та Фонду державного майна України від 19 лютого 2001 року № 66/245 «Про реорганізацію Дочірнього підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат», Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» з 01.08.2001 року було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», яке з 04 квітня 2011 року було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ідентифікаційний код: 00191307 згідно з ЄДРПОУ.

Судом установлено, що записи про переведення позивача з ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» до ВАТ «ЦГЗК» відсутні.

Таким чином, правонаступником усіх прав та обов'язків Державного виробничого об'єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», у відособленому підрозділі якого працював позивач (шахта «Орджонікідзе») у період з 1995 року по 2002 рік, є Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат».

Однак, вирішуючи спір, судом першої інстанції не враховано те, що рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 березня 2016 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2016 року, з ПАТ «ЦГЗК» стягнуто моральну шкоду на користь позивача, у зв'язку із чим доводи апеляційної скарги в частині незгоди з визначеним до стягнення розміром моральної шкоди заслуговують на увагу з наступних підстав.

Так, відповідно до роз'яснень положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідачів та інших обставин, зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Між тим, в суді апеляційної інстанції встановлено та не заперечувалось сторонами (отже не підлягає доказуванню у відповідності до ст. 61 ЦПК України), що рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 березня 2016 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2016 року, на користь позивача стягнуто моральну шкоду з ПАТ «ЦГЗК» у розмірі 15000,00 грн., за період роботи на даному підприємстві в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища протягом 9років у період з 2005 року по 2014 рік.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів, враховуючи характер і тривалість моральних страждань позивача, тяжкість завданої моральної травми, тривалість його роботи на підприємстві відповідача, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, зменшивши цей розмір з 45000,00 грн. до 15000,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.3, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2016 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_4, змінити, зменшивши цей розмір з 45 000 (сорок п'ять тисяч) гривень до 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий І.Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

Л.В. Михайлів