Постанова № 587242, 19.04.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2007 р.

Справа № 14/397-06-12281А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Картере В.І.

суддів: Пироговського В.Т., Жекова В.І.

при секретарі судового засідання –Буравльовій О.М.

за участю представників:

від позивача –Пучкова І.А.,

від відповідача –Подорожній А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від 22.01.2007р.

по справі № 14/397-06-12281А

за позовом Третьої Одеської державної нотаріальної контори

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

про визнання частково не чинним податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій

В С Т А Н О В И В:

Третя Одеська державна нотаріальна контора звернулася до господарського суду Одеської області із позовом, відповідно до якого просила визнати не чинними податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси №0002451700/3 від 18.10.2006р. в частині визначення податкового зобов’язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 1740,17грн. та штрафної санкції по цьому податку у сумі 3480,34грн., а також рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси №0002142301/3 від 17.10.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 1991,44грн.

Постановою господарського суду Одеської області від 22.01.2007р. (суддя Горячук Н.О.) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із даним судовим рішенням ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права просить постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач навів доводи щодо наявності з боку позивача порушень вимог чинного законодавства при здійсненні виплат грошових коштів на відрядження штатним працівникам Одеського обласного управління юстиції Чередніченко Г.А. та Аліфановій С.О.

Зокрема, податковий орган наполягає на тому, що виплативши грошові кошти на відрядження вказаним вище працівникам позивач порушив приписи Інструкції „Про службові відрядження в межах України та за кордон”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №59 від 13.03.1998р., п.п. 2.11 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637 та п.2.1 ст.2, п.3.1 п.3.4 ст.3, п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1, ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.„а” п.17.2 ст.17, п.22.3, ст.22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення без змін.

При цьому, посилаючись на п.5.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 81 Цивільного кодексу України, ст.12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005р.», ст. 13 Бюджетного кодексу України, приписи Закону України „Про нотаріат” та Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ»№228 від 28.02.2002р., позивач наполягає на відсутності з його боку порушень при виплаті грошових коштів на відрядження працівникам Третьої Одеської державної нотаріальної контори - нотаріусу Чередніченко Г.А. та консультанту Аліфановій С.О.

Крім того, в запереченнях на апеляційну скаргу позивач зауважив на тому, що сума податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1442,61 грн. а також штрафні санкції по цьому податку, були сплачені Третьою Одеською державною нотаріальною конторою до визначення цих податкових зобов’язань податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Київському районі м. Одеси №0002451700/3 від 18.10.2006р.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскарженої постанови норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо необхідності скасування означеного судового рішення, однак не з підстав наведених у апеляційній скарзі.

При цьому апеляційний господарський суд виходить з наступного:

Оспорювані рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси оформлені на підставі акту перевірки №1008/23-02-02899772/104 від 04.04.2006р., складеного за результатами комплексної позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, правильності стягнення та своєчасності внесення до бюджету державного мита за період з 01.04.2003р. по 03.04.2006р.

Зокрема, в зазначеному акті перевірки податковий орган дійшов висновку про безпідставне відшкодування грошових коштів на відрядження з каси Третьої Одеської державної нотаріальної контори Аліфановій С.О. (авансовий звіт №2 від 12.02.05р. на суму 339,72грн.) та Чередниченко А.А. (авансовий звіт №54 від 29.11.04р. на суму 1651,22грн.).

Такий висновок в акті перевірки мотивований відсутністю посвідчень про відрядження, у зв’язку з чим, на думку податкового органу, позивач порушив п.2.11 ст.2 „Положення про проведення касових операцій в національної валюті України”, затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004р., використавши кошти не за цільовим призначенням, а також в порушення приписів п.2.1 ст.2, п.3.1 п.3.4 ст.3, п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п. „а” п.17.2 ст.17, п.22.3, ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не утримав з виплачених сум податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 297,56грн.

Однак, такий висновок податкового органу не ґрунтується на приписах чинного законодавства і не відповідає фактичним обставинам справи.

Так, в матеріалах справи наявні посвідчення про відрядження відповідно до яких, на підставі наказів начальника Одеського обласного управління юстиції, до Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції у м. Київ направлялися у відрядження працівники Третьої Одеської нотаріальної контори: нотаріус Чередніченко Г.А. у період з 14 по 27 листопада 2004р. та консультант Аліфанова С.О. у період з 4 по 10 грудня 2005р.

При цьому, слід зазначити той факт, що вказані посвідчення про відрядження, підписані начальником Одеського обласного управління юстиції, що в свою чергу жодним чином не підтверджує ствердження податкового органу про нецільове використання Третьою Одеської державною нотаріальною конторою коштів на відрядження, оскільки такі дії Одеського обласного управління юстиції та позивача відповідають приписам ст. 17,19,20 Закону України «Про нотаріат», ст. 13 Бюджетного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005рік», відповідно до яких, саме до компетенції Одеського обласного управління юстиції були віднесені питання про використання коштів нотаріальних контор, отриманих від надання додаткових послуг.

Таким чином, позивач цілком правомірно, на підставі наказів Одеського управління юстиції, використав грошові кошти по відшкодуванню витрат працівників на відрядження і при цьому, відповідно до приписів Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»вказані виплати не підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, а також відсутні правові підстави для застосування до позивача у зв’язку із здійсненими виплатами будь-яких штрафних санкцій, в тому числі й за порушення правил обігу готівки.

Також, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем приписів п.1.3, п.1.15, п.1.20, ст.1, п.2.1 ст.2, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.9.11.1 п.9.11 ст.9, ст.12, п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19, п.21.1 ст.21 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме –неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб з доходу, який було виплачено позивачем на користь платника податку –фізичної особи Мірошникова В.І. при здійсненні з ним операції купівлі-продажу вантажного транспортного засобу марки «КАМАЗ-55112», в результаті чого податковий орган визначив позивачу податкові зобов’язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 1442,61грн. та штрафної санкції по цьому податку у сумі 2885,22грн.

Наявність вказаного вище порушення правомірно встановлено актом перевірки і не оспорюється позивачем.

Втім, на момент оформлення податкового повідомлення-рішення №0002451700/3 від 18.10.2006р. у ДПІ у Київському районі м. Одеси були відсутні правові підстави для визначення позивачу податкового зобов’язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 1442,61грн. та штрафної санкції по цьому податку у сумі 2885,22грн., оскільки вказані податкові зобов’язання були добровільно сплачені позивачем до складання акту перевірки 30 березня 2006р. платіжними дорученням №8730, про що було відомо податковому органу.

З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси №0002451700/3 від 18.10.2006р., в частині визначення податкового зобов’язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 1740,17грн. та штрафної санкції по цьому податку у сумі 3480,34грн., а також рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси №0002142301/3 від 17.10.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 1991,44грн. є протиправними, про що правильно зазначив місцевий господарський суд у оскарженому судовому рішенні.

Однак, обраний позивачем спосіб захисту - визнання оспорюваних рішень податкового органу нечинними, не може бути застосований судом, оскільки за своїм правовим значенням, вимога про визнання нечинним може стосуватися лише нормативно-правового акту.

Разом з тим, виходячи з повноважень, визначених ст. 162 КАС України, відповідно до яких суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, апеляційний господарський суд вважає можливим прийняти постанову про скасування оспорюваних рішень ДПІ у Київському районі м. Одеси.

Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, оскаржена постанова підлягає відповідній зміні.

Керуючись ст. ст. 150, 160, 162, 195, 196, 198, 201, 205, 207 КАС України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову господарського суду Одеської області від 22.01.2007р. по справі № 14/397-06-12281А змінити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 18.10.2006р. №0002451700/3 в частині визначення податкового зобов’язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у сумі 1740,17грн. та штрафної санкції по цьому податку у сумі 3480,34грн.

Скасувати рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 17.10.06р. №0002142301/3.

Постанова в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя - доповідач: В.І. Картере

Судді: В.Т. Пироговський

В.І. Жеков