Ухвала суду № 58720890, 01.07.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 731/45/16-ц Провадження № 22-ц/795/1329/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Моцьор О. В. Доповідач - Хромець Н. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХромець Н.С.суддів:Бечка Є.М., Тагієва С.Р. при секретарі:Шевченко М.О.за участю:представника позивача ОСОБА_5

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на заочне рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 16 березня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 16 березня 2016 року позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір № 002057 фінансового лізингу від 24 грудня 2015 року, укладено між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_6, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 кошти, сплачені ним за договором в якості адміністративного платежу у розмірі 23000 грн., банківську комісію у розмірі 230 грн. та судовий сбір.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» просить скасувати рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права та відмовити в задоволенні позову. На думку відповідача, твердження суду про несправедливі умови договору є безпідставним, не наведено мотивів, відповідно до яких суд дійшов висновку про наявність ознак несправедливості. Відповідач стверджує, що права позивача щодо якості товару захищено відповідними пунктами договору, а саме п 3.4; 3.4.8; 3.4.9; 4.4. Не погоджується з висновком суду відповідач і про те, що адміністративний платіж в договорі виходить за межі переліку лізингових платежів зазначених у ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», так як ч. 2 даної статті визначено можливий склад лізингових платежів та не встановлено вичерпний перелік. На думку відповідача, в рішенні суду не було належним чином мотивовано можливість застосування до Договору норм Закону України «Про захист прав споживачів», не враховано, що цей Закон не регулює правовідносини у сфері укладання, виконання, розірвання договорів фінансового лізингу. Щодо відсутності ліцензії у відповідача та посилання суду на правові позиції Верховного Суду України, відповідач вказує на різницю виду послуг, таку як адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах та послуг фінансово лізингу. Відповідач стверджує, що виконав всі вимоги, які встановлено законодавством та отримав необхідну Довідку (рішення про взяття на облік) як установу з правом надання послуг з фінансового лізингу. За доводами відповідача відсутні нормативно-праві акти, які встановлюють порядок отримання ліцензії на здійснення такого виду діяльності як надання послуг фінансово лізингу, а відповідно до норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг» , який повністю регулює такий вид економічної діяльності як фінансовий лізинг та є спеціальним законом, не існує норми про обов'язковість нотаріального посвідчення вказаного вище договору.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, судові повістки вручені 29 червня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 грудня 2015 року між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_6 укладено договір фінансового лізингу № 002057, предметом якого є транспортний засіб марки/модель ХТЗ-3512, об'єм/тип двигуна - 35 к.с., тип КПП - механічна, привід 4х2. На виконання умов даного Договору ОСОБА_6 згідно квитанції від 24.12.2015 року були внесені кошти в сумі 23000 грн. на рахунок ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, що передбачено ч. 2 Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналіз ст. 18 вказаного вище Закону свідчить про те, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге , умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Статтею 807 ЦК України та ч. 1 ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до статті 808 ЦК України якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізинллдержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язаннями щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Пунктом 1.4 Договору визначено , що лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектації справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу того. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно зазначив, що в договорі відсутня обов'язкова умова щодо індивідуальної визначеності предмета лізингу, виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості.

Доводи відповідача в частині визнання несправедливими умов договору та відсутності мотивів у рішенні суду спростовуються наведеним вище. Щодо безпідставного застосування норм Закону «Про захист прав споживачів», який не регулює відносини у сфері укладення, виконання та розірвання договору фінансового лізингу, то це твердження спростовується п. 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» де наведено визначення терміну споживач.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії) та суперечить вимогам законодавства.

На думку відповідача, договір фінансового лізингу не потребує обов'язкового нотаріального посвідчення, так як це не передбачено Законом України «Про фінансовий лізинг», який є спеціальним для спірних правовідносин. Це твердження спростовується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Виходячи з аналізу норми чинного законодавства за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором, який містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Проте, договір фінансового лізингу № 002057 від 24 грудня 2015 року, укладеного між ОСОБА_7 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» нотаріально посвідчено не було.

Висновки суду першої інстанції з даного питання повністю відповідають правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, яких їх регулює.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» відхилити.

Заочне рішення Варвинського районного суду від 16 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: