Постанова № 58720578, 04.07.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/5187/16-а

Провадження № 2а/521/168/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.,

при секретарі - Ардаковської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси, просила визнати дії відповідача неправомірними щодо відмови позивачу в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника та зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію по втраті годувальника, виходячи з розміру 50% пенсії померлого годувальника ОСОБА_3, починаючи з 28.08.2015 року, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу».

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 вказала, що вона є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. Зараз позивач отримує пенсію за віком у розмірі 1159,62 грн. На день смерті ОСОБА_3 позивач була непрацездатною та отримувала пенсію за віком майже у мінімальному розмірі, знаходилась на утриманні чоловіка, який отримував високу пенсію у відповідності до Закону України «Про державну службу», яка була для позивача постійним та основним джерелом до існування, тому у зв'язку із його смертю, вона здобула право на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Проте позивачу відповідно до рішення Управління ПФУ в Малиновському районі м. Одеси № 161249 від 04 вересня 2015 року було відмовлено у переході з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника у зв'язку з недоцільністю, оскільки розмір пенсії після переходу зменшується, до переходу 1159,62 грн., після переходу - 1131,99 грн. Тобто, у відмові пенсійного фонду йде мова про те, що позивачу розраховують пенсію, яку мав би отримувати її чоловік за віком без урахування його призначеної пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу». ОСОБА_3, чоловік позивача, багато років працював державним службовцем в органах прокуратури та суді, отримував пенсію «за віком» у відповідності до ст. 37 Закону України «Про державну службу». Як було роз'яснено позивачу, зараз Пенсійний фонд не може призначати пенсію у відповідності до Закону України «Про державну службу», а тому у відмові йде мова про розрахунок пенсії її чоловіка лише «за віком», а не з його фактичної пенсії. ОСОБА_3 отримував пенсію «за віком» у відповідності до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60% від заробітної плати і фактично отримував її в розмірі 5000,0 грн. на місяць. Такі дії відповідача позивач вважає неправомірними та такими, що порушують та обмежують її права, передбачені діючим законодавством.

Відповідач Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси надав заперечення проти позову, в якому просив застосувати положення ст. 99-100 КАС України та відмовити в позовних вимогах позивачу у повному обсязі, зазначивши, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) одним із видів пенсійних виплат є пенсія у зв'язку із втратою годувальника. Згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у ч. 2 ст. 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 28 цього Закону.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із ч. 2 ст. 38 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Позивач звернулась до Управління з заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. Рішенням управління № 161249 від 04 вересня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку, у зв'язку з тим, що при здійсненні переходу на інший вид пенсія зменшується. Відповідно до п. 4 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Позивач вимагає скасувати дане рішення та призначити їй пенсію по втраті годувальника у розмірі 50% пенсії державного службовця ОСОБА_3, проте такі вимоги не відповідають положенням чинного законодавства.

З 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року, п. 5 Прикінцевих положень, якого передбачено, що у зв'язку з неприйняттям до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Пропрокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів»,»Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Таким чином з 01 червня 2015 року пенсії згідно Закону України «Про державну службу» не призначаються, а раніше призначені не перераховуються.

Тобто, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» було зобов'язано Кабінет Міністрів України подати до 01 травня 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних (крім пенсій військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах. Такого закону не було прийнято, таким чином з 01 червня 2015 року скасовано порядок нарахування пенсій за спеціальними законами, тобто з 01 червня 2015 року усі пенсії призначаються на загальних підставах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ до 31 грудня 2016 року, припинено пенсійне забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Базовим нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії є Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_3 та отримує пенсію за віком на загальних умовах. Виплата пенсії за віком як державному службовцю ОСОБА_3 була припинена у зв'язку зі смертю пенсіонера, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України. Позивач, за бажанням, має право на отримання пенсії по втраті годувальника, а саме у розмірі та порядку встановленими Законом України «Про загальнообов'язкове державне, пенсійне страхування», а не на підставі спеціального Закону України «Про державну службу», дія якого щодо призначення пенсії п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01 червня 2015 року, припиняється.

Конституційний Суд України у рішенні від 25 січня 2012 року №3рп/2012 зробив висновок, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Такий принцип закладений, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (ст. 22). Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (п. 1 ст. 2).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі Ейрі проти Ірландії також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України також зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Позивач подала адміністративний позов 11 березня 2016 року, а згідно відмітки про отримання рішення управління №161249 від 04 вересня 2015 року, що оскаржується позивачем, їй стало відомо 12 грудня 2015 року, крім того з моменту подачі заяви до управління від 27 серпня 2016 року пройшло два місяці, кожний з яких позивач отримувала пенсію в попередньому розмірі, а тому була обізнана про не здійснення переводу з одного виду пенсії на інший.

Отже, строки на оскарження були порушені, в адміністративному позові не вказано поважних причин їх пропущення, тому відповідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Суд, вивчивши адміністративну справу, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 30 листопада 1966 року ОСОБА_3 одружився з ОСОБА_1, відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 30 листопада 1966 року, запис №1395.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 08 липня 2015 року, запис №7188.

На підставі рішення Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси від 04 вересня 2015 року за №161249 ОСОБА_1 отримую пенсію за віком у розмірі 1159,62 грн.

На день смерті ОСОБА_3 позивач була непрацездатною та отримувала пенсію за віком майже у мінімальному розмірі, знаходилась на утриманні чоловіка, який отримував високу пенсію у відповідності до Закону України «Про державну службу», яка була для неї постійним та основним джерелом до існування, тому у зв'язку із його смертю, ОСОБА_1 здобула право на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до довідки №359 від 14 березня 2016 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 спільно з нею проживав її чоловік ОСОБА_3 з 28 січня 1970 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, а також вона перебувала на його повному забезпеченні.

ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси з заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, але рішенням управління № 161249 від 04 вересня 2015 року позивачці відмовлено у перерахунку, у зв'язку з тим, що при здійсненні переходу на інший вид пенсія зменшується, до переходу 1159,62 грн., після переходу - 1131,99 грн. Відповідно до п. 4 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

ОСОБА_3 багато років працював державним службовцем в органах прокуратури та суді, отримував пенсію «за віком» у відповідності до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами).

Як ОСОБА_1 було роз'яснено, зараз Пенсійний фонд не може призначати пенсію у відповідності до Закону України «Про державну службу», а тому у відмові йде мова про розрахунок пенсії її чоловіка лише «за віком», а не з його фактичної пенсії.

На підставі наданої інформації з Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси від 01 червня 2016 року за №009593/03, вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкав за адресою: АДРЕСА_3, перебував на обліку в управлінні та отримував пенсію згідно Закону України «Про державну службу». Виплата пенсії провадилась через відділенню поштового зв'язку № 78, дата виплати пенсії - 8-число. Виплата пенсії припинена з 01 серпня 2015 року у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, а/з №7188 від 08 липня 2015 року.

Згідно звіту відділення поштового зв'язку №78 ОСОБА_3 пенсія в розмірі 5150,31 грн. в липні 2015 року не виплачена.

З лютого по липень 2015 року провадились утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору в сумі 1478,40 грн. (довідка № 6890 від 30 травня 2016 року).

Згідно архівної бази даних та журналу реєстрації разових доручень на виплату допомоги на поховання, виплата допомоги на поховання за померлого ОСОБА_3 проведена через відділення поштового зв'язку № 80, разовим дорученням №1501 від 22 липня 2015 року у розмірі 10891,98 грн. ОСОБА_4, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно архівної бази даних та журналу реєстрації разових доручень на виплату недоотриманої пенсії, виплата недоотриманої пенсії за померлого ОСОБА_3 за липень 2015 року проведена через відділення поштового зв'язку № 80, разовим дорученням №454 від 04 серпня 2015 року у розмірі 5150,31 грн. ОСОБА_5, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Виходячи з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» права ОСОБА_1 на призначення пенсії за власним вибором були порушені відмовою пенсійного фонду через підставу такої відмови - «Недоцільність, у зв'язку з зменшенням її розміру».

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

У відповідності до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином вбачається, що ОСОБА_3 отримував пенсію «за віком» у відповідності до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітної плати і фактично отримував її в розмірі 5000,0 грн. на місяць.

Згідно ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Шестимісячний строк звернення до суду позивачем не був порушений.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення підлягає задоволенню та необхідно визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника неправомірними. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника виходячи з розміру 50% пенсії померлого годувальника ОСОБА_3, починаючи з 28.08.2015 року, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Згідно з ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 19, 46 Конституції України, ст. 37 Закону «Про державну службу», ст. ст. 9, 10, 26, 36, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2, 6, 8, 9,11, 17-19, 99, 100, 158-163, 186 КАС, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника виходячи з розміру 50% пенсії померлого годувальника ОСОБА_3, починаючи з 28.08.2015 року, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Малиновського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.

СУДДЯ: Гуревський В.К.