Рішення № 58719694, 30.06.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/5499/15-ц

Провадження № 2/591/78/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Бурда Б.В.

при секретарі - Терещенко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ПАТ«РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ«РОДОВІД БАНК», 3-ї особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що згідно кредитного договору від 18.08.2008 року відповідач ОСОБА_1 отримав у тимчасове платне користування на умовах повернення та строковості кредит в розмірі 10404,40 доларів США з кінцевим строком погашення до 18.08.2015 року та зі сплатою процентів за користування кредитом. У разі прострочення строків сплати чергових платежів відповідач взяв на себе зобовязання сплатити пеню. Однак, позичальник взяті на себе зобовязання у належний спосіб не виконав. Станом на 27.07.2015 року ОСОБА_1 має заборгованість з повернення тіла кредиту в розмірі 8165,42 доларів США (в тому числі прострочену заборгованість зі сплати кредиту в розмірі 8053,02 доларів США), а також має заборгованість зі сплати відсотків в розмірі 1855,51 доларів США. У звязку з порушенням строків сплати чергових платежів відповідач має сплатити пеню в розмірі 132167,31 доларів США за прострочення погашення тіла кредиту та 18022,91 доларів США за прострочення сплати відсотків. Зазначив, що також ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобовязання та не сплачував щомісячну плату за обслуговування кредиту, у звязку з чим має заборгованість в розмірі 20768,07 грн. ( в тому числі прострочену в розмірі 20079,16 грн.). У звязку з простроченням сплати комісії за обслуговування кредитом, відповідач має сплатити пеню в розмірі 260670,60 грн. Зазначив, що у звязку з порушенням ОСОБА_1 строку виконання грошового зобовязання, він має сплати 3% річних від усіх прострочених сум та інфляційні втрати із зобовязань внесення палити за обслуговування кредиту. Вказав, що на забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору з відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договори поруки. Тому просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь заборгованість в сумі 160982,49 доларів США та 292092,67 грн., а також понесені по справі судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 не погоджуючись з позовом подав зустрічний позов по визнання недійсним кредитного договору та укладеного у забезпечення його виконання договору застави, якій обґрунтовує тим, що умови кредитного договору мають несправедливі для позичальника умови а діяльність банку має ознаки нечесної підприємницької діяльності. Зазначає, що банк у порушення вимог закону не надав в зрозумілій формі йому інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

В судове засідання представник ПАТ«РОДОВІД БАНК» не зявився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_1 підтримав позов ОСОБА_1 та заперечив позов банку, посилаючись в тому числі на те, що банк звернувся до суду з позов з пропуском строків позовної давності, оскільки листом від 23.03.2010 року банк предявив вимогу про дострокове виконання позичальником умов договору, а відтак змінив строк виконання зобовязання до договором.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився.

Суд, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 та ОСОБА_1, дослідивши подані суду докази, вважає, що обидва позови підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 серпня 2008 року між ПАТ«РОДОВІД Банк» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір № 38.3/АЄ-00129.08.2 за умовами якого позичальнику було надано грошові кошти у вигляді кредиту на придбання автомобіля у розмірі 10404,40 доларів США на строк до 18.08.2015 року зі сплатою 7,70 % річних за користування кредитом. Позичальник зобовязувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобовязання у повному обсязі у строки. Позичальник мав здійснювати погашення кредиту та процентів щомісячно в розмірі згідно з Графіком погашення кредиту та інших платежів. Забезпеченням повного та своєчасного виконання зобовязань за кредитним договором, відповідно до п. 1.7 укладеного кредитного договору виступала застава автомобіля ДЕУ Ланом та порука ОСОБА_1 та ОСОБА_3

За умова договору (п.1.5.1) позичальник також мав сплачувати банку щомісячну плату за обслуговування кредиту в розмірі 0,3 % від суми виданого кредиту.

Також, договором було визначено обовязок позичальника за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків сплатити банку пеню в розмірі 1,6 % від суми простроченої заборгованості (п. 3.6 договору)

Також встановлено, що на забезпечення вказаного зобовязання позичальника за кредитним договором, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 кожен окремо уклав з банком договір поруки.(т.1 а.с. 17-18)

Встановлено, що банком виконанні зобовязання щодо надання позичальнику кредиту (т. 1 а.с. 19) за вказаним договором, але позичальник у належний спосіб припинив виконання взятих на себе зобовязань та припинив внесення щомісячних платежів визначених договором.

Встановлено, що станом 27.07.2015 року заборгованість позичальника за даним договором становить: 112,40 доларів США поточної заборгованості за кредитом, 8053,02 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, 46,51 доларів США поточної заборгованості зі сплати відсотків, 1809 доларів США простроченої заборгованості зі сплати відсотків.

За прострочення грошового зобовязання по сплаті кредиту та процентів за користування ними на підставі ч.2 ст.625 ЦК України з позичальник також має сплатити банку 678,73 доларів США за прострочення сплати кредиту та 92,61 долар США за прострочення сплати відсотків.

Вказаний висновок суду підтверджується розрахунок банку, підстав не довіряти якому у суду не має, оскільки відповідачами не надано суду жодних доказів на його спростування.

Посилання представника відповідачів на те, що банком був змінений строк виконання зобовязання за кредитним договором, шляхом направлення позичальнику листа від 23.03.2016 року, у звязку з чим позов поданий з пропуском строків давності не заслуговує на увагу.

Як вбачається із змісту листа (т. 2 а.с. 54) на якій посилається представник відповідача, він не містить вимоги банку про дострокове виконання зобовязання за кредитним договором. Фактично вказаний лист зводиться до сповіщення позичальника про виниклу заборгованість в розмірі 658,18 доларів США та вимогу про необхідність її погашення у продовж 3 днів з дня отримання листа.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ч.2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11ЦК України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання ОСОБА_1 та його представника на те, що позичальнику не була надано перед укладення договору в зрозумілій формі інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, договором передбачена необхідність страхування предмета застави в акредитованій банком страховій компанії, право банка вимагати дострокового виконання зобовязання позичальником, право банку змінювати відсотку ставку в порядку визначеному договором, обовязок позичальника сплатити штрафи за невиконання певних зобовязань за договором не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Як вже зазначалося судом, на час укладення кредитного договору банк мав на момент необхідний обсяг повноважень для здійснення кредитування в іноземній валюті, використання якої при здійсненні кредитних операцій (в кредитних зобов'язаннях) було передбачено чинним на час укладення даних договорів законодавством.

Сторонами кредитного договору досягнуто згоди щодо валюти виконання грошового зобовязання та виразили її в доларах США.

Процентна ставка виражена в зрозумілій формі в п. 1.5 в розмірі 7,7 % річних.

Згідно зі ст. 627 та відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З розписки позичальника (т. 1 а.с. 10) вбачається, що він отримав повну, доступну та вичерпну інформацію щодо умов надання кредиту за договором, а саме - щодо сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, переліком та розміром всіх комісій (тарифів) банку, що повязані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, щодо розміру, враховуючи розмір комісії (тарифів).

Таким чином, спростовуються твердження позивача, щодо ненадання йому відповідачем повної, всебічної, обєктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням договору.

За положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст. 4 цього Закону є договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору

В ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» зазначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладений, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1054 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні спірного договору сторонами майже у повному обсязі було дотримано усі вимоги закону та погоджені усі істотні умови договору.

В той же час, як встановлено судом договором було визначено обовязок позичальника щомісячно сплачувати банку плату за обслуговування кредиту в розмірі 0,3 % від суми виданого кредиту та сплатити пеню в розмірі 1,6 % від простроченої заборгованості.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання, не може перевищувати один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

За розрахунком позивача розмір пені за прострочення сплати кредиту становить 132167,31 долар США, а за прострочення сплати відсотків 18022,91 долар США.

При цьому слід зазначити, що за умовами договору (п. 3.6) сплата пені за прострочення внесення плати за обслуговування кредиту не була передбачена взагалі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»).

Таким чином, максимальний розмір пені повязаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні.

Крім того, перевіряючи доводи представника відповідачів щодо несправедливості умов договору з підстав, на які посилався в позовній заяві, то суд вважає за необхідне зазначити, що визначений кредитним договором розмір пені 1,6 % від суми прострочення платежу, а також встановлення плати за обслуговування кредиту в розмірі 0,3 % від суми виданого кредиту вносить дисбаланс у взаємовідносини між банком та позичальником.

Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є дисбаланс договірних прав та обов'язків та встановлення жорстких обовязків споживача, коли надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що фактично передбачена відповідальність лише однієї сторони позичальника споживача.

Відповідно п. 3.6 позичальник сплачує 1,6 % від простроченої до оплати суми за кожен календарний день. За наявності боргу по щомісячним платежам (8165,42 доларів США по кредиту та 1855,51 доларів США по відсоткам) позивач ставить питання про стягнення пені у розмірі 132167,31 доларів США за прострочення сплати кредиту та 18022,91 доларів США за прострочення сплати відсотків, що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав і обовязків на шкоду споживача.

Відповідно до п. 1.5.1 позичальник сплачує щомісячну плату за обслуговування кредиту в розмірі 0,3 % від суми виданого кредиту (3,6 % на рік від суми виданого в розмірі 10404,40 доларів США кредиту), незалежно від наявної суми заборгованості, що також свідчить про істотний дисбаланс договірних прав і обовязків на шкоду споживача.

Таким чином, умови п. п. 1.5.1 та п. 6.3 Договору про визначення пені та щомісячної плати за обслуговування обмежують права споживача, а тому ці положення договору слід визнати недійсним з моменту укладення договору відповідно до ч. 1, 2, 3, 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 1 ст. 203 ЦК України, яка передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За наведених вище обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог: з позичальника та поручителів с солідарному порядку підлягає стягненню заборгованість з повернення тіла кредиту в сумі 8165,42 долара США, заборгованість зі сплати відсотків в сумі 1855,51 долар США, 3% річних за прострочення сплати кредиту в сумі 678,73 доларів США, 3% річних за прострочення сплати відсотків в сумі 92,61 доларів США. Такж підлягають визнанню недійсними положення договору щодо встановлення обовязку позичальника сплачувати пеню в розмірі 1,6 % та плату за обслуговування кредиту в розмірі 0,3 %. В задоволення позові в інших частинах суд вважає за необхідне відмовити за необґрунтованістю вимог.

У звязку з частковим задоволення позову банку (на 6%), підлягає стягненню на користь банку, пропорційно

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з позичальника та поручителів на користь банку по 73,08 грн. з кожного на відшкодування понесених по справі судових витрат, пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

На підставі викладеного ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ«РОДОВІД БАНК» задовольнити частково.

Стягнути на користь ПАТ«РОДОВІД БАНК» з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 10792,27 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2, як солідарного боржника ОСОБА_1, на користь ПАТ«РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором у сумі 10792,27 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_3, як солідарного боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ«РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором у сумі 10792,27 доларів США.

В задоволенні позову ПАТ«РОДОВІД БАНК» в іншій частині відмовити за необґрунтованістю вимог.

Стягнути на користь ПАТ«РОДОВІД БАНК» з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 судові витрати по 73,08 грн. з кожного.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійним пункт 1.5.1 кредитного договору № 38.3/АЄ-00129.08.2 від 18 серпня 2008 року укладеного між ПАТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_1 в частині визначення щомісячної плати за обслуговування кредиту з моменту укладення договору.

Визнати недійним пункт 3.6 кредитного договору № 38.3/АЄ-00129.08.2 від 18 серпня 2008 року укладеного між ПАТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_1 в частині визначення розміру пені з моменту укладення договору.

В задоволенні позову ОСОБА_1 в іншій частині відмовити за необґрунтованістю вимог.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду (для осіб, що не були присутні при проголошення рішення, в той же строк з часу вручення копії рішення) апеляційної скарги.

Суддя