Рішення № 58719100, 01.07.2016, Київський районний суд м. Одеси

____________________

Справа № 520/5655/16-ц

Провадження № 2/520/3300/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2016 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2016 року позивач звернулась до суду з позовом та просила суд ухвалити рішення, яким визнати, що ОСОБА_3 була матірю ОСОБА_4; визнати, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є двоюрідною сестрою ОСОБА_5, який помер 25.12.2012 року; встановити факт проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем, ОСОБА_5, однією сімєю на момент смерті спадкодавця. Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами, що розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Рибача, 49 та складається з житлового будинку 1953 року будівництва, та складається з літер А житловий будинок, загальною площею 121,7 кв.м.; літера Д- літня кухня-майстерня, загальною площею 15,5 кв.м.; літера Ж убиральня, загальною площею 1,1 кв.м.; літера Е сарай, загальною площею 8,9 кв.м.; літера И сарай, загальною площею 8,2 кв.м.; літера К літній душ, загальною площею 1,0 кв.м.; № 2-3 горожа, загальною площею 83,2 кв.м.; І- вимощення, загальною площею 79,8 кв.м.

Свої вимоги мотивувала тим, що 25 грудня 2012 року помер її брат, ОСОБА_5, після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок № 49 за адресою м. Одеса, вул. Рибача.

Позивач стверджує, що вона є єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_5, проте у видачі свідоцтва про право власності за законом нотаріусом було відмовлено, через те, що необхідно підтвердити родинні відносини між нею та братом, а також у звязку з тим, що право власності померлого на вищевказаний будинок не було належним чином зареєстровано.

Вищевказане і стало підставою для звернення до суду з даною заявою.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_6 у судове засідання з`явилась, вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача ОМР у судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи сповіщений належним чином, 01.07.2016 року від представника ОСОБА_7 надійшла до суду заява про розгляд справи у відсутності представника ОМР.

Правовідносини по справі є цивільно-правовими та стосуються сімейних відносин у зв`язку з чим підлягають розгляду відповідно до положень Цивільного Кодексу України та Сімейного кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За правилами ст. 234 ЦПК України, в порядку цивільного судочинства розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до змісту розяснень, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду з вимогою про встановлення фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Відповідно до п.1 ст.256 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, тощо.

У судовому засіданні встановлено, що 25 грудня 2012 року помер ОСОБА_5, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті ОСОБА_2 міського управління юстиції було складено відповідний актовий запис за № 112350, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть ОСОБА_8 І-ЖД № 322303. Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул.. Рибача, буд. 49.

У відповідності зі ст. 1223 ЦК у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до ст. 1216, 1217 та 1220 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) та здійснюється за заповітом, або за законом та відкривається внаслідок смерті цієї особи.

У встановлений законом строк, що передбачений ст. 1270 ЦК України, а саме 15 червня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Третьої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата, ОСОБА_5 , на підставі якої була відкрита спадкова справа № 573/2013.

У відповідності до ч. 4 ст. 1266 ЦК України двоюрідні брати та сестри спадкодавця успадковують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Однак, нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, через те, що відсутні документи які є доказом родинних відносин та право власності на нерухоме майно за адресою м. Одеса, вул. Рибача, 49 в комунальному підприємстві зареєстровано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 жовтня 1956 року народилась позивач ОСОБА_9, що підтверджується Свідоцтвом про народження ОСОБА_5 І-АМ № 242367 виданим повторно 23 січня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області, де в графі батько записаний ОСОБА_4, в графі матір ОСОБА_10.

23 липня 1977 року ОСОБА_9 вийшла заміж за ОСОБА_11 в результаті чого змінила прізвище на «Паночек», що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-ЖД № 399355.

Судом також встановлено, що ОСОБА_12 та ОСОБА_3 перебували в шлюбних стосунках, в період яких народилось двоє дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_13.

На підставі Договору № - 54 на право забудови від 08 лютого 1938 року ОСОБА_12 було передано земельну ділянку, що знаходиться на ОСОБА_14 з вулиці Колгоспного ділянка № 54, згідно з планом відводу, загальною площею 1512 кв.м. на постійне користування.

Під час Другої Світової війни, а саме 19 квітня 1945 року ОСОБА_12 помер від ран, про що свідчить Довідка № 4/340 від 28.10.1981 року, видана Приморським районним військкоматом.

20 січня 1945 року ОСОБА_3 вийшла заміж за ОСОБА_15, після шлюбу змінила прізвище на «Немченко», що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб № 97 виданого Народним Комісаріатом Внутрішніх справ Міського бюро актів цивільного стану.

В період вказаного шлюбу 28 лютого 1946 року народився син ОСОБА_16 про що свідчить Посвідка про народження Серії УЖ № 88760.

Реалізуючи Договір № 54 на право забудови від 08 лютого 1938 року, подружжя ОСОБА_17 та ОСОБА_18 добудували будинок, який почав будувати ОСОБА_12 на земельній ділянц,і яка була відведена останньому на підставі вищевказаного договору.

Про те, що подружжя ОСОБА_17 добудували будинок, проживали в ньому та фактично володіли свідчить Акт обстеження від 22.09.1953 року та Висновок про реєстрацію домоволодіння від 01.12.1953 року за адресою м. Одеса, вул. Рибачья, 21 (стара адреса, вул. Колгоспна 54), яке складається з одноповерхового камяного жилого будинку під двускатним дахом.

У вищевказаному висновку ОСОБА_19, оглянувши домоволодіння за вищевказаною адресою зазначило, що підлягає розгляду в адміністративному порядку про виділення земельної ділянки громадянину ОСОБА_15 та укладання договору забудови на його імя. В підтвердження того, що подружжя ОСОБА_15 були користувачами земельної ділянки в рамках кварталу № 7 Одеси є Рішення Виконкому ОМР депутатів трудящих № 1027 від 15.09.1953 року.

14 квітня 1971 року в Київському відділі РАЦС м. Одеси було зареєстровано шлюб між ОСОБА_16 та ОСОБА_20, про що було складено актовий запис за № 340, що підтверджується копією про шлюб ОСОБА_5 І-АБ № 290240, в період якого народився син ОСОБА_5.

Районною приймальною комісією Київського району м. Одеси 20 лютого 1981 року було складено Акт про введення в експлуатацію жилого будинку загальною площею 67, 9 кв.м. за адресою Рибача, 49 на підставі Договору на право забудови від 08.02.1938 року, який складається з 3-х кімнат житлової площі 389 кв.м., 2-х кухонь 9,3 кв.м., веранди 10,2 кв.м., 3-х коридорів 8,0 кв.м. та кладової 1,5 кв.м., а також надвірних споруд: Л/літня кухня гараж літ. «Д», сарай літ. «Б», сарай літ. «Е», вбиральня літ. «Ж».

З Виписки з протоколу № 12 від 20.10.1981 року Засіданням Участкового комітету суспільності № 2 було вирішено прийняти в експлуатацію вищевказаний житловий будинок на імя ОСОБА_15 та видати останньому Свідоцтво про право особистої власності. У вищезазначеному протоколі зазначено, що в даному будинку проживали 7 осіб, фактично з трьох окремих сімей.

ОСОБА_15 та ОСОБА_17 померли, що свідчать Наряд наказ № 598237 та посвідка про смерть № 2931.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_21, який 07 лютого 1995 року було розірвано що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу ОСОБА_5 І-ЖД № 021235.

12 лютого 2007 року помер батько ОСОБА_22 ОСОБА_16, про що Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції було складено актовий запис за № 1527.

Згодом, 14 грудня 2010 року померла й мати спадкодавця ОСОБА_23, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть ОСОБА_8 І-ЖД № 245913 виданого Першим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_2 міського управління юстиції.

При житті ОСОБА_23 замовляла виготовлення технічного паспорту від 10.05.2007 року, з якого вбачається, що житловий будинок 1953 року будівництва та складається з літер А житловий будинок, загальною площею 121,7 кв.м.; Літера Д літня кухня майстерня, загальною площею 15,5 кв.м.; Літера Ж убиральня, загальною площею 1,1 кв.м.; Літера Е сарай, загальною площею 8,9 кв.м.; Літера И сарай, загальною площею 8,2 кв.м.; Літер К - літній душ, загальною площею 1,0 кв.м.; № 2-3 огорожа, загальною площею 83,2 кв.м.; І вимощення, загальною площею 79,8 кв.м., загальною вартістю 65906 гривень.

При ухваленні рішення по справі суд приймає до уваги, той факт що родинні відносини між померлим ОСОБА_5 та позивачем ОСОБА_1 підтверджується співпаданням дошлюбного прізвища позивача з прізвищем бабусі спадкодавця.

Судом враховані норма ст. 3 СК України, яка вказує, що сім`ю складають особи, які проживають разом, мають спільні права та обовязки.

Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки, що й є ознаками сім`ї.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я - це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові, солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають однин одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти , від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.

Отже, з урахуванням вказаного, суд вважає доведеним факт того, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є двоюрідною сестрою ОСОБА_5, померлого 25 грудня 2012 року.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини не припинилися внаслідок його смерті.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» (пункт 23) передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності зі ст. 182 ЦК України, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)

У відповідності до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до норми ст. 392 ЦК України вбачається, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати їм документа, який засвідчує його права власності.

У даному випадку судом достовірно встановлено, що ОСОБА_5 після смерті його батьків належав житловий будинок, що розташований за адресою м. Одеса, вул. Рибача 49, однак зареєструвати вказане право у відповідних органах реєстрації за життя він не встиг.

Отже, суд доходить до висновку, що позивач у встановлений законом строк звернулась у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, що є підставою для визнання за позивачем права власності на спірне майно в порядку спадкування за законом, так як інших спадкоємців крім неї немає, та іншої можливості оформити своє право на спадкування позивач позбавлений.

Частиною першоюстатті 11 Цивільного процесуального кодексу Українивстановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями ст. 3 ч. 1 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право (ч. 1 та 2 ст. 16 ЦК України).

За ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. ст. 58-59 ЦПК України докази по справі повинні бути належними та допустимими, та не ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.1 ЦПК України задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 15, 16, 208, 212, 213, 214, 215, 218, п.5 ч.1 ст. 256 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_3 була матірю ОСОБА_4.

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є двоюрідною сестрою ОСОБА_5, який помер 25.12.2012 року.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_5 однією сімєю на момент смерті спадкодавця.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами, що розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Рибача, 49 та складається з житлового будинку 1953 року будівництва, та складається з літер А житловий будинок, загальною площею 121,7 кв.м.; літера Д- літня кухня-майстерня, загальною площею 15,5 кв.м.; літера Ж убиральня, загальною площею 1,1 кв.м.; літера Е сарай, загальною площею 8,9 кв.м.; літера И сарай, загальною площею 8,2 кв.м.; літера К літній душ, загальною площею 1,0 кв.м.; № 2-3 горожа, загальною площею 83,2 кв.м.; І- вимощення, загальною площею 79,8 кв.м.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Куриленко О. М.