Рішення № 58718905, 29.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/1195/15-ц 29.06.2016 29.06.2016 29.06.2016

Провадження №22-ц/784/1485/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 473/1195/15-ц

Провадження №22-ц/784/1485/16Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Категорія 59 Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Буренкової К.О.,

суддів Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання: Тищенком Л.С.,

за участю: позивача ОСОБА_3, представника Відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_4, представника Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_5, представника Управління державної казначейської служби України у Вознесенському районі Миколаївської області ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 квітня 2015 року, ухвалене у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції, Приватного підприємства «НИВА - В.Ш.», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Управління державної казначейської служби України у Вознесенському районі Миколаївської області про застосування наслідків правочину, визнаного недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції (далі Відділ ДВС), Приватного підприємства «НИВА - В.Ш.» (далі ПП«НИВА - В.Ш.»), Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі ПАТ УкрСиббанк»), Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Управління державної казначейської служби України у Вознесенському районі Миколаївської області про застосування наслідків правочину, визнаного недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 21 жовтня 2013 року вона придбала з прилюдних торгів житловий будинок №40, що розташований по вулиці Ногіна в м. Вознесенську, сплативши за нього кошти в розмірі 42 108 грн. 75 коп. Зазначене нерухоме майно належало ОСОБА_7 на праві власності та було реалізовано з прилюдних торгів в порядку примусового виконання судового рішення про стягнення з останнього коштів на користь ПАТ «УкрСиббанк».

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 23 квітня 2014 року у звязку з порушенням під час проведення публічних торгів правил, встановлених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, визнано недійсними протокол №1513133 проведення прилюдних торгів з реалізації майна, затверджений21 жовтня 2013 року директором Філії ПП «НИВА В.Ш.», акт про реалізацію предмета іпотеки, затверджений 28 жовтня 2013 року начальником Відділу ДВС та свідоцтво про право власності від 11 грудня 2013 року на житловий будинок №40 по вулиці Ногіна в м. Вознесенську, видане приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу на імя ОСОБА_3, реєстраційний №923.

Посилаючись на викладені обставини, положення ч.1 ст.216, 1212 ЦК України, а також на те, що в судовому порядку реституція не застосовувалась, а сплачені нею кошти відповідачами не повернуті, позивачка просила стягнути з останніх в солідарному порядку 42108 грн. 75 коп.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 30 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПП «НИВА - В.Ш.» на користь ОСОБА_3 42 108 грн.75 коп. та судові витрати 421 грн. 10 коп. Цим же рішенням відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Відділу ДВС, ПАТ «УкрСиббанк», Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Управління державної казначейської служби України у Вознесенському районі Миколаївської області про застосування наслідків правочину, визнаного недійсним.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неповне зясування судом дійсних обставин справи та порушення вимог матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався тим, що сторонами договору від 21 жовтня 2013 року, укладеного у звязку з реалізацією з прилюдних торгів нерухомого майна боржника ОСОБА_7, арештованого державним виконавцем, є позивач та ПП «НИВА В.Ш.». А тому з останнього як продавця в порядку реституції на користь позивачки слід стягнути кошти, сплачені нею в рахунок вартості придбаного майна. Щодо стягнення коштів з інших відповідачів, то на думку суду першої інстанції, підстави для задоволення таких вимог позивачки відсутні, оскільки інші відповідачі, у тому числі і Відділ ДВС, не були сторонами угоди з реалізації арештованого майна, яка визнана судом недійсною.

Проте з таким висновком суду в повній мірі не можна погодитись, виходячи із таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 26 квітня 2012 року стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 130 290 грн 67 коп. заборгованості за кредитним договором та 651 грн. 46 коп. судових витрат. На виконання вказаного рішення старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Відділу ДВС 5 лютого 2013 рокубуло винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яке 4 квітня 2013 року об'єднано з іншим виконавчим провадженням, відкритим стосовно стягнення боргу з ОСОБА_7 на користь фізичних і юридичних осіб. 4 квітня 2013 року державним виконавцем указаного відділу ДВС складено акт опису та арешту житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами № 40 по вул. Ногіна у м. Вознесенську та земельної ділянки за цією ж адресою.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору іпотеки від 28 лютого 2008 року, укладеного між АКІБ «Укрсиббанк» і ОСОБА_7, зазначений житловий будинок був переданий останнім в іпотеку в забезпечення зобовязань за кредитним договором, укладеним з цим же банком.

На а.с. 93 96 наявна копія Генерального договору №4 від 25 червня 2012 року, укладеного між Державною виконавчою службою України і спеціалізованою організацією ПП «ОСОБА_9Ш.» про реалізацію арештованого майна, на яке звернуто стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень. Відповідно до п. 1 цього договору ДВС України доручає, а спеціалізована організація за місцем її реєстрації або через свої філії у відповідних адміністративно - територіальних одиницях за дорученням організації, зобовязується приймати від органів державної виконавчої служби та реалізовувати арештоване майно, на яке звернуто стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень (арештоване майно) шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах та на комісійних умовах, а також забезпечувати належне зберігання арештованого майна та його перевезення.

14 червня 2013 року між Відділом ДВС та філією 15 ПП «ОСОБА_9Ш.» укладено договір № 1513133 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки). Згідно п. 1.2 цього договору відділ ДВС передає організатору прилюдних торгів нерухоме майно арештоване державним виконавцем, а організатор прилюдних торгів надає послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про іпотеку», іншими законами України, Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року №68/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за №745/4038 (далі - Тимчасове положення) (а.с. 91-92). Згідно п.1.3 цього договору державним виконавцем на прилюдні торги було передано нерухоме майно, арештоване при примусовому виконанні виконавчого документа (зведене виконавче провадження) на загальну суму боргу у 211675 грн. 26 коп., яким відповідно до акту опису та арешту майна від 04 квітня 2013 року являвся житловий будинок №40 по вул. Ногіна у м. Вознесенську та земельну ділянку площею 542 кв. м, на якій розташовано цей будинок.

Судами встановлено, що 21 жовтня 2013 року ОСОБА_3 придбала з прилюдних торгів вказаний житловий будинок №40, який розташований по вулиці Ногіна в м. Вознесенську за 42 108 грн. 75 коп., який належав на праві власності ОСОБА_7, та бувпредметом іпотеки і реалізований з прилюдних торгів в порядку примусового виконання судового рішення про стягнення в солідарному поряду з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 130 290 грн. 67 коп. на користьПАТ «УкрСиббанк».

21 жовтня 2013 року філією 15 ПП «ОСОБА_9Ш.» був складений протокол №1513133 проведення прилюдних торгів з реалізації вказаного нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_3 придбала це майно за 42108 грн. 75 коп.

28 жовтня 2013 року державним виконавцем Відділу ДВС складено акт проведення прилюдних торгів, на підставі якого ОСОБА_3 як переможець торгів отримала свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, на підставі якого на імя останньої 11 грудня 2013 року приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу було видано свідоцтво, реєстраційний № 923.

Із довідки Відділу ДВС від 05 листопада 2014 року вбачається, що кошти в сумі 42108 грн. 75 коп., отримані від позивачки за придбаний нею з торгів будинок, 25 жовтня 2013 року розподілені державним виконавцем наступним чином: 36488 грн. 69 коп. - перераховані ПАТ «УкрСиббанк» (як стягувачу) за реалізоване майно; 1573 грн. витрати виконавчого провадження - перераховані на спеціальний рахунок Головного Управління юстиції у Миколаївській області; 4047 грн. 06 коп. виконавчий збір - перераховано до державного бюджету на розрахунковий рахунок, що належить Державній казначейській службі України (а.с. 7).

У січні 2014 року ОСОБА_7 звернувся із позовом до Відділу ДВС, ПП «ОСОБА_9Ш.», треті особи - ПАТ «УкрСиббанк», приватний нотаріус Вознесенського міського нотаріального округу ОСОБА_10, про визнання прилюдних торгів недійсними, в задоволенні якого рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 06 березня 2014 року було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 23 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано. Постановлено визнати недійсними протокол проведення прилюдних торгів з реалізації майна, затверджений 21 жовтня 2013 року директором філії ПП «Нива-В.Ш.», акт про реалізацію предмета іпотеки, затверджений 28 жовтня 2013 року начальником Відділу ДВС та свідоцтво від 11 грудня 2013 року про право власності на житловий будинок №40 по вул. Ногіна у м. Вознесенську. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до рішення апеляційної інстанції підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення державним виконавцем Відділу ДВС встановлених правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням. Зазначене рішення апеляційного суду залишено без змін ухвалою касаційної інстанції від 24 вересня 2014 року (а.с. 181-182).

Отже, враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів віднесено до угод купівлі-продажу, й така угода визнана недійсною у судовому порядку, але без застосування наслідків недійсного правочину, то вимога про застосування наслідків недійсного правочину може бути заявлена окремо.

Мотивуючи дані вимоги, ОСОБА_3 посилалася на те, що при вирішення апеляційним судом спору щодо визнання вказаних прилюдних торгів недійсними питання про застосування реституції не вирішувалось, а в добровільному порядку сплачені нею кошти в рахунок вартості придбаного нею з торгів житлового будинку відповідачці їй не повернули.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Зміст згаданого договору № 1513133 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки), укладеного 14 червня 2013 року між Відділом ДВС та філією 15 ПП «ОСОБА_9Ш.», свідчить, що вказаній спеціалізованій організації Відділ ДВС передав на реалізацію житловий будинок, розташований по вул. Ногіна, 40 у м. Вознесенську, а остання як організатор прилюдних торгів зобовязалась надати послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. У п. 3.4 цього договору сторони визначили, що покупець перераховує на депозитний рахунок Відділу ДВС грошову суму, зазначену в протоколі прилюдних торгів, яка дорівнює різниці між продажною ціною придбаного ним майна і сумою винагороди організатора прилюдних торгів за цим лотом, сплаченої на поточний рахунок організатора прилюдних торгів.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Аналізуючи зміст Генерального договору №4 від 25 червня 2012 року та договору № 1513133, укладеного 14 червня 2013 року між Відділом ДВС та філією 15 ПП «ОСОБА_9Ш.», колегія приходить до висновку, що спеціалізована організація ПП «ОСОБА_9Ш.» на вказаних торгах не виступала від власного імені як це передбачено договором комісії, а діяла як представник Відділу ДВС по організації і проведенню цих торгів. У звязку з чим кошти, виручені від продажу арештованого будинку боржника ОСОБА_7, покупцем ОСОБА_3 були сплачені Відділу ДВС. Тому умови даної угоди свідчать, що продавцем арештованого майна за даним договором є Відділ ДВС. У звязку з чим обовязок по поверненню в порядку реституції коштів, сплачених ОСОБА_3, слід покласти на Відділ ДВС.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд не в повній мірі зясував дійсні обставини справи, не звернув належну увагу на зміст Генерального договору №4 від 25 червня 2012 року та договору № 1513133, укладеного 14 червня 2013 року між Відділом ДВС та філією 15 ПП «ОСОБА_9Ш.». У звязку з чим висновки суду стосовно того, що продавцем є спеціалізована організація «ОСОБА_9Ш.» не відповідають фактичним обставинам справи та положенням матеріального права, що відповідно до пунктів 1, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивачки із ПП «ОСОБА_9Ш.» грошової суми, та в частині відмови в позові до Відділу ДВС і ухвалення в цій частині нового рішенням, яким слід стягнути на користь ОСОБА_3 із Відділу ДВС 42108 грн. 75 коп., а в позові до ПП ««ОСОБА_9Ш.» відмовити.

Разом з тим вірним висновок суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк», Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Управління державної казначейської служби України у Вознесенському районі Миколаївської області, оскільки останні не були сторонами угоди про проведення прилюдних торгів. Тому правовідносини між ними та позивачем з приводу недійсності цієї угоди та застосування реституції не виникли.

Що стосується вимог позивачки до відповідачів про застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України, то вони судом першої інстанції не вирішувались.

Відповідно до ч.5 ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_3 із Відділу ДВС слід стягнути 421 грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору за подачу позовної заяви та 632 грн. 10 коп. - витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 303, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду від 30 квітня 2015 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 до Приватного підприємства «НИВА - В.Ш.» та стягнення судових витрат, а також в частині відмови в позові до Відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції на користь ОСОБА_3 42108 (сорок дві тисячі сто вісім грн.) 75 коп. в порядку застосування реституції.

В позові ОСОБА_3 до Приватного підприємства «НИВА - В.Ш.» про стягнення грошових коштів відмовити.

Це ж рішення в частині відмови ОСОБА_3 в позові до ПАТ «УкрСиббанк», Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Управління державної казначейської служби України у Вознесенському районі Миколаївської області залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_3 із Відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції 632 (шістсот тридцять дві) грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді