Рішення № 58717549, 04.07.2016, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/2193/15-ц

2016 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2016 р.

Іллінецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Шелюховського М.В.

при секретарі Самарські Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданнів в м. Іллінці справу справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, стягнення матеріальної шкоди-

ВСТАНОВИВ:

19.02.2016 року ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву в якій вказав, що 1 березня 2010 року він мав необережність надати позику в сумі 18 400 грн. на термін 2 місяці, під 10 % на місяць громадянину ОСОБА_2. Але ще 01.03.2011 року відповідач позики не повернув, адреси проживання не повідомляв, тому ОСОБА_1 змушений звертатись до ГПУ з заявою про кримінальний злочин, передбачений ст. 190 КК України. Зі слів ОСОБА_2, він проживає в місті Києві та працює на посаді голови комітету з питань організованої злочинності та корупції, держава виділила комітету офіс за адресою м. Київ, вул. Щорса, 31, офіс 314, який потребує ремонту і на який ОСОБА_2 позичив кошти.

Особу ОСОБА_2 в м. Києві не виявлено, тому з ГПУ заяву про злочин було передано до Христинівського РВУМВУ в Черкаській області, де на вказану заяву було видано постанову від 18.04.2011 року про відмову в порушенні кримінального провадження, яку позивач оскаржив до прокуратури, суду. Постанову було скасовано з направленням на додаткову перевірку. Але дана перевірка не проводилась, тому о/у надрукували ще 14 незаконних постанов і навіть не встановили особу, місце проживання, місця роботи, хоча в постановах вказували, що ОСОБА_2 по мобільному телефону обіцяв повернути борг з процентами, коли буде проїздом в Христинівці.

За таких обставин позивач був змушений звертатись з позовом до ОСОБА_2 в Монастерищенський районний суд, де ухвалою від 28.03.2013 року його позовну заяву було повернуто за непідсудністю та передано в Гайсинський районний суд, рішенням якого від 14.08.2013 року, було стягнути з громадянина ОСОБА_2 74 520 грн. боргу, з процентами простроченого боргу, без врахування повернутих 18 400 грн. підставною особою відповідача, громадянином ОСОБА_3

Але відповідач ОСОБА_2 борг не повернув, натомість оскаржив рішення Гайсинського районного суду до апеляційного, касаційного суду. Скарги не задоволено, рішення залишено без змін. Тому позивач був змушений витрачати кошти на подачі заперечень, отримання р/л та подачі їх до ДВС, яка не встановивши адресу боржника накладає арешт на будинок в с. Семерічка з вимогою сплати авансу 450 грн. на виготовлення технічної документації. Загальна сума матеріальної шкоди становить 728 грн. А так як боржник відмовляється виконувати постанову ДВС від 24.01.2014 року, а ДВС не встановила наявність майна, пенсійного рахунку, тільки проявила бездіяльність, тому позивач оскаржив незаконні дії в справі №129/1083/13-ц. ухвалою від 10.02.2014 року скаргу не задоволено. Апеляційний суд скаргу ОСОБА_1 27.03.2014 року задовольнив частково, скасувавши ухвалу з направленням справи на новий розгляд. Тому ухвалою від 23.09.2014 року оголошено в розшук боржника ОСОБА_2, який на підставі брехні, неправдивих свідчень в суді 08.12.2014 року подав заяву про перегляд рішення від 14.08.2013 року, за нововиявленими обставинами з посиланням на те, що позивач ОСОБА_1 викрав оригінали розписок, а потім використав їх в суді, це є не тільки злочин а й приниження честі та гідності, та ділової репутації в очах окремих громадян та друзів, односельців.

Отже негативну інформацію поширено в суді, міліції та прокуратурі. Дана інформація недостовірна та брехлива, так як позивач нікому оригінал розписки не повертав, тому, що йому повернуто громадянином ОСОБА_3 лише 18 400 грн., частину відсотків, про що вказано в виданих ОСОБА_3 розписках.

Такими неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 завдана моральна та насамперед приниження честі та гідності та навіть ділової репутації та гідності впродовж всього 2011-2014 років.

Позивач вважає кожен факт описаний вище як факт приниження його честі та гідності та його душевних страждань, які тривали з дати неповернення боргу по даний час. А тому вважає, що згідно постанови ПВСУ від 31.03.1995 року з змінами №5 від 25.05.2001 року та №1 від 27.02.2009 року,моральна шкода становить 10000 грн., тому позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в сумі 10000 грн., матеріальну шкоду в сумі 24403 грн. та судові витрати 12 грн., постановити окрему ухвалу з направленням до Гайсинського РВ УМВСУ про виявлені порушення для прийняття рішення в порядку ст. 214 КПК України.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявився, проте подав до суду заяву в якій просить справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення позову, заявив, що позовні вимоги безпідставні, недоведені матеріалами справи, не ґрунтуються будь якими доказами. Крім того в міліції, прокуратурі, суді він завжди давав виключно правдиві покази щодо боргових зобовязань перед ОСОБА_1, надав до суду для дослідження розписку про боргові зобовязання від 01.03.2010 року, яку йому повернув позивач. Наголосив, що кримінальне провадження за заявою ОСОБА_1 відносно нього було закрито.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що на прохання відповідача, який після ДТП не мав змоги самостійно пересуватись, 31.08.2011 року він виїхав в село Розсішка, Хрестинівського району Черкаської області, прибув на вул. Комінтерну 11, де проживає ОСОБА_1 Познайомившись з ОСОБА_1 він повернув йому кошти в суму 51520 грн. отримав від останнього оригінал розписки про борг в сумі 18400 грн. та дві заяви від ОСОБА_1 на імя відповідача та начальника РВ УМВС про відсутність будь яких претензій, які в подальшому передав ОСОБА_2 Через три роки дізнався про виклик до суду в звязку з неповерненням коштів, вважає дії позивача шахрайськими.

Обставини справи вказують на те, що громадянин ОСОБА_4 з приводу виконання ним боргових зобовязань перед ОСОБА_1 давав пояснення в ході відкритого кримінального провадження відносно нього, що відповідно до п. 17 Постанови пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 року у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру.

Разом з тим вимоги про спростування інформації, яка, на думку позивача, є недостовірною і порушує його особисті немайнові права, поширена в наданих атестаційній комісії матеріалах (характеристиках, протоколах чи інших документах), можуть розглядатись судом у порядку, передбаченому статтею 277 ЦК (435-15).

Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.

Якщо ж недостовірну інформацію було поширено в ході розгляду іншої справи зазначеними вище учасниками процесу відносно інших осіб, які не були учасниками процесу, то ці особи, якщо вони вважають, що така інформація порушує їх особисті немайнові права, вправі звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку, передбаченому процесуальними кодексами.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

ОСОБА_1 стверджуючи, що ОСОБА_2 давши пояснення про повернення ним боргу позивачу принизив його гідність. При цьому не вказав причинно - наслідкового звязку між цими поясненнями та зазначеними ним приниженням честі та гідності.

В судовому засіданні досліджено розписку від 01.03.2010 року, клопотання про витребування якої заявляв позивач.

Позивач ОСОБА_1 не надав суду підтверджуючих документів, що до понесених ним судових витрат в розмірі 12 грн., тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Суд приходить до висновку, що розрахунок позивачем суми матеріальної шкоди в сумі 24403 грн. та моральної шкоди в сумі 10000 грн. з посиланням на постанову ПВСУ №4 від 31.03.1995 року, зі змінами а №5 від 25.05.2001 року та від 27.02.2009 року є безпідставним та недоведений будь якими доказами у справі.

На підставі викладеного, враховуючи обставини справи, надані сторонами докази, з урахуванням встановлених судом нововиявлених обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в звязку з недоведеністю позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 61, 208, 209, 212-215ЦПК України, відповідно до п. 17 Постанови пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 року.

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення через Іллінецький районний суд

Головуючий