Рішення № 58715910, 29.06.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/10578/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1801/16Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Винниченка Ю.М.,

Суддів: Карпушина Г.Л., Корнієнка В.І.,

При секретарі: Рибак О.О.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління майном комунальної власності міста ОСОБА_3, Територіальної громади в особі Полтавської міської ради, Територіальної громади в особі Полтавської міської ради про визнання членом сімї наймача та права користування житлом,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом.

Підстави позову вмотивовував тим, що його рідний дядько ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та являвся наймачем вказаної квартири. Оскільки він був ліквідатором аварії на ЧАЕС другої категорії , та мав дуже слабке здоров'я і дуже сильно хворів, то не працював . Дітей та дружини у померлого дядька не було , він був повністю одиноким. Оскільки ОСОБА_4 потребував допомоги в побуті та повсякденному житті , через свою фізичну слабкість , а тому запропонував позивачу переїхати до нього жити .

Як зазначав позивач , з початку 2007 року він став проживати у рідного дядька ОСОБА_4 за адресою : м. Полтава, вул. Полюсна, 10, кв. 54.Саме від того часу почали проживати разом , об'єднували доходи в один бюджет, і разом розподіляли витрати. Вказує, що йому було зручно проживати з померлим, який ставився до нього як до рідної дитини, розумів та давав життєві поради . Вони разом сплачувались комунальні послуги за квартиру, він придбавав продукти харчування, оскільки дядькові важко було в хворобливому стані, виконував всі домашні та господарські клопоти.

Також вказував на те, що померлий дядько підтримував відносини з матір?ю позивача, а його рідною сестрою ОСОБА_5. Всі свята проводилися разом, усією родиною. Після смерті ОСОБА_4 саме мати позивача займалася організацією його поховання та поминання , оплачуючи усі послуги. Сам же позивач продовжував проживати у вказаній квартирі та підтримував її в належному стані, проводив поточні ремонтні роботи та сплачував комунальні послуги.

На підставі вищевикладеного, прохав суд визнати його членом сім'ї ОСОБА_4, визнати за ним право на користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 та визнати наймачем цієї квартири.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління майном комунальної власності міста ОСОБА_3, Територіальної громади в особі Полтавської міської ради, Територіальної громади в особі Полтавської міської ради про визнання членом сімї наймача та права користування житлом.

З рішенням суду не погодився позивач ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Скаржник вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, та таким, що ухвалено внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги вмотивовує тим, що ним надані переконливі докази у підтвердження факту спільного проживання з померлим дядьком однією сім?єю.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення, за наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить до державного фонду.

Дана квартира перебуває на балансі КП «ЖЕО№2». Квартиронаймачем значиться ОСОБА_4, який помер 10 червня 2009 року. Він же один і був зареєстрований у спірній квартирі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_6 не був людиною похилого віку, не мав тяжкого захворювання, за наявності якого потребував би сторонньої допомоги.

Згідно відповіді Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради від 02 листопада 2015 року за даними архівної справи учасників ліквідації аварії на ЧАЕС № 788424, родичі, які б надавали соціально-побутові послуги померлому ОСОБА_4 не значяться, не перебував у тяжкому стані.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками, за наступних обставин.

Згідно ч.1 ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача , які проживають разом з ним , користуються нарівні з наймачем і несуть усі обов'язки , що випливають з договору найму житлового приміщення .

Відповідно до ч.2 ст. 64 ЖК України членом сім'ї наймача може бути визнано особу , яка постійно проживає з наймачем та веде з ним спільне господарство .

Відповідно до ч.2 ст.106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сімї , які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у раз смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.

Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сімї , які проживають разом з ним , вселити в займане ним приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сімї наймача, набувають рівного з іншими членами сімї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сімї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України гарантується свобода пересування і вільний вибір місця проживання.

Це означає, що наявність або відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування житловим приміщенням за особою, яка там проживає або вселилася як член сімї наймача приміщення , або відмови йому в цьому.

Відповідно до ч. 2 ст. 824 ЦК України, у разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або , за погодженням з наймодавцем , одна або кілька із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах.

Відповідно до ст. 106 ЖК України повнолітній член сімї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сімї , які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сімї наймача.

Згідно правової позиції, що висловлена у постанові ВСУ № 6-60 цс12 від 11 липня 2012 року - у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обовязки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім?ї наймача. Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім?ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім?ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім?ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи підтверджується, та встановлено судом першої інстанції, що донька позивача ОСОБА_7 відвідує дитячий садочок та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, що вказує на те, що дитина проживає разом з батьком за спірною адресою.

Згідно довідки дитячої міської клінічної лікарні встановлено, що донька позивача ОСОБА_7 обслуговується за адресою: м. Полтава, вул. полюсна, 10, кв. 54.

З довідки з місця роботи позивача встановлено, що ОСОБА_2 з 01 лютого 2007 року постійно проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

В свою чергу, висновки суду першої інстанції з приводу того, що довідки з дитячого садочка та лікарні стосуються періоду після смерті квартиронаймача, а до компетенції відділу кадрів не входять повноваження на встановлення місця проживання особи, колегія суддів розцінює критично, оскільки матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт заперечення померлого квартиронаймача на вселення до спірного житла його племінника.

Також, в суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які являються сусідами померлого ОСОБА_4, і дружина позивача ОСОБА_11, які підтвердили той факт, що ОСОБА_2 з 2007 року проживав за адресою: ОСОБА_3, АДРЕСА_2, у свого дядька, якому допомагав по господарству та утриманню житла в належному стані.

Ці ж свідки сусіди померлого квартиронаймача, вказували на те, що ОСОБА_4 останні роки свого життя мав тяжкий хворобливий стан, внаслідок чого потребував сторонньої допомоги, а саме: у придбанні продуктів споживання, ліків та ін., яку і надавав позивач, так як проживав з дядьком.

Окрім цього, з довідки поліклініки Першої міської клінічної лікарні ( а.с. 61 Т-1) вбачається, що у 2008 році, а саме: в грудні місяці, ОСОБА_2 проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та скасування рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2016 року з ухваленням нового, яким слід визнати ОСОБА_2 членом сім?ї ОСОБА_4, визнати на ним правона користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, та визнати позивача наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня 2016 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління майном комунальної власності міста ОСОБА_3, Територіальної громади в особі Полтавської міської ради про визнання членом сімї наймача та права користування житлом задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 членом сім?ї ОСОБА_4.

Визнати право ОСОБА_2на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати ОСОБА_2 наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_12 /підпис/ ОСОБА_13

З оригіналом згідно: Суддя апеляційного суду

Полтавської області __ ОСОБА_1