Ухвала суду № 58714908, 16.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/2182/15-ц Головуючий у І інстанції Орда О. О.Провадження № 22-ц/780/3050/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1.Категорія 26 16.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

16 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі: Петленко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

встановила:

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2016 року у позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк» подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 червня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № K2X6FU00436219, за умовами якого відповідач отримав кредит на купівлю автомобіля у розмірі 9745,25 дол. США з кінцевим терміном повернення 15 червня 2012 року.

Згідно п.7.1 кредитного договору погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку (щомісячний платіж) у сумі 229, 51 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди; Періодом сплати вважати період з 20 по 25 число кожного місяця.

Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитно-заставним договором.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно яких вказана особа зобов'язались солідарно відповідати за виконання своїх зобов'язань, що виникли із кредитного договору.

ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та процентів належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 01 квітня 2015 року має заборгованість перед Банком у сумі 6 575,02 дол. США, яка складається із: 2 950,17 дол. США - заборгованість за кредитом; 1178,49 дол. США.- заборгованість по процентах за користування кредитом;; 552,49 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 1893,87 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, що за курсом 23,45 відповідно до службового розпорядження НБУ від 01.04.2015 року складає 154 184,22 грн.

Згідно повідомлення від 20 вересня 2011 року ПАТ КБ «Приват Банк» направленого на адресу ОСОБА_2, за ним по кредитному договору № K2X6FU00436219 від 16 червня 2007 року рахується заборгованість в сумі 3721,48 доларів США, яка складається з 2950, 65 доларів США заборгованість за кредитом, 521,30 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 240,59 доларів США -заборгованість по комісії за користування кредитом, 8,94 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором (а.с.82)

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27.04.2012 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишено без розгляду відповідно до п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно ч.ч.1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч.2ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Статтею 265 ЦК Українипередбачено, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

За змістом частини другоїстатті 264 ЦК Українипереривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону

З огляду на вимоги частини першоїстатті 265 ЦК Українизалишення судом позову без розгляду з підстав, зазначених устатті 207 ЦПК України, не зупиняє перебігу позовної давності, тобто перебіг позовної давності, що розпочався до подання позову, продовжується в загальному порядку.

Норми ст. 207 ЦПК України мають певні спільні підстави для залишення позову (позовної заяви) без розгляду, причому ці підстави стосуються недоліків при поданні позову або неналежних дій (бездіяльності) позивача у певних випадках. З огляду на викладене, метою цієї норми є перш за все запобігання зловживання правом, тобто подання необґрунтованого або неналежно обґрунтованого позову, з метою штучного подовження строку позовної давності.

Крім того, з аналізу норм ст.ст.264,265 ЦК України можна дійти наступного логічного висновку: оскільки залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, то воно тим більше не може перервати позовну давність, так як цей наслідок є більш важким для відповідача

Зважаючи на те, що у звязку з невиконанням ОСОБА_2І своїх зобовязань за кредитним договором 20 квітня 2011 року банком на адресу ОСОБА_2І було направлено повідомлення з проханням дострокового виконання умов кредитного договору в дату отримання повідомлення, однак вимога банку не була виконана в повному обсязі, позов пред'явлено з пропуском трирічного строку позовної давності (дата відправки з поштового відділення - 24.04.2015 року), і відповідачі ставили питання про застосування строків давності (а.с.101-103), суд вважає, що у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 слід відмовити

Щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_4 судом встановлено наступне.

Статтею 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ізст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 11 договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором.

Згідно із п. 12 договору поруки сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом 5 років.

Частиною 1ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1ст. 554 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст.251та ч. 2 ст.252 ЦК України).

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-6цс14.

Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Зі змісту договору поруки вбачається, що строк її припинення не встановлено, тому згідно з вимогами вищевказаних норм матеріального права, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не пред'явить вимоги до поручителя.

Як роз'яснив пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 24постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до ч. 4ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Таким чином, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за кредитним договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другоюстатті 1050 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2012 року позов Комерційного Банку «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 залишено без розгляду, отже враховуючи, що предявивши позов в 2012 році банк змінив строк виконання основного зобовязання, а з даним позовом звернувся після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_4О також не має. (а.с. 81).

У звязку з викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Щодо доводів апеляційної скарги, то вони не містять жодних доказів які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції судового рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315, ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2016 року залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: