Рішення № 58714026, 29.06.2016, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1223/16-ц

Провадження № 2/362/1164/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача, через невиконання своїх грошових зобов'язань, заборгованості за договором позики від 29.07.2015 року у розмірі 19500 доларів США, та судові витрати по справі.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, при цьому просили суд стягнути суму боргу з розрахунку курсу НБУ на час винесення рішення., в разі зменшення суми повернути надмірно сплачений судовий збір. Позивач також заперечував передачу відповідачеві в позику грошової суми в меншому розмірі та у пролонгації строку дії договору на півроку.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав, проте не заперечував не поверненні отриманих у борг коштів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду положень ст.ст. 57 і 58 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У відповідності до положень ст.ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не пропустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно з положеннями ст. 629 ЦК України, договір є обов'язків до виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з положень ст.533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо іншій порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Суд також враховує положення ст.ст.610 та 625 ЦК України, відповідно до яких порушенням зобов'язання є його невиконання, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України, за договором позики, одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Положеннями ч.1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, 29 липня 2015 року в м. Василькові позивач надав, а відповідач отримав грошові кошти у сумі 19500 доларів США, які зобов'язався повернути до 29 січня 2016 року. Позика, за вказаною розпискою, є безвідсотковою.

Тобто факт укладення між сторонами договору позики підтверджується розпискою позичальника.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що у встановлений договором позики строк, відповідач взяті на себе зобов'язання, щодо повернення взятих у борг грошових коштів, не виконав.

Враховуючи, що у судовому засіданні, на підставі зібраних по справі доказів, встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за укладеним із позивачем договором позики, взяті ним у борг кошти не повернув, та на підтвердження своїх доводів повернення коштів за позикою доказів не надав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за договором позики всього у розмірі 19500 доларів США, що станом на момент ухвалення рішення за офіційним курсом НБУ станом на 29 червня 2016 року (1 долар - 24,873396 грн.) становить 485031,22 грн.

Суд критично ставиться до заперечень представника відповідача щодо отримання в борг меншої суми та пролонгацію строку дії договору позики на півроку, оскільки нічим не підтверджені в судовому засіданні.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру заявлених позовних вимог, а саме, 4850,31 грн. судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 33, 57, 58, 60, 61, 88, 209, 212-215, 223, 224-227 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1046-1051 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у суми 485031,22 грн. та судовий збір в розмірі 4850,31 грн., а всього 489881,53 гривень.

Зобов'язати Васильківське управління державного казначейства України повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 432 грн. 25 коп. від надмірно сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги або закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В.