Ухвала суду № 58713879, 29.06.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №272/1652/14-ц Головуючий у 1-й інст. Палазюк

Категорія 47 Доповідач Трояновська Г. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

з участю секретаря Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом прокурора Андрушівського району в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Андрушівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, реєстраційної служби Андрушівського районного управління юстиції , третя особа Фермерське господарство „Невзгляденко" про визнання недійсними та скасування розпорядження, наказів, визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, повернення земельних ділянок

за апеляційною скаргою Фермерського господарства „ Невзгляденко " на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 квітня 2016 року ,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року прокурор Андрушівського району в інтересах держави звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсними розпорядження голови Андрушівської районної державної адміністрації №503 від 08.10.2012 року „Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства", накази та договори оренди землі, укладені між Головним управлінням Держземагенства у Житомирській області та ОСОБА_1, скасувати реєстрацію договорів оренди землі та зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельні ділянки Головному управлінню Держземагенства у Житомирській області. Свої вимоги обгрунтовував тим, що вказаним розпорядженням надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 637,900 га із земель запасу Каменівської, Маломошковецької, Малоп'ятигірської та Кирилівської сільських рад та Червоненської селищної ради для ведення фермерського господарства. Наказами головного управління Держземагенства у Житомирській області №200-02 від 07.04.2014 року, №201-02 від 07.04.2014 року, №203-02 від 07.04.2014 року, №204-02 від 07.04.2014 року, №205-02 від 07.04.2014 року, №206-02 від 07.04.2014 року, №207-02 від 07.04.2014 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 29.05.2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Житомирській області та ОСОБА_1 укладено договори оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства строком на 20 років та зареєстровано їх в реєстраційній службі Андрушівського районного управління юстиції. Прокурор вважає, що розпорядження голови Андрушівської районної державної адміністрації та накази Головного управління Держземагенства у Житомирській області прийняті з порушенням норм чинного законодавства та є незаконними, оскільки звертаючись із заявою про надання дозволу розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, ОСОБА_1 не обгрунтував розміри земельних ділянок з урахуванням можливостей їх обробітку та необхідності отримання такої значної площі земельних ділянок, не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства, не надав докази наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку землі, надані земельні ділянки знаходяться на значній відстані одна від одної, крім того, отримавши земельні ділянки в оренду, ОСОБА_1 так і не створив фермерське господарство.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 квітня 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Андрушівської районної державної адміністрації від 08.10.2012 №503 „Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства".

Визнано недійсними та скасовано накази Головного управління Держземагентства у Житомирській області про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1: №200-02 від 07.04.2014, щодо земельної ділянки площею 6.854 га. кадастровий номер НОМЕР_1; №201-02 від 07.04.2014 щодо земельної ділянки площею 46.6438 га. кадастровий номер НОМЕР_2; №203-02 від 07.04.2014 щодо земельної ділянки площею 43.2468га. кадастровий номер НОМЕР_3; №204-02 від 07.04.2014 щодо земельної ділянки площею 11.8732 га. кадастровий номер НОМЕР_4; №205-02 від 07.04.2014 щодо земельної ділянки площею 46.42280 га. кадастровий номер НОМЕР_5; №206-02 від 07.04.2014 щодо земельної ділянки площею 33.0837 га. кадастровий номер НОМЕР_6; №207-02 від 07.04.2014 щодо земельної ділянки площею 36.1460 га. кадастровий номер НОМЕР_7.

Визнано недійсними договори оренди землі, укладені від 29.05.2014 року між орендодавцем - Головним управлінням Держземагенства у Житомирській області та орендарем - ОСОБА_1 : №354/06 щодо земельної ділянки площею 46,6438га. кадастровий номер НОМЕР_2; №361/06 щодо земельної ділянки площею 6,8540 га. кадастровий номер НОМЕР_1; №362/06 щодо земельної ділянки площею 43,2468 га. кадастровий номер НОМЕР_3; №351/06 щодо земельної ділянки площею 36,1460 га. кадастровий номер НОМЕР_7; №353/06 щодо земельної ділянки площею 11,8732 га. кадастровий номер НОМЕР_4; №350/06 щодо земельної ділянки площею 33,0837 га. кадастровий номер НОМЕР_6; № 352/06 щодо земельної ділянки площею 46,4280 га. кадастровий номер НОМЕР_5.

Скасовано рішення реєстраційної служби Андрушівського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за ОСОБА_1: № 13847427 від 18.06.2014 року; №13829582 від 17.06.2014 року; №13893472 від 19.06.2014 року; №13864088 від 18.06.2014 року; №13879826 від 19.06.2014 року; №13856913 від 18.06.2014 року ; №13883805 від 19.06.2014 року.

Зобов'язано ОСОБА_1 повернути Головному управлінню Держземагентства в Житомирській області земельні ділянки загальною площею 224,2755 га, в тому числі: площею 46,6438 га кадастровий номер НОМЕР_2; площею 6,8540 га кадастровий номер НОМЕР_1; площею 43,2468 га. кадастровий номер НОМЕР_3; площею 36,1460 га кадастровий номер НОМЕР_7.

Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, Андрушівської РДА, ОСОБА_1, реєстраційної служби Андрушівського РУЮ на користь держави судовий збір по 304,50 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі Фермерське господарство „Невзгляденко" просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі, повернути на його користь судовий збір. Зазначає, що в порушення норм процесуального права суд вирішив спір, який підвідомчий господарському суду, оскільки на момент розгляду справи створено Фермерське господарство „Невзгляденко" та зареєстровано в ЄДР як юридична особа, засновником якого є ОСОБА_1 А тому ураховуючи суб'єктний склад учасників спірних правовідносин, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і є підвідомчою господарському суду. Окрім того ФГ „Невзгляденко" посилається на те, що рішення суду суперечить нормам матеріального права, оскільки Закон України «Про фермерське господарство» не передбачає підстав для відмови громадянам у прийнятті заяви про надання земельної ділянки для створення фермерського господарства у зв'язку з недотриманням правил, передбачених ч.1 ст. 7 цього Закону. Вказує, що у заяві ОСОБА_1 було обґрунтовано необхідність одержання земель у зазначених розмірах - для створення фермерського господарства. Розміри земельних ділянок заявник визначив з урахуванням перспектив діяльності його майбутнього фермерського господарства. Також, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини ФГ „Невзгляденко" вважає, що задоволення позову означає невизнання права оренди спірних земельних ділянок за фермерським господарством, що є непропорційним втручанням у право орендаря на мирне володіння своїм майном та є порушенням ст.1 Першого протоколу Конвенції.

В суді апеляційної інстанції представник ФГ „Невзгляденко" підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги та подав письмові заперечення.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області визнав апеляційну скаргу обґрунтованою та надав відповідні пояснення.

Представник Андрушівської районної державної адміністрації заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити.

Інші учасники процесу до суду апеляційної інстанції не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, будь-яких письмових заяв чи клопотань до суду не направляли.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що розпорядженням Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області №503 від 08.10.2012 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства орієнтованою загальною площею 637,900га., в тому числі: із земель запасу Каменівської сільської ради 200,000 га., Маломошківецької сільської ради - 51,000га., Червоненської селищної ради 125,9000га., Крилівської сільської ради 51,000га (т.1, а.с.55).

Наказами головного управління Держземагентства у Житомирській області №200-02, №201-02 , №203-02, №204-02, №205-02, №206-02 , №207-02 від 07 квітня 2014року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1, відповідно за межами Маломошковецької сільської ради площею 6,854 га кадастровий номер НОМЕР_1 та площею 46,6438 га кадастровий номер НОМЕР_2; Крилівської сільської ради площею 43,2468га. кадастровий номер НОМЕР_3; Червоненської селищної ради площею 11,8732 га. кадастровий номер НОМЕР_4, площею 46,42280 га кадастровий номер НОМЕР_5, площею 33,08.37 га кадастровий номер НОМЕР_6 та площею 36,1460 га кадастровий номер НОМЕР_7 (т.1, а.с. 66-72).

29.05.2014 між орендодавцем - Головним управлінням Держземагентства у Житомирській області та орендарем ОСОБА_2 укладено договори оренди зазначених земельних ділянок та зареєстровано в реєстраційній службі Андрушівського районного управління юстиції (т.1, а.с.90-117, 130-136).

Матеріалами справи також підтверджується, що розпорядження голови райдержадміністрації, на підставі якого в подальшому були видані накази головного управління Держземагентства, укладені та зареєстровані договори оренди землі, було прийнято на підставі заяви ОСОБА_2 на ім»я голови райдержадміністрації та доданих до неї документів, а саме: викопіювання та ситуаційного плану, копій диплома, трудової книжки, паспорта та довідки про одержання ідентифікаційного номера (т.1, а.с. 56-65).

Відповідно до ст.124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами 2 та 3 ст.134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч.2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 3 ст. 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас, при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства згідно зі ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» як спеціального нормативно-правового акту по відношенню до ст. 123 Земельного Кодексу України, яка є загальним законом.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» (в ред. на час виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Відтак, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, що не передбачено загальними вимогами викладеними у ст.123 ЗК України.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано керувався висновком щодо застосування норм права, викладеним у постанові судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року у справі №6-2902цс15, який відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для врахування іншими судами загальної юрисдикції.

У наведеній постанові Верховний Суд України також вказав, що за змістом статей 1,7,8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною 1 ст.7 цього Закону умов і обставин.

У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

У зазначеній справі суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у своїй заяві ОСОБА_1 лише вказав бажані площі земельних ділянок, але не обґрунтував їх розмірів з урахуванням можливості обробітку, не обґрунтував необхідність отримання таких великих площ земельних ділянок та не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства, зокрема, не наведено доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку землі таких великих площ.

Суд першої інстанції, на підставі повно та всебічно досліджених письмових доказів з урахуванням пояснень самого ОСОБА_1 з позиції його особистої участі у веденні фермерського господарства, обізнаності у способах та методах обробітку та використання земельних ділянок, та відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів щодо ведення ОСОБА_1 такого обсягу господарської діяльності, дійшов обґрунтованого висновку про формальний підхід до розгляду його заяви про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства та прийняття відповідного рішення, оскільки ОСОБА_1 не мав наміру створювати фермерське господарство, а переслідував мету використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою без проведення земельних торгів.

Встановивши такі обставини, суд на підставі ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, ст.152 ЗК України дійшов обґрунтованого висновку, що розпорядження голови райдержадміністрації №503 від 08.10.2012 року, всі (сім) вищевказані накази управління Держземагенства видані з порушенням Конституції, законів України, без врахування обставин, які мали значення для прийняття рішень, а тому є недійсними з моменту їх прийняття, а відповідно є недійсними і сім зазначених договорів оренди землі від 29.09.2014 року. У зв'язку з цим земельні ділянки отримані ОСОБА_1 підлягають поверненню.

Доводи в апеляційній скарзі про те, що спір підвідомчий господарському суду, оскільки на момент розгляду справи створено Фермерське господарство „Невзгляденко" та зареєстровано в ЄДР як юридична особа, засновником якого є ОСОБА_1, колегія суддів не враховує з огляду на таке.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7, зі змінами, внесеними 19 березня 2010 року, земельні спори громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у випадках, передбачених законодавством, а також спори з майнових питань, пов'язаних із земельними відносинами, за участю громадян, що є членами фермерського господарства, їхніх спадкоємців тощо розглядаються за правилами цивільного судочинства.

Згідно з п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 1 березня 2013 року № 3, земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, згідно зі статтею 15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається із змісту розпорядження, земельні ділянки надавались за заявою громадянина ОСОБА_1 для створення ним фермерського господарства.

Позовні вимоги заявлені саме до громадянина - фізичної особи ОСОБА_1

При цьому, вимог про ліквідацію фермерського господарства прокурор не заявляв, питання про надання оцінки законності створення фермерського господарства перед судом не ставив. А тому колегія суддів вважає, що спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Окрім того, Верховний Суд України, розглядаючи аналогічну справу, у своїй постанові від 3 лютого 2016 року (справа №6-2902цс15) не висловив позицію про підвідомчість спору господарському суду.

Посилання в апеляційній скарзі на наявність обгрунтування ОСОБА_1 у заяві необхідності одержання земель у зазначених розмірах - для створення фермерського господарства та визначення розмірів земельних ділянок заявником з урахуванням перспектив діяльності його майбутнього фермерського господарства є безпідставним, оскільки судом першої інстанції дано правильно правову оцінку цим обставинам і додаткового обґрунтування не потребують.

Доводи про те, що Закон України «Про фермерське господарство» не передбачає підстав для відмови громадянам у прийнятті заяви про надання земельної ділянки для створення фермерського господарства у зв'язку з недотриманням правил, передбачених ч.1 ст. 7 цього Закону, не можуть бути враховані, оскільки Закон України «Про фермерське господарство» не містить імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без виключного переліку підстав відмови.

Доводи в апеляційній скарзі з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини про те, що задоволення позову є непропорційним втручанням у право орендаря на мирне володіння своїм майном та є порушенням ст.1 Першого протоколу Конвенції спростовуються правовим висновком, наведеним у постанові судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року у справі №6-2902цс15, відповідно до якого стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність і в оцінці дотримання „справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Оскільки судом не встановлено, що насправді виникли та існують законні сподівання ОСОБА_1 на здійснення майнового права - оренду землі та чи є такі сподівання практичними у своїй реалізації, тому доводи про необхідність захисту права ОСОБА_1 на мирне володіння майном з огляду на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є безпідставними.

Доводи представника ФГ „Невзгляденко" про зазначення у позові, як відповідача, реєстраційної служби Андрушівського районного управління юстиції, яка є його структурним підрозділом, а не окремою юридичною особою, на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, оскільки суд у своєму рішенні не поклав будь-яких обов'язків безпосередньо на реєстраційну службу як окремий орган.

Зазначення про скасування рішень реєстраційної служби Андрушівського районного управління юстиції охоплюється по суті сферою виконання рішення суду щодо визнання недійсними договорів оренди землі та є підставою для здійснення технічних функцій в частині застосування наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі наданих сторонами та досліджених у судовому засіданні доказів, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства „Невзгляденко" відхилити.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 22 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді