Постанова № 587123, 20.04.2007, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

18 квітня 2007 року

м. Севастополь Справа № 2-24/16511-2006А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Волкова К.В.,

Фенько Т.П.,

секретар судового засідання Алєєва А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Победа" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 30.01.2007 у справі №2-24/16511-2006А

за позовом відкритого акціонерного товариства "Победа" (вул. Шкільна, 2, с. Жемчужина, Нижньогірський р-н, Автономна Республіка Крим, 97154)

до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим (вул. Шкільна, 16, смт. Нижньогірський, Автономна Республіка Крим, 97100)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення частково у сумі 10541,41 грн

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Победа" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000052301/0 від 30.01.2006 частково у загальній сумі 10541,41 грн.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати податкове повідомлення-рішення нечинним частково у загальній сумі 9476,70 грн.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.01.2007 у справі № 2-24/16511-2006А у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Победа" відмовлено.

Постанова господарського суду мотивована тим, що до операції позивача по ліквідації садів не може бути застосований абзац 2 пункту 4.9 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” у зв’язку з тим, що списані сади не є сільськогосподарською продукцією і не відповідають кодам 01.1-01.4 розділу 0.1 Державного класифікатора України. Крім того, зазначені сади відображались на обліку позивача як основні фонди і були списані не у зв’язку з їх знищенням або пошкодженням, а як нерентабельні. Доказів неможливості використання цих садів у майбутньому за первісним призначенням позивач суду не надав. А тому операції з ними повинні проводитись у загальній декларації № 3 (податкова декларація з податку на додану вартість по інших категоріях операцій).

Не погодившись з вказаною постановою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову місцевого господарського суду, позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають пункту 4.9 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” у зв’язку з тим, що податок на додану вартість не нараховується при ліквідації за рішенням платника податку основних фондів, якщо вони не можуть бути використані за своїм первісним призначенням.

У судовому засіданні 11.04.2007 представник позивача підтримав свої вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.04.2007 з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає постанову господарського суду законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачає.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 11.04.2007 до 18.04.2007.

Переглянувши постанову суду відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим проведена планова документальна перевірка дотримання відкритим акціонерним товариством „Победа” вимог податкового і валютного законодавства, про що 26.01.2006 складено акт № 32/23-01/00413073 (т. 1, а. с. 31-51).

На підставі зазначеного акту Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим 30.01.2006 прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 0000052301/0 (т. 1, а. с. 10).

Зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачу донарахований податок на додану вартість у сумі 16152 грн та застосовані фінансові санкції у сумі 8076 грн.

Позивач просить визнати зазначене податкове повідомлення-рішення нечинним у частині донарахування податку на додану вартість у сумі 6317,80 грн та застосування фінансових санкцій у сумі 3158,90 грн.

Підставою для донарахування податку на додану вартість та застосування фінансових санкцій стали наступні обставини.

Як встановлено актом перевірки (т. 1 а. с. 42 на звороті), позивач відніс до податкового зобов’язання спеціальної декларації № 2 з податку на додану вартість (податкова декларація з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва) податок на додану вартість у сумі 6317,80 грн, нарахований у зв’язку з ліквідацією основних фондів за власним рішенням позивача. У зв’язку з цим, як зазначається в акті перевірки, позивач занизив суму податкового зобов’язання в декларації з податку на додану вартість, що відображає інші господарські операції позивача.

До справи долучені акти на списання позивачем садів, що належать до основних фондів (т. 1, а. с. 108-113). У цих актах зазначається на незадовільний стан насаджень у зв’язку з їх проріженістю, наявністю хворих дерев. Внаслідок цього ці насадження стали низьковрожайними при значних затратах на догляд за деревами. Зазначені акти складені комісією на чолі з головним агрономом позивача.

Рішенням правління позивача від 29.10.2004 було затверджено перелік майна, що підлягає відчуженню, оскільки воно не використовується у технологічному процесі та має строк експлуатації, що сплив ( т. 2, а. с. 1).

На підставі зазначених актів та рішення в оборотній відомості по рахунку № 97 були списані з балансу сади загальною вартістю 31 589 грн (т. 2, а. с. 12-16).

Відповідач не заперечує того факту, що сади, які знаходились у незадовільному стані, були ліквідовані, а не відчужені за плату. Зокрема, в акті перевірки ( т. 1, а. с. 42 на звороті) зазначається на ліквідацію основних фондів позивача.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4.9 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” за загальним правилом при ліквідації основних фондів за самостійним рішенням платника податку нараховується податок на додану вартість із розрахунку вартості основних фондів за звичайними цінами. Але абзац 2 того ж пункту встановлює, що зазначене загальне правило не застосовується, зокрема у випадках, коли платник податків надає органам державної податкової служби документи про знищення, розібрання, перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватись у майбутньому за первісним призначенням.

В даному випадку позивач здійснив знищення основних фондів –садів, у результаті чого вони не можуть далі використовуватись за первісним призначенням.

Та обставина, що позивач здійснив ліквідацію основних фондів за власним рішенням не виключає застосування абзацу 2 пункту 4.9 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, що виключає використання в майбутньому основного фонду за первісним призначенням, не тягне виникнення податкового зобов’язання з податку на додану вартість, хоч би ліквідація основних фондів і здійснювалась за власним рішенням платника податку на додану вартість.

Отже, за викладених обставин позивач не зобов’язаний був нараховувати податкове зобов’язання з податку на додану вартість у зв’язку з ліквідацією садів, а тому позивач не занизив податкове зобов’язання з податку на додану вартість в декларації, що відображає інші господарські операції, крім операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва.

Тому підстав для визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 30.01.2006 № 0000052301/0 у частині донарахування податку на додану вартість у сумі 16152 грн та застосовання фінансових санкцій у сумі 8076 грн немає.

Господарський суд Автономної Республіки Крим при прийнятті рішення припустився порушення норм матеріального права, визнав неможливим застосування до спірних правовідносин абзац 2 пункту 4.9 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно з яким при ліквідації основних фондів шляхом знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватись у майбутньому за первісним призначенням, податок на додану вартість не нараховується.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статтею 195, пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, частиною 2 статті 205, статтями 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Победа" задовольнити.

2.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.01.2007 у справі № 2-24/16511-2006А скасувати.

3.Прийняти нову постанову.

4.Позов відкритого акціонерного товариства "Победа" задовольнити.

5.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 30.01.2006 № 0000052301/0 у частині донарахування податку на додану вартість у сумі 6317,80 грн та застосування фінансових санкцій у сумі 3158,90 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя І.В. Черткова

Судді К.В. Волков

Т.П. Фенько