Постанова № 587095, 20.04.2007, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2007 р. Справа № 5/799-06

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слюсарева Л.В., судді Фоміна В.О., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Рильовій В.В.

за участю представників сторін:

позивача –Оніщенко О.В, копія довіреності б/н від 29.12.2006 року;

відповідача - не з”явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 953С/1-13) на рішення господарського суду Сумської області від 19.02.07 р. по справі № 5/799-06

за позовом Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Сумської обласної державної адміністрації, м. Суми

до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Сумської області, м. Суми

про стягнення 9660,72 грн.,

встановила:

Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Сумської обласної державної адміністрації звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Сумської області про стягнення з останнього 8245,90 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат по проведеному поточному ремонту приміщень, переданих відповідачу по договору безоплатного користування приміщенням та відшкодування витрат по комунальним та іншим послугам № 1 від 13.01.2003 року та 1414,82 грн. заборгованості по відшкодуванню податку з власників транспортних засобів сплаченого за автомобілі, передані відповідачу по договору оренди транспортних засобів від 01.04.2003 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.02.2007 року у справі № 5/799-06 (суддя Гудим В.Д.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з”ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з”явився. Листом № 02/130 від 18.04.07р. відповідач повідомив суд про неможливість прибуття його представника в судове засідання 19.04.07р. та просив розглядати справу за його відсутністю в судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов на адресу суду через канцелярію, відповідач проти доводів скарги заперечує, посилаючись на те, що він діяв виключно в межах укладених договорів та чинного законодавства, а тому вважає вимоги апеляційної скарги необгрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 13.01.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1 безоплатного користування приміщенням та відшкодування витрат по комунальним і іншим платежам (арк. спр. 7-8). Відповідно до умов вказаного договору відповідач отримав у користування для розміщення та забезпечення належних умов своєї роботи службові приміщення та приміщення загального користування будівлею управління за адресою: м. Суми, вул. Шевченка, 9 загальною площею 921 кв.м.

Відповідно до п. 2.1 договору № 1 від 13.01.03р. відповідачу було передано приміщення у технічно справному стані в безстрокове безоплатне користування, що підтверджується актом передачі від 13.01.03р. (арк. спр. 9).

Пунктом 3.1.1. вказаного договору № 1 відповідач (користувач) зобов”язаний проводити поточний ремонт переданих у користування приміщень та обладнання за рахунок власних коштів.

01.04.2003 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди транспортних засобів № 2, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в строкове безкоштовне користування вісім одиниць автомобілів згідно додатку № 1, а відповідач прийняв ці автомобілі та зобов”язався використовувати їх виключно за цільовим призначенням. Передача автомобілів згідно договору № 2 підтверджується актами прийому-здачі, копії яких долучені до матеріалів справи (арк. спр. 12-27).

Відповідно до п. 2.3 вказаного договору оренди № 2 відповідач зобов”язався підтримувати автомобілі в технічно справному стані, за свій рахунок проводити їх ремонт (в т.ч. капітальний) та нести затрати на їх експлуатацію.

В обгрунтування своїх позовних вимог та вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що відповідач в порушення п. 3.1.1 договору №1 від 13.01.03р. поточний ремонт займаємих приміщень за власний рахунок не проводив, що призвело до приведення майна в непридатний для використання стан. Тому, позивач був вимушений за власні кошти зробити поточний ремонт приміщень, що займає відповідач, на загальну суму 8245,90 грн.. В обгрунтування вимог по договору оренди № 2 від 01.04.03р. про оренду автомобілів позивач вказує на те, що згідно з п. 2.3 вказаного договору відповідач (орендар) зобов”язався підтримувати орендовані автомобілі в технічно справному стані та нести затрати на їх експлуатацію, однак протягом дії договору № 2 відповідно до чинного законодавства позивач сплачував податок з власників транспортних засобів за автомобілі, які перебували в оренді відповідача, в період з 01.07.2004р. по 31.08.2006р. на загальну суму 1414,82 грн. Позивач вважає, що відповідач неналежним чином виконував умови договорів № 1 та № 2 та посилаючись на ст.526 Цивільного кодексу України та ст. 222 Господарського кодексу України вважає, що відповідач має відшкодувати всі понесені позивачем витрати на загальну суму 9660,72 грн.

Відповідач проти вимог позивача заперечує, посилаючись на те, що ним вимоги договору № 1 виконувались та у період з січня 2003 року по грудень 2006 року були виконані роботи по поточному ремонту приміщень на загальну суму 9813,54 грн., що підтверджується актами та платіжними дорученнями, наданими відповідачем суду листом № 02/10 від 11є.01.07р. (арк. спр. 50-68). При цьому відповідач посилається на те, що позивач здійснював ремонтні роботи без погодження їх проведення з відповідачем, а умовами договору № 1 відшкодування витрат на ремонт не передбачено. Щодо позовних вимог по договору № 2 відповідач зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів” платником податку на транспортні засоби є їх власник, а тому вимоги позивача щодо відшкодування витрат зі сплати податку відповідач не визнає.

З приводу таких посилань відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представника позивача в судовому засідані, позивач не погоджував з відповідачем необхідність проведення ремонтних робіт, з претензіями щодо невиконання умов договору № 1 по проведенню поточного ремонту користувачем приміщення за власний рахунок позивач до відповідача не звертався. Доказів на підтвердження незадовільного стану приміщень, які, як вказує позивач, вимусили його зробити поточний ремот за власний рахунок, останній суду не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, умовами договору № 1 (п.3.1.1.) передбачено обов”язок відповідача проводити поточний ремонт переданих у користування приміщень та обладнання за рахунок власних коштів, обов”язок відповідача відшкодовувати позивачу витрати на ремонт вказаних приміщень не передбачений.

З огляду на вказане колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог в частині відшкодування витрат, понесених позивачем на здійснення поточного ремонту приміщень, що знаходяться в користуванні відповідача.

Щодо вимог в частині відшкодування витрат зі сплати податку з власників транспортних засобів колегія суддів вказує наступне.

Пунктом 2 статті 801 Цивільного кодексу України передбачено, що витрати, пов”язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач. Отже, висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні цієї частини позову на підставі того, що договором оренди не передбачено відшкодування витрат по податку на транспортні засоби є безпідставним та таким,що не відповідає діючому законодавству, оскільки обов”язок проводити сплату податку з володільців транспортних засобів покладений тільки на наймача.

На підставі вказаного колегія суддів вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1414 грн. 82 коп. податку з власників транспортних засобів такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає апеляційну скаргу позивача такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача 1414 грн. 82 коп. податку з власників транспортних засобів. Позов в цій частині підлягає задоволенню. В решті рішення господарського суду Сумської області від 19.02.07р. у справі № 5/799-06 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 34, 49, 101, 102, п. 3 статті 103, п. 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити часково.

Рішення господарського суду Сумської області від 19.02.2007 року у справі № 5/799-06 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача 1414 грн. 82 коп. податку з власників транспортних засобів.

Позов в цій частині задовольнити.

Стягнути з навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Сумської області ( м. Суми, вул. Шевченка,9, р/р 35216001000740 в ГУДК Сумської області, МФО 837013, код ЄДРПОУ 26270375) на користь Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Сумської обласної державної адміністрації (м. Суми, вул. Шевченка,9 , р/р 35217003000015 в ГУДК Сумської області, МФО 837013, код ЄДРПОУ 14373147) заборгованість з податку з власників транспортних засобів в сумі 1414 грн. 82 коп.

Стягнути з навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Сумської області ( м. Суми, вул. Шевченка,9, р/р 35216001000740 в ГУДК Сумської області, МФО 837013, код ЄДРПОУ 26270375) на користь Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Сумської обласної державної адміністрації (м. Суми, вул. Шевченка,9 , р/р 35217003000015 в ГУДК Сумської області, МФО 837013, код ЄДРПОУ 14373147) 14,94 грн. державного мита та 17,28 грн. витрат зі сплати інформаційного-технічного забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

В решті рішення господарського суду Сумської області від 19.02.07р. у справі № 5/799-06 залишити без змін.

Головуючий суддя Слюсарева Л.В.

Судді Фоміна В.О.

Шепітько І.І.