Рішення № 58709256, 30.06.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1 ___________________

Справа №521/10097/15-ц

Провадження по справі №2/521/514/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого судді Жуган Л.В.

при секретарі Іськовій В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи Малиновський РВ у м. Одесі ГУ МВС України в Одеській області, Комунальне підприємство «ОСОБА_1 агентство з приватизації житла» про визнання приватизації недійсною, зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб Малиновського РВ у м. Одесі ГУ МВС України в Одеській області, Комунального підприємства «ОСОБА_1 агентство з приватизації житла» про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси 23.06.2015 року звернулись позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи Малиновський РВ у м. Одесі ГУ МВС України в Одеській області, КП «ОСОБА_1 агентство з приватизації житла» про визнання приватизації недійсною, зняття з реєстраційного обліку, протокольною ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи залучено - ОСОБА_6 За первинною редакцією позовних вимог позивачі просили суд: визнати частково недійсним в частині ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розпорядження органу приватизації Департаменту міського господарства №240017 від 20.02.2013 року, видане на імя ОСОБА_4В, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5; визнати частково недійсним в частині ОСОБА_4 та ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, отримане в порядку приватизації, видане Департаментом міського господарства Одеської міської ради 20.02.2013 року; зняти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з реєстраційного обліку за адресою: м. Одеса, вул. Запорізька 15, кв. 2.

В обґрунтування своїх вимог позивачі послались на те, що вони проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та разом із ними раніше проживав ОСОБА_4 чоловік ОСОБА_2 та батько ОСОБА_3 та його мати ОСОБА_6 У січні 2013 року мати відповідача сказала, що хоче онуку подарувати частку квартири, тому потрібно зібрати документи, приватизувати квартиру. Позивачі вказують, що до здійснення приватизації вищевказаної квартири вони не були залучені. Та після отримання документів про приватизацію ними було виявлено, що до приватизації включено ще 2 особи, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_4, які більше шести місяців вже не проживали в квартирі та на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України втратили право на проживання у цій квартирі - ОСОБА_5, яка вийшла заміж та пішла проживати до свого чоловіка та ОСОБА_4 який проживає з іншою жінкою однією сімєю.

З підстав чого позивачі вважають, що приватизацію було здійснено з порушенням закону, так як на момент її здійснення ОСОБА_4, ОСОБА_5 не проживали за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

За остаточно уточненими позовними вимогами від 22.01.2016 року, просять суд: визнати недійсним Розпорядження органу приватизації Департаменту міського господарства №240017 від 20.02.2013 року, видане на імя ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, отримане в порядку приватизації, видане Департаментом міського господарства Одеської міської ради 20.02.2013 року; зняти ОСОБА_4, та ОСОБА_5 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

06.10.2015 року до Малиновського районного суду м. Одеси надійшов зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Малиновський РВ у м. Одесі ГУ МВС України в Одеській області, КП «ОСОБА_1 агентство з приватизації житла» про визнання права власності, який протокольною ухвалою суду було об'єднано в одне провадження із первинним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи Малиновський РВ у м. Одесі ГУ МВС України в Одеській області, КП «ОСОБА_1 агентство з приватизації житла» про визнання приватизації недійсною, зняття з реєстраційного обліку

В обґрунтування своїх вимог, позивачі за зустрічним позовом вказують, що на підставі розпорядження органу приватизації №240017 від 20.02.2013 року та свідоцтва №3-29486 від 20.02.2013 року про право власності на житло ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 приватизували в рівних частках ізольовану квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 44,80 кв.м., та на підставі вищевказаних документів вони мали право звернутися до реєстраційної служби, але ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухиляються від державної реєстрації права власності вже на протязі двох років, у звязку з цим просять суд: визнати за ОСОБА_4 право власності на приватизоване майно у вигляді 1/5 частки квартири АДРЕСА_2; визнати за ОСОБА_5 право власності на приватизоване майно у вигляді 1/5 частини квартири АДРЕСА_2; визнати за ОСОБА_6 право власності на приватизоване майно у вигляді 1/5 частки квартири АДРЕСА_2;

До Малиновського районного суду 10.08.2015 року від КП «ОСОБА_1 агентство з приватизації житла» надійшов лист №336/01-13 від 30.07.2015 року, за підписом Директора ОСОБА_7, та представника КП «ОСОБА_1 агентство з приватизації житла» за дорученням ОСОБА_8, згідно якого зазначено, що третя особа КП «ОСОБА_1 агентство з приватизації житла» позов ОСОБА_2, ОСОБА_3О до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи Малиновський РВ у м. Одесі ГУ МВС України в Одеській області, КП «ОСОБА_1 агентство з приватизації житла» про визнання приватизації недійсною, зняття з реєстраційного обліку не визнає з підстав того, що приватизація квартири за адресою: АДРЕСА_1 була зроблена на підставі належним чином посвідчених документів та відповідно до закону, у звязку з цим, просили відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3

13.01.2016 року до Малиновського районного суду м. Одеси були подані заперечення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на зустрічну позовну заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, згідно яких позивачі за первісним позовом просили відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання права власності у повному обсязі, оскільки зустрічну позовну заяву подано з порушенням законодавства та з пропущенням строку на її подання, крім того, в зустрічній позовній заяві не вказано ціну позову і вона суперечить первісному позову.

ОСОБА_5, 10.03.2016 року також подала до суду заперечення на позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3, згідно яких вказала, що зазначені в позовній заяві ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відомості не відповідають дійсності, просила суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2

17.05.2016 року, ОСОБА_4 подав до суду заперечення, згідно яких вказав, що з позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3О не згоден, вважає її такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на те, що приватизація пройшла законно та за згодою всіх учасників та посилання позивачів за первісним позовом на те, що ОСОБА_6 мала намір подарувати свою частку квартири ОСОБА_3 не відповідають дійсності.

Позивач ОСОБА_2 та її представник за довіреністю, та як представник ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_9, в судовому засіданні підтримали свої позовні вимоги, просили суд задовольнити первісний позов, зустрічний позов не визнали у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5, в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Представник відповідача ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_10, в судовому засіданні також просила суд відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_6 в судове засідання не зявилась, про дату час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, за станом здоровя просила розглянути справу за її відсутності. 14.03.2016 року подала до суду заяву, згідно якої вказала, що в лютому 1972 року отримала службову квартиру за адресою: АДРЕСА_1, рішенням виконкому Приморської районної ради від 15.01.1990 року вказана квартира була виключена з числа службових та на її імя було відкрито особовий рахунок. 12.02.1990 року за заявою ОСОБА_6 та за згодою всіх членів сімї особовий рахунок було переоформлено на її сина ОСОБА_4

ОСОБА_6 у поданій заяві також зазначає, що заяву на приватизацію квартири вона, її донька, син, дружина сина та внук підписували та подавали разом, наміру дарувати свою частину квартири онуку вона не мала та вказує, що її діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 постійно проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, забезпечують та доглядають за нею, тому, з позовними вимогами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вона не згодна, просила суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Представник третьої особи Малиновського РВ у м. Одесі ГУ МВС України в Одеській області в судове засідання не зявився, повідомлявся судом про дату, час і місце розгляду справи своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи - Комунального підприємства «ОСОБА_1 агентство з приватизації житла» в судове засідання не зявився, повідомлявся судом про дату, час і місце розгляду справи своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового процесу та свідків, надавши оцінку поданим доказам, суд вважає, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, та зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 також не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що згідно договору найму житлового приміщення в будинку Міністерства шляхів сполучення від 23.02.1972 року, укладеного між домоуправлінням №2 в особі керуючого ОСОБА_11 та ОСОБА_6, квартиру АДРЕСА_3 було передано у найм ОСОБА_6 строком на 10 років.

Актом здачі-прийому квартири або кімнати від 23.02.1972 року, що є додатком до вищевказаного договору найму, підтверджується, що керуючий будинком ОСОБА_11 здав, а ОСОБА_6 прийняла квартиру АДРЕСА_4.

З Розпорядження №57 від 15.01.1990 року, виданого виконкомом Приморської районної ради народних депутатів, вбачається, що на підставі рішення виконкому Приморської районної ради народних депутатів № 10 від 05.01.1990 року ОСОБА_6 було відкрито особовий рахунок на займану нею площу, яка складається з 2-х кімнат, АДРЕСА_5, з правом укладення договору найму цієї житлової площі.

12.02.1990 року за заявою ОСОБА_6 основного наймача квартири АДРЕСА_3 та згоди всіх дорослих членів сімї було переоформлено особовий рахунок вказаної квартири на імя її сина ОСОБА_4 на склад сімї 7 чоловік та укладено з ним договір найму житлового приміщення, що підтверджується листом Одеської дистанції громадських споруд №95 від 12.02.1990 року.

Відповідно до технічного паспорту на квартиру, що знаходиться у власності громадянина ОСОБА_4, квартира АДРЕСА_3 знаходиться на 1-му поверсі 5-ти поверхового будинку та складається з: 2-х кімнат загальною площею 44,6 кв.м., житловою площею 25 кв. м., у тому числі: 1-а кімната 10,7 кв.м; 2-а кімната 14,3 кв.м.; кухня площею 4,7 кв.м., санвузол площею 3 кв.м., коридору 11,2 кв.м., вбудованої шафи 0,7 кв.м.

Відповідно до ст. 1, ч.1 ст. 5, ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі - Закон №2482-ХІІ) наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир (будинків) шляхом передачі їм цих квартир (будинків) у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Згідно довідки (виписки з місця проживання про склад сімї та реєстрацію) №85 від 21.01.2016 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають 5 осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6

Виходячи з аналізу змісту Закону №2482-ХІІ у поєднанні з нормами ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є житлове приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за собою зберігається це право і при тимчасовій відсутності (у випадках, передбачених ст. 71 ЖК України), а відтак, і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї.

За таких обставин при вирішенні зазначеного спору, пов'язаного з наявністю чи відсутністю у відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 права на приватизацію спірної квартири в момент реалізації відповідачами цього права суд відповідно до вимог ст. ст. 213-215 ЦПК України повинен установити, чи було на той момент спірне житло місцем постійного проживання відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, або на яке за ними відповідно до ст. 71 ЖК України зберігалися права, передбачені ст. 65 ЖК України та ст. 5 Закону №2482-ХІІ.

На ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 22.01.2016 року, КП «ОСОБА_1 агентство з приватизації житла» направило до суду завірені копії документів приватизаційної справи на квартиру №2 за адресою: м. Одеса, вул. Запорізька, 15, а саме: заяву на приватизацію, довідку про склад сімї наймача та зайняті ним приміщення, лист Одеської дистанції громадських споруд №95 від 12.02.1990 року, свідоцтво про право власності на житло №3-29486 від 20.02.2013 року, розпорядження органу приватизації № 240017 від 20.02.2013 року та експлікацію внутрішніх площ.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

З Довідки про склад сім'ї наймача ізольованої квартири та займані ним приміщення по кв. 2, буд. №15, по вул. Запорізькій, у м. Одесі, що міститься в матеріалах приватизаційної справи, вбачається, що у квартирі мешкають, мають право на житло і зареєстровані: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 основний квартиронаймач, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 дружина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 син, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 сестра, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 мати.

Факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у спірній квартирі та користування квартирою, на момент здійснення приватизації та до теперішнього часу також підтвердили допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_12, та ОСОБА_13, які пояснила суду, що вони часто відвідують сім'ю ОСОБА_4, від спілкування з ними їм відомо, що всі члени сім'ї приймали участь у приватизації, підписували необхідні документи. Між ОСОБА_2, ОСОБА_14 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 виникли спірні відносини, протягом останніх 3-4 років ОСОБА_2, ОСОБА_14 не заходять в кімнату, де проживають ОСОБА_6 разом із ОСОБА_5, яка після розірвання шлюбу проживає з матірю. Також у них в кімнаті часто ночує ОСОБА_4 на матраці біля вікна, так як він розірвав шлюб з ОСОБА_2 Свідок ОСОБА_12 також зазначила, що ОСОБА_4, з метою уникнення конфліктних ситуацій в сім'ї інколи ночує у неї.

З Витягу з кримінального провадження №120151604470005389, з датою внесення до ЄРДР 28.08.2015 року, вбачається, що 28.08.2015 року до чергової частини Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області надійшла заява від гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 про те, що 26.05.2015 року приблизно о 08 годині 30 хвилин його син знаходячись в м. Одесі на вул. Бугаївська наніс йому тілесні ушкодження (ЖЄО №26488 від 28.08.2015 р.).

Посилання позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_4 не проживає в спірній квартирі тривалий час спростовуються матеріалами Кримінального провадження №12015160470000007 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст.115 КК України 02.01.2015 року по якому почато досудове розслідування за заявою ОСОБА_2 про допомогу розшуку її чоловіка ОСОБА_4 Заявник ОСОБА_2 зазначила, що проживає та зареєстрована за вказаною адресою (АДРЕСА_6) разом із своїм чоловіком ОСОБА_4, та своїм сином ОСОБА_3

ОСОБА_4 пішов з дому 31.12.2014 року об 11.00 в невідомому напрямку, сказав, що йде на ринок, щоб купити подарунки, та до цього часу не повернувся.

З протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_4 від 05.01.2015 року, вбачається, що він вказує, що проживає та зареєстрований по вказаній адресі (АДРЕСА_6) разом зі своєю сімєю. 31.12.2014 року пішов на ринок «Привоз», щоб зробити покупки, там зустрів своїх друзів, які запросили його до себе зустріти Новий рік, на що він погодився, при цьому свою сімю не попередив, так як був відключений мобільний телефон, а на пам'ять він його не памятає. 02.01.2015 року він повернувся додому і дізнався, що дружина написала заяву в міліцію, з підстав цього просив не розглядати заяву ОСОБА_2

Обставини проживання та користування спірною квартирою відповідачем ОСОБА_5 підтверджуються доданим до матеріалів справи договором №1078367 від 01.04.2010 року, з якого вбачається, що ОСОБА_5 як абонент, що мешкає за адресою АДРЕСА_7, уклала з ВАТ «Укртелеком» договір «Про надання телекомунікаційних послуг» за місцем проживання.

Також до матеріалів справи додані копії конвертів, про поштові направлення на імя ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_8 у період листопад, грудень 2010 р., травень, червень, серпень, вересень 2011 р., січень, лютий, квітень, червень, липень, жовтень 2012 р., що також підтверджують факт проживання та користування спірною квартирою за місцем реєстрації.

З підстав дослідженого суд надає критичну оцінку показанням свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які пояснили суду, що в квартирі АДРЕСА_3 бувають часто, та ОСОБА_4, ОСОБА_5 там не проживають, вони їх не бачили. При цьому свідки вказали, що перебуваючи в квартирі бували тільки в кімнаті де проживають ОСОБА_2, ОСОБА_3 або на кухні, коридорі, хто проживає в іншій кімнаті, свідки суду конкретно не могли пояснити.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Відповідно до ст. 1 ЖК України громадяни мають право на житло. Згідно ст. 9 ЖК громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

З приватизаційної справи, вбачається, що 26.12.2012 року ОСОБА_4 звернувся до КП «ОСОБА_1 агентство з приватизації житла» із заявою, згідно якої просив оформити передачу в спільну часткову власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що займає він разом із членами сімї на умовах найму, в рівних частках: ОСОБА_4, ОСОБА_2 його дружина, ОСОБА_6 його мати, ОСОБА_3 його син, ОСОБА_5 його сестра, уповноваженим власником житла визначено ОСОБА_4, заява подана за підписами всіх членів сімї, що безпосередньо свідчить про їх згоду на здійснення приватизації.

Як встановлено судом з досліджених доказів, наявних в матеріалах справи, та особистих пояснень позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судових засіданнях, що зафіксовано технічним звукозаписом судового процесу, вони особисто підписували заяву про передачу у власність займаної ними та іншими членами сім'ї квартири АДРЕСА_9, надавши тим самим згоду на приватизацію. Тобто вказане спростовує доводи про відсутність з їх боку волевиявлення на проведення приватизації та здійснення приватизації без їх участі.

Так, заст. 10 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини того, що документи, які подаються на приватизацію житла підписуються в присутності паспортиста житлової дільниці, особисто кожним мешканцем квартири, яку бажають приватизувати - підтвердила в судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_17, начальник дільниці, в якій посвідчувалась заява про приватизацію квартири АДРЕСА_3.

Факт підписання кожним із зареєстрованих у квартирі заяви на приватизацію також підтверджується належним чином посвідченим витягом з журналу реєстрації приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1, наданим КП «ЖКС «Хмельницький».

Згідно довідки №2614 від 27.03.2013 року, виданої КП «ОСОБА_1 агентство з приватизації житла», вбачається, що ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5 на підставі розпорядження органу приватизації №240017 від 20.12.2013 року і свідоцтва №3-29486 від 20.02.2013 року дійсно приватизували в рівних частках ізольовану квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 44,80 кв.м.

Відповідно до Розпорядження органу приватизації № 240017 від 20.02.2013 року, квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 передано у спільну часткову власність ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5, уповноваженим власником квартири визначено ОСОБА_4

На підставі вказаного Розпорядження від 20.02.2013 року, Департаментом міського господарства Одеської міської ради видано Свідоцтво про право власності на житло №3-29486 від 20.02.2013 року, яким посвідчено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 44,80 кв.м., дійсно належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та членам його сімї: ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5 в рівних частках.

Як вбачається з матеріалів приватизаційної справи, видача розпорядження органу приватизації № 240017 від 20.02.2013 року про передачу квартири АДРЕСА_10, в спільну часткову власність ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та видача департаментом міського господарства Одеської міської ради 20.02.2013 року свідоцтва про право власності на вказану квартиру проведена з додержанням вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Оцінюючи вимоги позивачів за первісним позовом, їх посилання на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не проживали на момент приватизації у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, квартирою не користувалися та комунальні послуги не сплачували, тому з урахуванням ст. 71, 72 ЖК України підлягають зняттю з реєстраційного обліку, суд вважає такі вимоги безпідставними.

Так, згідно ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Та відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Суд враховує, що згідност. 311 ЦК Українипередбачено, що фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (N 2482-XII) передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення. Органи приватизації, що здійснюють приватизацію державного житлового фонду, мають право на діяльність по оформленню та реєстрації документів про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку.

Згідно доказів зібраних по справі встановлено, що передача у спільну часткову власність кв. 2, буд. №15, по вул. Запорізькій, у м. Одесі здійснена уповноваженим органом та видано Свідоцтво про право власності, відповідно до якого ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стали співвласниками квартири, в порядку передбаченому законодавством.

Оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на спірну квартиру, зняття з реєстраційного обліку не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню.

Досліджуючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання за кожним права власності на 1/5 частину кв. 2, буд. №15, по вул. Запорізькій, у м. Одесі, суд враховує, що особи, які зареєстровані та проживають у спірній квартирі здійснили її приватизацію та отримали свідоцтво про право власності.

Згідно із законом, приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями. Таким чином, у фізичної особи виникає право власності на майно, що раніше перебувало у власності держави (громади). Ця підстава вказана у ст. 345 ЦК України, яка закріплює право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства. Умови і порядок набуття фізичними особами у власність майна в результаті приватизації регулюються зокрема Законом № 2482-ХІІ "Про приватизацію державного житлового фонду" від 04.08.2008 р. іншими законодавчими та нормативно-правовими актами. Діють ці норми окремо від загальних норм цивільного законодавства про виникнення права власності і лише у випадку, коли законами та іншими нормативними актами про приватизацію окремі відношення не врегульовані, застосовуються відповідні норми ЦК.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується право державної реєстрації права власності, або вони уникають цього.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Тобто, судом встановлено, що наявним в матеріалах справи Розпорядженням органу приватизації № 240017 від 20.02.2013 року та Свідоцтвом про право власності на житло №3-29486 від 20.02.2013 року, виданим Департаментом міського господарства Одеської міської ради ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 набули право спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 44,80 кв.м, по 1/5 частині квартирі за кожним, тому у разі не проведення реєстрації права власності за вказаним Свідоцтвом про право власності, особи мають право оскаржити такі дії в окремому порядку.

Суд враховує, що жодних доказів, на підтвердження того, що існують перешкоди або відсутня можливість реєстрації права власності на частини квартири АДРЕСА_11, згідно отриманого Свідоцтва про право власності, позивачами за зустрічним позовом до суду не надано.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи Малиновський РВ у м. Одесі ГУ МВС України в Одеській області, Комунальне підприємство «ОСОБА_1 агентство з приватизації житла» про визнання приватизації недійсною та зняття з реєстраційного обліку - відмовити у повному обсязі.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб Малиновського РВ у м. Одесі ГУ МВС України в Одеській області, Комунального підприємства «ОСОБА_1 агентство з приватизації житла» про визнання права власності відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

СУДДЯ: Л.В. Жуган