Рішення № 58709107, 11.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/6366/15 Головуючий у 1 інстанції: Котельва К.О.

Провадження № 22-ц/783/1095/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Д.

Категорія: 41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 листопада 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 листопада 2015 року відмовлено у задоволення позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія Люкс», Телеканалу новин «24» про захист гідності, честі та ділової репутації.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, при його ухваленні мали місце неправильність установлення обставин, що мають значення для справи, внаслідок їх неправильної оцінки і, як наслідок, неправильне застосування норм матеріального права (до правовідносин сторін застосовано закон, що не поширюється на ці правовідносини та не застосовано закон, що підлягав застосуванню) та порушення норм процесуального права. Зокрема, апелянт вважає, що районним судом неправильно застосовані положення ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію», ст.34 Конституції України та ст. 10 Європейської конвенції «Про захист прав людини та основних свобод», яка відповідно до ст.9 Конституції України є складовою частиною національного законодавства.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які беруть участь у справі, котрі належним чином відповідно до вимог ст.ст.74-76 ЦПК України повідомлені про час та місце розгляду справи, але не зявилися в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає даним вимогам.

Конституція України визначає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (ст.ст.3,28).

Статтею 297 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації(ст.299 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сімї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоровя населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст.34 Конституції України).

Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Із змісту цієї норми випливає, що свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч.2 ст.10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів визначаються законами України: «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформаційні агентства» та «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».

Районним судом встановлено, що 30 березня 2015 року на веб-сайті «24 ТV.UA» було розміщено статтю під назвою «Агрохолдингу «ТАКО» не платити за рахунками допомагають суди, - Дзеркало тижня». У даній статті зазначено наступне: «Агрохолдингу «ТАКО», який українські банки протягом декількох років прокредитували на суму близько 90 млн. доларів, не платити за кредитами і уникати відповідальності допомагають суди»; «За інформацією видання, суди, які розглядають справи за участю фінустанови необгрунтовано затягують їх розгляд»; «Зерно кілька разів фіктивно перепродувалося спочатку «стивідорній компанії «Херсонський морський термінал» (Київ), а потім «Деас Трейд» (засновник - компанія з Сейшельських Островів, статутний капітал 100 грн.). Це було зроблено для того, щоб власне урожай, який був заставою по кредиту ПУМБу, не дістався банку. За аналогічною схемою ОСОБА_2 організував уникання оплати позик UniCredit Bank», - пише видання».

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що інформація, яку просить спростувати позивач, є оціночними судженнями, а тому відповідно до ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту.

Згідно ст.30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за предявленими вимогами.

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов предявлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача(ч.1ст.33 ЦПК України).

Відповідно до закріпленого в ст.11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства та за змістом ч.1 ст.33 ЦПК України залучення судом до участі у справі особи як співвідповідача можливе лише як результат вирішення судом клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов предявлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом.

Відповідно п.11 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Згідно розяснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов предявлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

У п.12 цієї ж Постанови Пленуму вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві(пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК).

Відповідно до ст.42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" і ст.48 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", на органи масової інформації, їх працівників і автора не може бути покладено обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди за публікацію чи поширення відомостей, які не відповідають дійсності, якщо вони містились в офіційних повідомленнях чи були одержані від інформаційних агентств чи прес-служб державних органів та органів об'єднань громадян або є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим засобом інформації (з посиланням на нього), офіційних виступів посадових осіб державних органів, виступів народних депутатів, або містилися у авторських виступах, які передаються в ефір без попереднього запису.

Однак, хоча і в самій назві статті «Агрохолдингу «ТАКО» не платити за рахунками допомагають суди, - Дзеркало тижня» є посилання на джерело опублікованої інформації, і далі в тексті зазначено: «Про це пише газета «Дзеркало тижня» в матеріалі «ТАКО» йде в атаку», що свідчить про те, що інформацію поширено іншою особою, позивач у порушення зазначеного вище, відповідачами у справі не вказав ні друкований засіб масової інформації - газету «Дзеркало тижня», ні авторів надрукованого у ній матеріалу «ТАКО» йде в атаку».

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що оскільки до участі у справі в якості відповідачів не було залучено вказаних вище осіб, а суд апеляційної інстанції згідно чинного законодавства позбавлений права на стадії апеляційного розгляду змінювати процесуальне положення будь кого з учасників процесу та залучати до участі у справі осіб, які не приймали участі у справі у суді першої інстанції, то оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову з наведених підстав, що не позбавляє позивача можливості у подальшому звернутись з даними позовними вимогами до належних відповідачів.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія Люкс», Телеканалу новин «24» про захист гідності, честі та ділової репутації.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: