Рішення № 58707056, 29.06.2016, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"29" червня 2016 р.

Справа № 642/9622/15-ц

Провадження № 2/642/129/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

29 червня 2016 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Грінчук О.П.,

за участі секретаря Радько В.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та поділ майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та поділ майна, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя, вказуючи, що 16.12.2006р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, актовий запис № 587. Спільне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини між ними припинені, спільне господарство не ведеться, примирення не можливе, а тому просить розірвати вказаний шлюб. Крім цього, вказує, що за час проживання у шлюбі ними було придбано квартиру АДРЕСА_1, яку просить поділити по 1\2 частини за кожним.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач в судове засідання не зявився, надав суду заяву з прохання розглядати справу у його відсутність за участі його представника. Позовні вимоги визнав частково, а саме проти задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу не заперечував, в частині поділу майна заперечував категорично.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено зустрічні позовні вимоги про визнання майна особистою приватною власністю. Вказаний позов мотивовано тим, що спірна квартира АДРЕСА_2 не може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя, виходячи з того, що була придбана виключно за кошти подаровані відповідачу підприємцями за участь у чемпіонатах та Кубку України, а не на спільні кошти з позивачкою. Зустрічні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині поділу майна, в частині розірвання шлюбу підтримала думку відповідача.

Позивачка по первісному позову та її представник заперечували проти задоволення зустрічного позову.

Ухвалою суду від 10.05.2016р. (а.с.71) зустрічний позов обєднано до спільного розгляду із основним позовом.

Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази , вислухавши пояснення сторін, вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає із наступних підстав.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно дост. 57 Сімейного Кодексу Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно доЗакону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначенихЗемельним кодексом України.

2. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

3. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

4. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.

5. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

6. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

7. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири (а.с.4), укладеного 12.08.2011р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, останній прийняв у власність квартиру № 253, що складається з двох житлових кімнат, житловою площею 27,8 кв.м., загальною площею 45,5 кв.м., вартістю 362681грн.

Так, в обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 надав суду договір дарування грошей від 07.08.2011р., згідно якого вбачається, що дарувальник ОСОБА_6 передав безоплатно у власність обдарованому ОСОБА_4 гроші в сумі 362681.00 грн., що становить суму вартості спірної квартири.

Надаючи оцінку вказаному вище договору дарування грошей, суд враховує положення ЦК України та розяснення Міністерства юстиції України від 16.03.2011р.

Так, спеціальна вимога щодо форми правочину встановлена для дарування валютних цінностей у розмірі, який перевищує пятдесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Договори дарування, що перевищують зазначений розмір, укладаються в письмовій формі з обовязковим нотаріальним посвідченням. До валютних цінностей згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» належить валюта України грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вказаний договір дарування коштів наданий ОСОБА_4 на підтвердження своїх зустрічних позовних вимог не може бути взятий судом до уваги, як допустимий доказ, так як одержаний з порушенням порядку, встановленого законом та приходить до висновку, що ані позивачем по зустрічному позову ані його представником не доведено обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, а тому зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Згідно ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що обєктом спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що спірна квартира є обєктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу у рівних частках.

Крім цього, згідно свідоцтва про шлюб серія 1-ВЛ № 049042 вбачається, що 16.12.2006 р. у відділі реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції м. Харкова ОСОБА_4 разом із ОСОБА_7 уклали шлюб актовий запис № 587.

На час розгляду справи, сторони припинили шлюбно-сімейні відносини. Згідно пояснень позивачки по первісному позову в судовому засіданні 10.05.2016р. вбачається, що відповідач проживає з іншою жінкою, а тому вона на примирення не згодна. Із письмових пояснень відповідача вбачається, що він не заперечує проти розірвання шлюбу. Сторони проживають окремо, спроб до примирення між сторонами не було, сімя існує формально, а тому шлюб необхідно розірвати, так як причини які спонукали позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя та збереження сімї стали неможливими.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Відповідно ч. 1 ст. 24 Сімейного Кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка та примушування жінки чи чоловіка до шлюбу не допускається.

Таким чином, враховуючи що сторони не бажають перебувати у шлюбі, на примирення не згодні, тому суд вважає що шлюб підлягає розірванню на підставі ст. 112 Сімейного Кодексу України, оскільки збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача та відповідача.

Керуючись ст. ст. 10,11, 57-60,88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 57, 60,61,70 Сімейного Кодексу України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений 16.12.2006р. у відділі реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції м. Харкова актовий запис № 587 між ОСОБА_1, 05.07.1983р.н. та ОСОБА_4, 12.09.1984р.н.

Поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнавши за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 за кожним.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого нею судового збору у розмірі 4114 (чотири тисячі сто чотирнадцять) грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: