Вирок № 58704623, 02.07.2016, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/2368/16-к

Провадження № 1-кп/211/366/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2016 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Папариги В.А ,

при секретарі Дьяконової Т.Ю.,

за участю:

прокурора Терлецької С.Ф.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12016040720001050 по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, який має неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу № 2-574/2006 від 27.02.2006 року, стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі ? частини його заробітку (доходу) щомісяця до повноліття сина, починаючи з 10.02.2006 року, на користь ОСОБА_2.

Постановою державного виконавця Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ Дніпропетровської області 22.03.2006 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 37006909.

Однак ОСОБА_1, будучи обізнаний з 08.01.2014 року під особистий підпис про те, що згідно вказаного рішення суду він зобов'язаний до виплати аліментів на утримання дитини, а також про кримінальну відповідальність за ст. 164 КК України, в період часу з 01.09.2015 року по 30.04.2016 року злісно ухилявся від сплати аліментів.

Статтею 150 Сімейного кодексу України на батьків покладено обов'язок щодо виховання та розвитку дитини, що включає і матеріальне забезпечення.

ОСОБА_1 з 19.08.2013 року по 31.08.2015 року перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу та отримував пенсію по інвалідності в розмірі 949 гривень, з якої у нього відраховувались аліменти у розмірі 50 відсотків. Однак, з 01.09.2015 року боржник пенсію по інвалідності не отримує, так як не надав до Пенсійного фонду довідку з медико-соціальної експертної комісії.

Так, ОСОБА_1 починаючи з вересня 2015 року по теперішній час, не працював, заходів до працевлаштування не приймав, до центру зайнятості з питань працевлаштування не звертався та на обліку не перебував.

Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, але ОСОБА_1 на протязі тривалого часу до медико-соціальної експертної комісії не звертався й документи на продовження пенсії не переоформлював, що свідчить про злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), спрямованні на невиконання рішення суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України у разі ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно довідки розрахунку наданої державним виконавцем Довгинцівського ВДВС МУЮ, загальна сума заборгованості за виконавчим листом № 2-574/2006 від 27.02.2006 року станом на 30.04.2016 року становить 63124 гривні 79 копійок.

В результаті злісного ухилення від сплати аліментів, встановлених вищевказаним рішенням суду, у ОСОБА_1 в період з 01.09.2015 року по 30.04.2016 року утворилась заборгованість в сумі 9279 гривень 26 копійок, що сукупно складають суму виплат більше ніж за шість місяців відповідних платежів.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав повністю та підтвердив фактичні обставини вчинення вказаного вище кримінального правопорушення та пояснив, що він дійсно з 01.09.2015 року по 30.04.2016 року не сплачував аліменти на утримання дитини, до центру зайнятості з питань працевлаштування-не звертався.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила той факт, що обвинувачений дійсно в період з 01.09.2015 року по 30.04.2016 року аліменти на утримання дитини не сплачував.

Суд, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним у повному обсязі щодо фактичних обставин вчинення злочину та вказані обставини ніким не оспорюються, а його свідчення в судовому засіданні дають достатні підстави не сумніватися у добровільності його позиції, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, що маються у кримінальному провадженні, щодо обставин, які ніким не оспорюються та обмежив обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого.

На підставі всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, беручи до уваги повноту належність та допустимість наданих суду доказів, позиції обвинуваченого, суд приходить висновку про доведеність обвинувачення, яке пред'явлене обвинуваченому ОСОБА_1 та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 164 КК України за ознаками злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Керуючись вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує, що він вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, раніше згідно ст. 89 КК України він не судимий, не працює, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому суд відносить те, що він вину визнав повністю, щиро розкаявся.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

З врахуванням викладеного, суд приходить висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_1 повинно бути призначено у виді обмеження волі з застосуванням положень ст. 75, 76 КК України, при цьому враховуючи особу обвинуваченого, суд не вбачає підстав для застосування до нього більш м'якого покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст. 164 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 373-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши випробувальний строк на два роки, якщо протягом цього строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки.

На підставі ст.76 п.2,3 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. А. Папарига