Ухвала суду № 58704310, 29.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/9583/2016 Головуючий в 1 інстанції - Хоменко О.Л.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Желепи О.В.

суддів: Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі: Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи: Кабінет міністрів України, Національний банк України про захист прав споживача та повернення коштів,-

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ Державний експортно-імпортний банк України», треті особи: Кабінет міністрів України, Національний банк України про захист прав споживача та повернення коштів.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 10.07.2014 року між ним та відповідачем був укладений договір довгострокового банківського вкладу «Класичний» №133196-30948 зі сплатою процентів щорічно. Сума вкладу становила 322958 доларів США. Строк дії вкладу закінчився 15.06.2015 року.

16.06.2015 року ним було надано відповідачу платіжне доручення №40411 на переказ коштів в сумі 322958 доларів США на його поточний рахунок в ПАТ «Ощадбанк».

16.06.2015 року був здійснений переказ коштів на вказаний у платіжному дорученні рахунок в сумі 316300 доларів США. Сума в розмірі 6602,35 доларів США, що станом на 16.06.2015 року становила 135346 грн. була з нього знята банком в якості комісійної винагороди в розмірі 2% від суми, яка перераховується.

Позивача не було попереджено про те, що в тарифах банку є перекази, які передбачають максимальну суму комісії за переказ коштів в іноземній валюті, а саме: за прискорений переказ в іноземній валюті з поточних рахунків з датою валютування «сьогодні на завтра» - 0,03%, мін. 10 доларів США, макс. 150 доларів США, з датою валютування «сьогодні на сьогодні» - 0,06% , мін. 10 доларів США, макс. 150 доларів США.

Вважає, що банк мав зняти за переказ комісійну винагороду в сумі 150 доларів США, а не 6602 доларів США.

Надмірно сплачені кошти за комісійну винагороду в сумі 6452,35 доларів США просив зобов'язати відповідача йому повернути.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.04.2016 року в задоволені позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», треті особи: Кабінет міністрів України, Національний банк України про захист прав споживача та повернення коштів - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким Зобов'язати повернути ПАТ «Державний імпортно-експортний банк» (Код ЄДРПОУ 00032112) ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) надмірно сплачені кошти за комісійну винагороду банку в сумі 5452, 35 долари США.

Вказувала на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, існує невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивача не було попереджено, що в тарифах є перекази, які передбачають максимальну суму комісії за переказ коштів в іноземній валюті, а саме: за прискорений переказ в іноземній валюті з поточних рахунків з датою валютування «сьогодні на завтра» - 0,03%, мін. 10 доларів США, макс. 150 доларів США, а з датою валютування «сьогодні на сьогодні» - 0,06%, мін. 10 доларів США, макс. 150 доларів США. Позивачем була надана до суду роздруківка з сайту де вказані всі тарифи. Відповідно до тих тарифів, комісійна винагорода за переказ, здійснений позивачем, банк мав зняти лише 150 доларів США, а не 6 602 долари США. оскільки переказ був «сьогодні на сьогодні», що підтверджується довідкою з АТ «Ощадбанк». Посилалася на те, що отримати кошти готівкою та перевезти їх до іншого банку позивачу не дали можливості, а отже позивач був вимушений здійснювати переказ в електронному вигляді з оплатою комісії. Відповідачем було знято набагато більшу кількість коштів, ніж передбачена правилами, розташованими на сайті банку. Якби позивача було повідомлено про менш затратний спосіб переказу, йому не прийшлось би сплачувати 6 602 долари США, що станом на день валютування складало 135 346 грн. Вказувала на незастосування судом ст. 19, 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ч. 2 ст. 633 ЦК України.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримала.

Представники відповідача заперечували проти доводів скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ч.3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 3 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відмовляючи в задоволенні позову суд вважав встановленими такі обставини.

11.02.2008 року між сторонами було укладено договір банківського рахунка фізичної особи №6633-30948, відповідно до якого відповідач відкрив позивачу банківський рахунок НОМЕР_2 (а.с.41-43).

Згідно п.1.3.2 договору банк має право отримувати від клієнта плату за надані банківські послуги відповідно до умов договору та тарифів комісійної винагороди за надані банківські послуги відповідно до умов договору та тарифів комісійної винагороди за надані банківські послуги (із змінами та доповненнями, далі - тарифи), про які банк повідомляє клієнта.

Відповідно до п.2.3 договору клієнт уповноважує банк здійснювати договірне списання з рахунка клієнта на користь банку плати за надані банківські послуги на виконання умов договору.

10.06.2014 року між сторонами було укладено договір довгострокового банківського вкладу зі сплатою процентів щорічно «Класичний» №133196- 30948 на суму 300000 доларів США (а.с.44-47).

16.06.2015 року позивач надав відповідачу платіжне доручення №40225, яким було перераховано з рахунку НОМЕР_2 в АТ «Укрексімбанк» на рахунок НОМЕР_2 в АТ «Укрексімбанк» суму коштів в розмірі 316300 доларів США, та платіжне доручення №1 про перерахування з рахунку НОМЕР_2 в АТ «Укрексімбанк» на рахунок в ПАТ «Ощадбанк» суми коштів в розмірі 316300 доларів США.

Цього ж дня відповідачем було знято з рахунку НОМЕР_2 кошти в сумі 6602,25 долари США з одночасним обміном на гривню за комерційним курсом банку (6602,25 долари США х 20,50 грн. =135346,13 грн.), що підтверджується заявою на видачу готівки №40430 від 16.06.2015 року (а.с.4) та квитанцією №40427 від 16.06.2015 року (а.с.5)

Зазначену суму в розмірі 135346 грн. позивач вніс на свій поточний рахунок НОМЕР_2 для сплати комісійної винагороди за ініційований ним переказ (а.с.6).

Згідно витягу з протоколу засідання Тарифного комітету №12 від 13.03.2015 року з

09.04.2015 року було внесено зміни тарифів комісійної винагороди на банківські послуги АТ «Укрексімбанк», зокрема п.п.21.3.2.1 «перекази коштів в іноземній валюті з поточних рахунків» викладено в новій редакції.

Таким чином, станом на 16.06.2015 року за перекази коштів в іноземній валюті з поточних рахунків в межах України діяв тариф в розмірі 2% від суми переказу разово, мін. 500 грн.

Отже, розмір комісійної винагороди за переказ відповідачем коштів в іноземній валюті в сумі 316300 доларів США у межах України становив 135685 грн. 17 коп., виходячи з курсу НБУ станом на 16.06.2015 року 1 долар США = 21,448810 грн. (316300 доларів США х 2% х 21,448810 грн.).

Про те, що відповідачу було відомо про зазначений тариф, свідчить його заява на ім'я начальника відділу VІР-клієнтів від 16.06.2015 року в якій він зазначив, що не згоден із зазначеним тарифом.

При цьому позивач від послуги банку не відмовився і здійснив переказ коштів за тарифом 2% від суми переказу.

З копії довідки ПАТ «Ощадбанк» №16/3-275 від 17.02.2016 року вбачається, що відповідачу в головному управлінні з обслуговування клієнтів АТ «Ощадбанк» відкрито поточний рахунок НОМЕР_3 у доларах США. 16.06.2015 року на поточний рахунок клієнта зараховано переказ з АТ «Укрексімбанк» в сумі 316300 доларів США.

Таким чином судом було встановлено, що стягуючи з позивача комісію, банк діяв відповідно до умов договорів та тарифів банку, які діяли на момент звернення позивача з розпорядженням про перерахунок коштів і про які перед здійсненням операції попередив позивача.

Вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.

Висновки суду про необґрунтованість заявленого позову відповідають цим обставинам та вимогам закону.

Доводи скарги з приводу того, що з позивача банк стягнув комісію, яка не передбачена діючими тарифами та правилами спростовуються роздруківкою тарифів, завіреною належним чином, та надою відповідачем, а.с. 82-104, а також роздруківкою, яку сам позивач долучив до своєї позовної заяви, з яких вбачається, що перекази коштів в іноземній валюті з поточних рахунків у межах України, здійснюються за плату і розмір комісії передбачено 2% від суми переказу разово, мінімум 500 грн.

Доводи скарги про те, що позивача не було попереджено про існування інших тарифів, про які він зазначив в скарзі, колегія суддів не приймає з огляду на те, що всі тарифи банку містилися на його сайті та в приміщеннях відділень банку.

При цьому позивач мав реальну можливість перед замовленням послуги та складанням розпорядження з ними ознайомитись.

З наявної в матеріалах справи роздруківки тарифів вбачається, що ті тарифи на які посилається позивач є додатковими до того тарифу, який був сплачений позивачем, а тому доводи останнього, що він міг би витратити менше коштів, якби про них було повідомлено є неспроможними. (а.с.93,94)

Посилання в скарзі на те, що позивача було позбавлено можливості отримати кошти готівкою, також не впливають на правильність ухваленого рішення, оскільки позивач мав бажання одноразово перевести в інший банк переказ в сумі 316300 доларів США. При цьому за умовами договору, та правил з якими позивач ознайомлювався під час укладання договору останній був попереджений про обмеження, щодо отримання готівки через касу банку, та необхідність попереднього замовлення коштів, якщо їх сума є такою, про переказ якої просив позивач.

Таким чином позивач достеменно знав, що в один день без попереднього замовлення він за умовами договору не мав право отримати таку суму готівкою.

Посилання позивача на порушення відповідачем ст. 19, 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», також є безпідставні, з огляду на те, що до моменту здійснення операції про переказ коштів, відповідач повідомив позивача про розмір комісії, тобто про розмір плати, за яку банк міг надати позивачу відповідну послугу, останній від послуги за запропоновану плату не відмовився, так як хотів отримати гроші на рахунку в іншому банку в той же день, тобто в діях відповідача відсутня недобросовісна поведінка.

Відповідно до п. 1.3.2 договору підписаного позивачем, Банк має право отримувати від Клієнта плату за надані банківські послуги відповідно до умов Договору та Тарифів комісійної винагороди за надані банківські послуги (із змінами та доповненнями, далі - Тарифи), про які Банк повідомляє Клієнта.

На виконання розпорядження Клієнта п. 2.3. Договору, Банк має право здійснювати договірне списання з рахунка Клієнта плату за банківські послуги відповідно до діючих Тарифів та умов Договору (п. 1.3.3. Договору).

Клієнт зобов'язаний своєчасно оплачувати банківські послуги Банку відповідно доставок комісійної винагороди, які передбачені діючими Тарифами, а також відшкодувати витрати Банку, пов'язані з виконанням розпоряджень Клієнта; забезпечувати на рахунку залишок коштів, необхідний для сплати Банку суми комісійної винагороди та витрат, які пов'язані з виконанням розпоряджень Клієнта за поточним рахунком (п. 1.2.3., п. 1.2.8. Договору).

Клієнт цим уповноважує Банк здійснювати договірне списання з рахунка Клієнта на користь Банку плати за надані банківські послуги на виконання умов Договору (п. 2.3. Договору).

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з положеннями ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон про банки) банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Положення ст. 53 Закону про банки передбачають, що Банкам забороняється укладати договори з метою обмеження конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших банківських послуг, встановлення процентних ставок та комісійної винагороди. Банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійної винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.

Тобто чинне законодавство закріплює за банківськими установами право вільно встановлювати розмір комісійної винагороди на банківські послуги та не встановлює її граничних розмірів. Єдиним обмеженням, яке визначається чинним законодавством України, це встановлення комісійної винагороди на рівні нижче собівартості банківських послугу цьому банку.

З врахуванням того, що позивач був повідомлений про зміну тарифу до моменту здійснення операції, сам сплатив запропоновану йому комісію, тобто виконав умови договору та погодився на придбання послуги за запропоновану йому плату, відсутні підстави для зобов'язання відповідача повертати отриману ними комісію.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд при винесенні рішення правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Судді: