Ухвала суду № 58704257, 21.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2015 року

в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_2, третя особа: приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» (надалі - ПАТ «СК «Країна») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа: приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Зазначав, що 17 вересня 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ «СК «Країна» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №70/ТЗ/0007454/2.1.5.1, згідно з яким застрахованим транспортним засобом є «NISSAN Juke», державний НОМЕР_1.

01 грудня 2012 року в м. Києві по вул. Задніпровського (Кутузова), 14, о 14 год. 15 хв. відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого транспортного засобу «NISSAN Juke», державний НОМЕР_1, та транспортним засобом «Фіат», державний НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який постановою Печерського районного суду м. Києва від 14 січня 2013 року був визнаний винним у даному ДТП.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивач виплатив страхувальнику, який зазнав збитків, суму страхового відшкодування в розмірі 19634 грн. 05 коп., ПАТ «СК «Країна» просило стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача зазначену суму.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2015 року позов ПАТ «СК«Країна» задоволено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права й невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши представника позивача, який просив відхилити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, 01 грудня 2012 року по вул. Задніпровського (Кутузова) 14, в м. Києві сталась ДТП за участю автомобіля «NissanJuke» д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «Фіат » д/н НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2

Винним у даній ДТП визнано ОСОБА_2 й постановою Печерського районного суду м. Києва від 14 січня 2013 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу, в сумі 340 грн. (а.с.7).

Відповідно до ч.3 ст.60 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Внаслідок вказаної пригоди застрахований автомобіль «Nissan Juke» д/н НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень, вартість яких, виходячи з рахунку - фактури ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський», становить 19 634 грн. 05 коп. (а.с.12).

Вказану суму було виплачено ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» в рамках виконання умов договору добровільного страхування №70/ТЗ/0007454/2.1.5.1 від 17 вересня 2012 року, укладеного між ПАТ «СК «Країна» та ОСОБА_3, за яким об'єктом страхування є автомобіль «Nissan Juke» д/н НОМЕР_1 (а.с.13-14).

Відповідно до довідки № 9117258 відділу ДАІ Печерського РУ МВС України в м.Києві, на моментскоєння ДТП у водія ОСОБА_2 був в наявності поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АВ 2775409 (а.с.88).

В матеріалах справи міститься лист ПрАТ «УТСК» від 17 лютого 2015 року, відповідно до якого зазначено, що бланк полісу АВ № 2775409 числиться як зіпсований, в архівах компанії не виявлено, страхова премія за полісом не надходила (а.с.35).

В ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження посилання апеляційної скарги про те, що відповідно до наданого позивачем платіжного доручення № 385 від 19 грудня 2012 року не вказано, що дані кошти спрямовані на оплату рахунку №1031273 від 11 грудня 2012 року, а отже неможливо достовірно встановити, що ці кошти були сплачені саме за пошкодження завдані відповідачем, а не по якомусь іншому страховому випадку.

З копії платіжного доручення № 385 від 19 грудня 2012 року вбачається, що одержувачем коштів є ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський», призначенням платежу є відшкодування по стр/а №70/ТЗ/0007454/2.1.5.1 від 17.12.12р. (стр: ОСОБА_3) (а.с.14).

При цьому, в рахунку - фактурі №1031273 від 11 грудня 2012 року, виданого ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський», вказано, що ремонтні роботи були здійсненні у відношенні до: а/м «Nissan Juke» д/н НОМЕР_1 (а.с.12).

В матеріалах справи відсутні відомості того, що дані документи є підроблені, та відповідачем не надано доказів на підтвердження їх недійсності.

За таких обставин, у колегії суддів не має підстав до невизнання спрямованості платежу саме на відшкодування шкоди за наслідками ДТП між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Окрім цього, колегія суддів враховує й долучений до справи звіт №1450 від 14 грудня 2012 року, у відповідності до якого визначений спеціалістом ТОВ «Естімейт Плюс» розмір матеріального збитку, завданого власнику «Nissan Juke» д/н НОМЕР_1, склав 21490 грн. 98 коп. (а.с.11).

Між тим, відповідно до матеріалів справи, вартість ремонтно-відновлювальних робіт застрахованого автомобіля, проведених ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський», склала меншу суму - 19634 грн. 05 коп. й саме суму реально понесених витрат на відновлення автомобіля було сплачено страховою компанією.

Посилання апеляційної скарги на ненадання ПрАТ «УТСК» доказів того, що бланк полісу був зіпсований та те, що страхова премія за полісом не надходила, при тому, що з позовом про визнання Полісу № АВ 2775409 недійсним до суду не зверталися, - колегія суддів не може брати до уваги.

В матеріалах справи міститься лист ПрАТ «УТСК» від 17 лютого 2015 року, відповідно до якого бланк полісу АВ № 2775409 числиться як зіпсований, в архівах компанії не виявлено, страхова премія за полісом не надходила (а.с.35).

При цьому, відповідачем не надано доказів на спростування інформації, що міститься в вищезазначеному листі, а отже у колегії суддів відсутні підстави до невизнання наданих ПрАТ «УТСК» даних.

Необґрунтованими колегія суддів визнає й посилання апеляційної скарги на те, що до відшкодування підлягала сплата матеріального збитку, а не вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля.

Відповідно до умов укладеного договору добровільного страхування, до відшкодування підлягала сплата страхового відшкодування без вирахування фізичного зносу деталей, остільки застрахований автомобіль 2012 року випуску й до настання пригоди експлуатувався менше 1 року (а.с.5).

Частиною 1 ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Враховуючи ту обставину, що застрахований автомобіль експлуатувався менше року, а доказів будь-яких інших пошкоджень, не пов'язаних з ДТП, виявлено не було, застосування коефіцієнту фізичного зносу не вбачалося за можливе.

Колегія суддів оцінює критично доводи апеляційної скарги відносно того, що позивачем було не вірно визначено предмет та характер спірних правовідносин й він помилково виходив з того, що до нього перейшло право вимоги на відшкодування витрат з винної особи, а не з страхової компанії.

Відповідно до статті 1 Закону № 85/96-ВР страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому за змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону № 85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв'язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 27 Закону № 85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в ч.2 чт.16 ЦК України.

Зі змісту наведених норм права можна зробити висновок про те, що страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, в тому числі й право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі страхового відшкодування.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року № 6-2587цс15, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Районним судом повно та всебічно з'ясовано обставини справи, правильно застосовано правові норми, що регулюють виниклі між сторонами правовідносини й ухвалено законне та обґрунтоване рішення.

Правових підстав до скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення районного суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 755/31863/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7718/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Гончарук В.П.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.