Ухвала суду № 58704165, 21.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року м. Київ К/800/52334/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Ємельянової В.І.,

Ліпського Д.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання дій незаконними та зобов'язання провести перерахунок пенсії за віком за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 11 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, в якому просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва здійснити перерахунок пенсії позивача, з урахуванням заробітку, отриманого в період з грудня 1982 року по грудень 1986 року під час роботи в Алжирі.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 червня 2014 року позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року залишено без зміно постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 11 червня 2014 року.

Не погоджуючись з постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 червня 2014 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року, Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва звернулось до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва, отримує пенсію за віком.

В серпні 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії, мотивуючи тим, що при призначенні пенсії за віком не було враховано заробітну плату, яка отримана позивачем під час роботи в Алжирі, де він працював у Відкритому акціонерному товаристві «Закордонгеологія» в період з грудня 1982 року по грудень 1986 року, на підтвердження чого надав довідку ВАТ «Зарубежгеология» від 19 лютого 2009 року за вих. №22.

Пенсійний орган листом від 15.11.2013 вих..№419/09/А-278 повідомив позивача, що пенсійна справа ОСОБА_4 з 01 грудня 2013 року приведена у відповідність із зарахуванням заробітної плати позивача на підставі довідки від 20.02.2009 № 21, що видана ВАТ «Зарубежгеология» за період з 01.01.1983 по 31.12.1986 р. та даних персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000 по 31.10.2008 року, однак зарахувати заробіток в іноземній валюті відповідно до довідки від 19.02.2009 р. №22, що видана ВАТ «Зарубежгеология» за період з грудня 1982 р. по грудень 1986 року, не можливо, оскільки це не передбачено Законами України.

Не погоджуючись з відмовою у здійсненні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач неправомірно відмовив ОСОБА_4 у перерахунку пенсії з урахуванням коефіцієнта його заробітної плати, яку він отримував у відрядженні в державі Алжир.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі наступного.

Згідно з частиною 1 статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до частини другої статті 40 зазначеного Закону у разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою працівників, зайнятих у галузях економіки України, відповідного року (кварталу).

Статтею 72 Закону України «Про пенсійне забезпечення»при обчисленні середньомісячного заробітку працівникам за роботу за межами України враховується заробітна плата, яку вони одержували перед виїздом (статті 64, 67), або за їх вибором заробіток, що визначається відповідно до статті 73 цього Закону, а за умови сплати в цей період внесків до Пенсійного фонду України на загальних підставах.

Судами встановлено, що за довідкою ВАТ «Зарубежгеология» від 19 лютого 2009 року за вих. №22, позивач працював у ВАТ «Зарубежгеология» з 11 грудня 1982 року по 18 грудень 1986 року, знаходився у закордонному відрядженні в Алжирі, отримував заробіток в інвалютних рублях.

При цьому відрахування в соцстрах СРСР проведені повністю зі всіх сум, довідка видана на підставі платіжних відомостей.

Згідно з роз'ясненням Зовнішекономбанку від 26.12.2001 року №6962/620303 відповідно до раніше діючих нормативних документів поточні рахунки радянських працівників, які працювали за кордоном у Зовнішекономбанку до 1993 року велись у інвалютних карбованцях, з умовним визначенням валюти внеску. Зачислення на рахунок здійснювалось на підставі платіжних доручень організацій, які направляли співробітників на роботу за кордон, суми вказувались також у інвалютних карбованцях. Інвалютні карбованці використовувались тільки у безготівкових рахунках і в цей, тобто до 1993 року, інвалютні карбованці обмінювались на радянські карбованці у відношенні 1:1.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» іноземна валюта це валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу, платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях, кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами.

Таким чином, позивач у вищевказаний період, працюючи у ВАТ «Зарубежгеология» в період з 11 грудня 1982 року по 18 грудень 1986 року перебував у закордонному відрядження в Алжирі, заробітну плату не одержував у іноземній валюті, оскільки інвалютний карбованець не є іноземною валютою.

Як зазначено вище, за приписами статей 72 та 73 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при обчисленні середньомісячного заробітку працівникам за межами України для призначення (перерахунку) пенсії враховується заробітна плата, яку вони одержували перед виїздом (статті 64-67), або за їх вибором заробіток, що визначається відповідно до статті 73 цього Закону, а за умови сплати в цей період внесків до Пенсійного фонду України - на загальних підставах.

Тобто, головною умовою врахування заробітку для призначення (перерахування) пенсії є відрахування страхових внесків із цих сум.

Судами попередніх інстанцій встановлено, та підтверджується довідками № 21 та 22, що відрахування до органів соціального страхування здійснені з усіх сум, в тому числі із заробітку, нарахованого в інвалютних рублях.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо неправомірності дій відповідача в здійсненні перерахунку пенсії із зарахуванням заробіток в іноземній валюті відповідно до довідки від 19.02.2009 р. №22, що видана ВАТ «Зарубежгеология» за період з грудня 1982 р. по грудень 1986 року, оскільки відрахування до органів соціального страхування здійснені з усіх сум, в тому числі із заробітку, нарахованого в інвалютних рублях.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили обставини справи, повно дослідили докази по справі та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 231 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 11 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

В.І.Ємельянова

Д.В. Ліпський