Ухвала суду № 58704004, 21.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 червня 2016 року м. Київ К/800/12147/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Смокович М.І., розглянувши касаційну скаргу Управління соціальної політики Тернопільської міської ради на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у справі за позовом Управління соціальної політики Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених коштів,

в с т а н о в и в :

У липні 2015 року Управління соціальної політики Тернопільської міської ради звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї в розмірі 38819,84 гривень.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 грудня 2015 року скасовано, та закрито провадження у справі.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що 05 березня 2014 року та 17 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради із письмовими заявами про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації, субсидії та пільг, як малозабезпеченій сім'ї. Згідно з цими заявами, Відповідачу була призначена державна соціальна допомога малозабезпеченій сім'ї з 01.03.2014 року по 28.02.2015 року, що в сумі становить 38819,84 грн.

В результаті проведеної перевірки відділом соціальних інспекторів Управління соцполітики було встановлено, що відповідач подала неповну інформацію про наявність у володінні свого чоловіка ще одного транспортного засобу, а саме автомобіля марки «MITSUBISHI L200», 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Тобто з поданих 02 квітня 2014 року та 17 жовтня 2014 року декларацій про доходи та майновий стан, ОСОБА_1 не вказала відомостей про те, що у власності її сім'ї є зазначений автомобіль.

Однак, врахувавши положення статті 17 КАС України, судом апеляційної інстанції провадження у справі закрито.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи та положенням частини 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди, яка була завдана лише суб'єктом владних повноважень; а також такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності останнього.

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 червня 2013 року у справі № 21-204а13 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування суми зайво виплаченої пенсії, приписи якої, відповідно до норм статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковими для всіх судів України.

Пунктом 5 частини 2 статті 17 КАС України обумовлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України. Однак, такий суб'єкт владних повноважень може бути позивачем у адміністративній справі лише у випадках, передбачених частиною 4 статті 50 КАС України, до переліку яких віднесено також випадки, встановлені іншими законами.

Якщо суб'єкт владних повноважень бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, то, залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК України.

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись частинами 5, 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління соціальної політики Тернопільської міської ради на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у справі за позовом Управління соціальної політики Тернопільської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених коштів.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого

адміністративного суду України М. І. Смокович

Суддя М.І. Смокович