Ухвала суду № 58703941, 29.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29 червня 2016 року м. Київ К/800/17167/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги Національного банку України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного банку України, в якому просить визнати протиправними дії та рішення щодо звільнення його з посади головного аудитора Департаменту аудиту Національного банку України, визнати недійсним та скасувати наказ Національного банку України від 30.06.2015 року №3268-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного аудитора Департаменту аудиту Національного банку України, поновити його на посаді головного аудитора Департаменту аудиту Національного банку України, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2015 по день поновлення на роботі та компенсацію за роботу у вихідні дні в розмірі 134939,52 грн, матеріальну шкоду в розмірі 1863,73 грн, компенсацію за несвоєчасну оплату днів тимчасової непрацездатності в розмірі 27175,32 грн, компенсацію за час несвоєчасної видачі трудової книжки в розмірі 6559,56 грн та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано наказ директора Департаменту персоналу Національного банку України від 30.06.2015 року №3268-к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного аудитора відділу аудиту територіальних управлінь західного регіону управління аудиту територіальних управлінь та навчальних закладів Національного банку України Департаменту аудиту. Поновлено ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 88017, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на посаді головного аудитора відділу аудиту територіальних управлінь західного регіону управління аудиту територіальних управлінь та навчальних закладів Національного банку України Департаменту аудиту з 01.07.2015. Стягнуто з Національного банку України (м. Київ-8, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 88017, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.07.2015 року по день винесення рішення суду в сумі 93 284,40 (дев'яносто три тисячі двісті вісімдесят чотири гривні сорок копійок) грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що всупереч статтей 40, 49-2 КЗпП України відповідач одночасно з попередженням про звільнення не запропонував позивачу жодної наявної вакантної посади в Департаменті внутрішнього аудиту, чим порушив порядок звільнення працівників у випадку змін в організації виробництва і праці, встановлених КЗпП України.

У касаційній скарзі Національний банк України не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що конкурси на заміщення вакантних посад проводяться в НБУ на підставі постанови Правління НБУ від 22.06.2000 №258 "Про організацію заміщення вакантних посад службовців Національного банку України на конкурсній основі". Зазначене право і було реалізоване при прийнятті рішення про заміщення вакантних посад у новоствореному Департаменті внутрішнього аудиту шляхом проведення конкурсу.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судами попередніх інстанцій з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Крім того, агалогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 19 травня 2015 року у справі №21-107а15, від 01 липня 2015 року у справі №6-491цс15, від 01 квітня 2015 рокуу справі №6-40цс15.

З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Заїка