Постанова № 58703403, 23.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 667/988/16-а

Категорія: 11.1 Головуючий в 1 інстанції: Скорик С.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Косцової І.П.

суддів Турецької І.О.

Стас Л.В.

при секретарі судового засідання Разінкіної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 24.03.2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про покладання зобов'язань про призначення довічного утримання та виплати заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні № 192653 від 22 січня 2015 року в частині визначення відсотка розрахунку утримання від заробітку; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні призначити йому щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % від заробітної плати в сумі 23911 грн, починаючи з 24 жовтня 2013 року без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання; зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні виплатити заборговану частину щомісячного довічного грошового утримання за період з 24.10.2013 року по день винесення рішення, з урахуванням раніше проведених у цей період виплат.

Постановою Комсомольського районного суду Херсонської області від 24 березня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Суд першої інстанції розглянув дану справу в порядку скороченого провадження, у зв'язку з чим мотиви свого рішення в тексті постанови не наводив.

Відповідач не погодився із таким рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно обставин справи між сторонам вник спір щодо законності дій відповідача у відмові в призначенні судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання, встановленого Законом України „Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 07.07.2010 р.. При цьому відповідач посилається на п.5 Прикінцевих положень Закону України від 2 березня 2015 року „Про внесення змін щодо деяких законодавчий актів України щодо пенсійного забезпечення", яким з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, в тому числі, відповідно до Закону України „Про судоустрій і статус суддів".

Вказані спірні правовідносини регулюються відповідними нормами Конституції України та Законом України „Про судоустрій і статус суддів".

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у жовтні 2013 року звернувся із заявою до Верховної ради України про відставку та звільнення його з посади судді апеляційного суду Херсонської області.

Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» № 59-VIII від 25 грудня 2014 року у зв'язку з поданням заяв про відставку звільнено з посад суддів, зокрема ОСОБА_3

Наказом голови Апеляційного суду Херсонської області № 123-ОС від 29.12.2014 року ОСОБА_3 звільнено з посади судді апеляційного суду Херсонської області у зв'язку з поданням заяви про відставку та на підставі Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» № 59-VIII від 25 грудня 2014 року.

12.01.2015 року позивач звернувся до управління ПФУ в м. Херсоні з заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці.

Розпорядженням УПФУ України в м. Херсоні №192653 від 22.01.2015 року позивачу призначено довічне грошове утримання із застосуванням відсотка розрахунку утримання 60 % від заробітку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача має становити не 60%, а 90% від заробітної плати працюючого судді. висновку, що позивачу повинно бути призначено щомісячне довічне грошове утримання з 24.10.2013 року.

Так, відповідно до ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453, діючої на час подачі позивачем заяви про звільнення з посади та вихід у відставку, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 2 березня 2015 року "Про внесення змін щодо деяких законодавчий актів України щодо пенсійного забезпечення" з 1 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, в тому числі, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Вказана норма Закону явилася підставою для відмови ОСОБА_3 у призначенні щомісячного довічного грошового утримання.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє верховенство права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Принцип верховенства права як першочерговий закріплений у ст.ст.7,8 КАС України.

Статтею 22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Незалежність суддів закріплена в Конституції України, отже, статус судді, який зберігається і за суддею у відставці, є конституційним.

Відповідно ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив у випадку подання заяви про відставку.

Незалежність суддів згідно пункту 8 частини четвертої та частини 6 статті 47 Закону №2453-VI забезпечується, в тому числі, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Відповідно частини 1 статті 138 Закону №2453-VI в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про відставку, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (№1058-15), виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" (№372-12 ), або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Частиною третьою статті 138 Закон у № 2453, з урахуванням рішення Конституційного суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, встановлена виплата судді щомісячного грошового утримання у розмірі 80 % грошового утримання працюючого судді. За кожний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2 відсотки, але не більше ніж 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 визначено, що гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Виходячи з наведеного конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Вищенаведене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Наведені положення підтверджуються й міжнародними стандартами у сфері судочинства.

Так, згідно п.54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".

Виходячи з наведеного щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Пунктом 1.2 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р. №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за №200/14891, встановлено, що щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акту Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

Виходячи з наведеного та з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, визначеній в постанові від 01.07.2014 р. в справі №21-244а14, що правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Колегія суддів зазначає, що право на відставку у позивача виникло за наявності в нього стажу не менше 20 років, на час подачі заяви про відставку в вересні 2013 року ОСОБА_3, згідно обставин справи, мав стажу суддею 35 років. Рішенням Вищої ради юстиції України №1014/0/15-13 від 15 жовтня 2013 р. задоволена заява позивача про відставку та внесене подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_3 з посади судді апеляційного суду Херсонської області. Однак, Верховною Радою України лише 25 грудня 2014 року прийнята постанова № 59-VIII про звільнення позивача з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

ОСОБА_3, прийнявши рішення звільнитися у відставку з посади судді, на законних підставах правомірно очікував звільнення у розумний строк і нарахування йому щомісячного довічного утримання на рівні, наближеному до рівня суддівської винагороди, що було гарантовано діючим Законом №2453, а тому висновок суду першої та апеляційної інстанції про порушення відповідачем права на призначення належного грошового утримання є обґрунтованим.

Оскільки, право судді на призначення і отримання щомісячного довічного грошового утримання, встановлене державою з 1992 року та гарантоване п.9 ч.5 ст.126 Конституції України, є складовою права судді на відставку, яке згідно положень ст.22 Конституції не може бути звужене чи скасоване при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, без відповідної компенсації як гарантії недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Колегія суддів вважає, що в даних спірних правовідносинах підлягають застосуванню ст.ст. 8, 19, 22, 126 Конституції України, ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 7 липня 2010 року, з урахуванням позовних вимог.

Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що щомісячне довічне грошове утримання у визначеному розмірі має бути нараховане та виплачене з 24.10.2013 року, оскільки до свого фактичного звільнення, а саме, до 25 грудня 2014 року ОСОБА_3 отримував заробітну плату в Апеляційному суді Херсонської області, отже, щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% від доходу, отриманого у 2013 році,

Оскільки позивач звернувся до УПФУ України в м. Херсоні 12.01.2015 року, саме з має бути призначене саме з 254.12.2014 року.

Таким чином, суд першої інстанції надав правильну юридичну оцінку обставинам справи, проте припустився помилки щодо визначення періоду часу, з якого має бути нараховане це грошове утримання, у зв'язку з чим прийняте у справі рішення підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 196, ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні задовольнити частково. Постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 24.03.2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні про покладання зобов'язань про призначення довічного утримання та виплати заборгованості - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні №192653 від 22.01.2015 року.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні призначити ОСОБА_3 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% від доходу, отриманого у 2013 році, починаючи з 25.12.2014 року без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м. Херсоні виплатити ОСОБА_3 заборговану частину щомісячного довічного грошового утримання за період з 25.12.2014 року по день винесення рішення, з урахуванням проведених у цей період виплат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: Косцова І.П.

Суддя: Турецька І.О.

Суддя: Стас Л.В.