Ухвала суду № 58703263, 22.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року Справа № 876/4161/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Федчук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транскомавто» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 року за позовом Приватного підприємства «Транскомавто» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ПП «Транскомавто» 10.09.2014 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0017981503 від 19.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового за платежем податок за землю в розмірі 120 639,47 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 25 877 грн..

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ПП «Транскомавто» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті постанови неповністю з'ясовано обставини справи, не надано належної оцінки доказам, а також невірно застосовано норми матеріального права. Апелянт зазначає, що податковим органом самовільно та безпідставно визначено площу земельної ділянки, яка є об'єктом оподаткування. Зокрема, судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що 14.03.2012р. відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000872302 відповідно до якого ДКП «Реконструктор» за 2011р. було донараховано земельний податок за користування земельною ділянкою по вул.Василишина, 20 у розмірі 34 024,85 грн.. Вказане повідомлення-рішення було оскаржене в судовому порядку, і у відповідності до постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.09.2013р. по справі № 809/1891/13-а було скасоване. Дана постанова залишена в силі Львівським апеляційним адміністративним судом, у зв'язку з відкликанням ДПІ в м.Івано-Франківську апеляційної скарги. Судом першої інстанції не враховано, що Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області під час проведення перевірки не досліджено правове становище даної земельної ділянки.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що працівниками Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Транскомавто».

За результатами перевірки складено акт від 02.08.2013 року за № 83/1503/36732883, відповідно до якого податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п.п.271.1 ст.271, п.п. 286.2 ст.286, п.287.1 ст.287, п.63.3 ст.63; п.49.1, п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України, зокрема, неподання податкової звітності по платі за землю за 2011,2012, 2013 роки та внаслідок якого занижено податкові зобов'язання зі сплати земельного податку до міського бюджету територіальної громади м. Івано-Франківська за 2011 рік (починаючи з 14.02.2011р.) у сумі 44541,48 грн., за 2012 рік - 50 731,99 грн., за 2013 (по термінах сплати 6 місяців 2013) - 25 366 грн., всього - 120 639, 47 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0017981503 від 19.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок за землю в розмірі 120 639,47 грн. Та застосовано штрафні санкції в сумі 25 877 грн..

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ПП «Транскомавто» є землекористувачем земельної ділянки площею 15295 кв.м. за адресою: м. Івано-Франківську, вул. Василишина, 20, а тому підпадає під визначення платника податку на землю, яке наведено у статті 269 Податкового кодексу України та відповідно зобов'язаний сплачувати цей податок та подавати відповідні декларації.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.147, пп. 14.1. 72 п. 147 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно із пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Пунктом 270.1 статті 270 цього ж Кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.6 статті 287 ПК України визначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Як встановлено судом, на підставі договору купівлі-продажу від 14.02.2011 року позивач придбав у ДКП «Реконструктор» нежитлові приміщення, які розміщені на земельній ділянці загальною площею 1,5295 га, що знаходиться у м.Івано-Франківську по вул.Василишина, 20. Однак, право власності чи право користування земельною ділянкою, на яких розміщені ці приміщення, на час виникнення спірних відносин оформлено не було.

З моменту укладення договорів купівлі - продажу між ДКП «Реконструктор» та ПП «Транскомавто», з 14.02.2011 року (що підтверджується укладеним договором), до позивача перейшло право користування земельною ділянкою під об'єктами нерухомості площею 1,5295 га.

Порядок переходу права користування на земельні ділянки визначені в укладеному договорі купівлі - продажу об'єкта нерухомості, та зазначені в акті перевірки від 02.08.2013 року.

Підпунктом 271.1.1. п. 277.1 ст. 277 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно з пунктом 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України,встановлено що ставка податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється в розмірі 1 відсотка.

Управління Держземагенства у м.Івано-Франківську листом № 10/58/495 від 17.04.2013 року повідомило заступника начальника податкової інспекції в м.Івано-Франківську Михайловського О.Б., що нормативна грошова оцінка земельної ділянки якою користується ПП «Транкомавто», розташована в м.Івано-Франківську, вул.Василишина,20, загальною площею 15295 кв.м. становила 5 073 122,17 грн., де нормативно-грошова оцінка за 1 кв.м. земельної ділянки під забудовою встановлена 331,69 грн..

З врахуванням загальної нормативної оцінки визначеної площі земельної ділянки, яка знаходиться під об'єктами нерухомого майна позивача загальною площею 15295 кв.м., Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області було здійснено розрахунок плати за землю, який несплачений позивачем за період 2011 - 2013 роки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у зв'язку із переходом права власності на вказані об'єкти нерухомого майна та державної реєстрації права власності на нерухоме майно у позивача, з урахуванням вимог пункту 286.2статті 286, пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, виник обов'язок із подання до відповідача податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) за 2011 - 2013 роки, тобто, тих земельних ділянок, на яких розташовані вказані об'єкти нерухомості, а відтак і обов'язок сплачувати податкові зобов'язання з плати за землю.

Згідно із пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Пунктом 123.1 статті 123 цього ж Кодексу визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області правомірно, у відповідності до норм законодавства України винесено податкове повідомлення - рішення від 19.09.2013 року №0017981503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по земельного податку з юридичних осіб за період 2011 - 2013 роки за основним платежем в сумі 120639,47 грн. та правомірно застосована штрафна санкція в сумі 25 877 гривні.

В частині твердження апелянта про те, що ДКП «Реконструктор» є платником податку по зазначеній ділянці, оскільки рішення щодо його ліквідації не має, не заслуговують на увагу, оскільки власник нерухомого майна на цій земельній ділянці є позивач, який і повинен сплачувати вказаний земельний податок за площі, розташовані під об'єктами нерухомості.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що податковим органом вірно визначена площа земельної ділянки для обрахування земельного податку, в розмірі 1,5295 га., як площа перших поверхів об'єктів нерухомого майна, що підтверджено і наявними в матеріалами справи технічною документацією.

Щодо покликань позивача на те, що в нього відсутні документи на право користування земельною ділянкою та ним вживаються заходи по їх оформленню, а тому в нього не було підстав для декларування земельного податку, то вони не можуть бути взяті до уваги, оскільки наявність зареєстрованого права власності на нерухоме майно вже є підставою в силу ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України,ст.ст. 269, 271 Податкового кодексу України для його власника для нарахування та сплати земельного податку.

Аналогічну позицію висловлено Верховним судом України у постанові №54688828 від 2 грудня 2015 року.

Натомість, позивач не довів перед судом належними та допустимими доказами неправомірність дій податкового органу.

Колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними твердження позивача щодо відсутності підстав щодо застосування розміру нормативної грошової оцінки земель міста Івана-Франківська, що було визначено рішенням Івано-Франківської від 10 липня 2008 року. В основу даного твердження, позивачем було покладено судову практику за результатами звернення ДКП « Реконструктор» ( первісного власника приміщень, які знаходяться на спірних земельних ділянках) про оскарження податкових повідомлень-рішень ( а.с. 85, 107). У вказаних судових рішеннях здійснюється покликання на ту обставину, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 грудня 2014 року визнано незаконним пункт 2 рішення 29 сесії Івано-Франківської міської ради п'ятого демократичного скликання від 10 липня 2008 року «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івана-Франківська». Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2010 року вказане судове рішення залишено без змін. При цьому, позивачем не було враховано висновки суду касаційної інстанції у постанові від 19.11.2014 року № К/800/5543/14 та від 19.11.2014 року № К/ 9991/57400/12 ( а.с. 173-177). Зокрема, судом касаційної інстанції було зазначено про те, що рішення сесії Івано-Франківської міської ради п'ятого демократичного скликання від 10 липня 2008 року «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івана-Франківська» не відповідає законодавчим вимогам лише в процедурі набрання цим рішенням чинності, визначеної у пункті 2 цього рішення. Зазначений пункт має разове застосування та не тягне недійсності вказаного рішення в цілому. За наслідками визнання недійсним пункту 2 вказаного рішення є застосування загального порядку щодо набрання законної сили нормативно - правовим актом.

Крім того, стороною позивача не враховано змісту рішення Івано-Франківської міської ради шостого демократичного скликання від 25.06.2011 року № 248-Х/1 « Про внесення змін до рішення сесії міської ради від 10.07.2008 року «Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івана-Франківська». Вказаним рішенням визначено скасування нормативної грошової оцінки землі за розрахунками 1999 року з моменту затвердження нової грошової оцінки ( рішення від 25.06.2011 року, а.с. 82) та визначено вартість одиниці виміру земель міста, чинність яких набирає з 01.01.2012 року.

У відповідності до постанови Верховного Суду України від 09.04.2013 року у справі № 21-42а12 визначено, що нормативна грошова оцінка землі як економічна та правова категорія є динамічною, а також підлягає зміні протягом бюджетного року.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транскомавто» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 року по справі № 809/3896/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 29.06.2016 року.