Постанова № 58702782, 07.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 червня 2016 рокусправа № 804/1303/16-

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимова Д.В.

за участю представників:

позивачів: - не з'явилися

відповідача: - не з'явився

особи, що подала апеляційну скаргу,: - ОСОБА_1 дов від 01.02.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції в особі державного виконавця ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року

у справі № 804/1303/16

за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3

до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції

третя особа публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»

про скасування про скасування державної реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції третя особа публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», в якому просили скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Позов обґрунтований тим, що рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації «ЛЕВЛЕКС» від 11.06.2008 у справі №11-97/08 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено зустрічний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та визнано за право власності по 1/2 частині на кожного на будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1. Зазначеним рішенням встановлено перелік будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, за якими визнано за право власності, а саме: будівля складу літ.А загальною площею 960,7 кв. м, будівля складу літ. Б-1 загальною площею 752,8 кв. м, будівля складу літ. В-1 загальною площею 361,4 кв. м, будівля прохідної літ. Г-1 загальною площею 38,4 кв.м, убиральня літ. Д, будівля літ. Е-1 загальною площею 6,3 кв.м, будівля складу літ. М-2, загальною площею 2051,5 кв. м., навіси Н, Л, М- естакада без акту введення в експлуатацію.

З метою державної реєстрації права власності на означене нерухоме майно 19.11.2008 відповідачем було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності, проте прийняте рішення не відповідає змісту судового рішення, яке є підставою для державної реєстрації. Оскаржуване рішення прийнято відповідачем також відносно нерухомого майна (будівлі Б1-1, приміщення А1-1, А2-1, А3-1, А4-1, естакади б1, б2, б3, вхід у склад в-1, тамбури г-1, г1-1, ганки г, г1, контейнер о, підпірні стіни №11 та №12, мостіння І), право власності на яке не підтверджено належними правовстановлюючими документами, отже є протиправним та має бути скасовано.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року адміністративний позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Постанову суду мотивовано протиправністю здійсненої КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» державної реєстрації права спільної приватної власності за позивачами на об'єкти та споруди, оскільки фактично зареєстровано право власності на об'єкти та споруди, які рішенням третейського суду від 11.06.2008 у справі № 11-97/08 не визначені, а саме: будівля Б1-1, приміщення А1-1, А2-1, А3-1, А4-1, естакади б1, б2, б3, вхід у склад в-1, тамбури г-1, г1-1, ганки г, г1, контейнер о, підпірні стіни № 11 та № 12, мостіння І. Відносно вказаних об'єктів та споруд не підтверджено виникнення прав на нерухоме майно, оскільки рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 (провадження № 22-ц/774/10396/15) обумовлено, серед іншого, не визначеністю належності вказаних об'єктів нерухомості сторонам по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, - Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції в особі державного виконавця ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає, що в межах зведеного виконавчого провадження №46579732 один із позивачів у даній справі, а саме: ОСОБА_3, є боржником ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яким винен сплатити грошові кошти, загальна сума боргу за виконавчими провадженнями 1962660,28 грн. Оскільки стосовно комплексу, який належить ОСОБА_3, провадяться виконавчі дії в межах зведеного виконавчого провадження №46579732, а також враховуючи що державний виконавець діє в інтересах стягувачів та на виконання судових рішень, Жовтневий ВДВС Дніпропетровського МУЮ є заінтересованою особою.

По суті поданої апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, не встановив коло осіб, права та законні інтереси яких зачіпає дана справа. Також судом проігноровано та не відображено в постанові відсутність при розгляді справи ПАТ «ОТП Банк», який є заставодержателем всього комплексу. Щодо посилання суду першої інстанції на рішення у справі № 203/4407/15, суд апеляційної інстанції у даній справі не встановлював факту наявності або відсутності у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності на перелічені будівлі та споруди, а лише навів судження про відсутність у суду відповідних відомостей, тому для розгляду даної справи висновки, викладені в рішенні у справі № 203/4407/15, не можуть мати та не мають преюдиційного значення, отже позивачі не звільнені від доказування обставин, на які вони посилаються.

Доводи позивачів, що в судовому порядку встановлено саме факт того, що ОСОБА_3 не належать на праві власності певні об'єкти нерухомості, є помилковою, адже апеляційний суд позбавлений був можливості встановити цей факт через відсутність належних та допустимих доказів. За твердженням скаржника, в діях позивачів вбачається зловживання правами, оскільки подано позов на надуманих підставах з основною метою - перешкоджання виконавчому провадженню, запобігти задоволенню законних вимог кредиторів ОСОБА_3 та ПАТ «ОТП Банк».

Крім того, скаржник зауважує, що спірне рішення про державну реєстрацію прав прийнято 19.11.2008, а позов ними подано лише 03.03.2016, тобто з пропущенням строку звернення до суду.

Відповідно до ст.185 КАС України право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції набувають особи, які не брали участі у справі, у випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Виходячи з наведених Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління обставин, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою вказаної особи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

До початку судового засідання до апеляційного суду відповідно до ст.192 КАС України особи, які не брали участі у справі, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали заяву про приєднання до апеляційної скарги, в якій підтримуючи доводи і вимоги Державного виконавця, зазначають, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6, будучи стягувачами у зведеному виконавчому провадженні, через наявність оскарженої постанови суду першої інстанції, якою скасована державна реєстрація права власності на нерухоме майно на будівлі та споруди ОСОБА_3, втрачають можливість задовольнити свої законні вимоги до боржника - ОСОБА_3 Таке скасування, на думку заявників, є ні чим іншим, як умисне перешкоджання проведенню законних виконавчих дій та задоволенню вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Представник ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за довіреностями від 25.09.2015, від 04.02.2016 - ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в заяві.

Представники сторін, третьої особи в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання означені особи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 22.08.2007 між ЗАТ «ОТП Банк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 (Іпотекодавці) укладений Іпотечний договір № PM-SME301/173/2007, з умов якого вбачається, що для забезпечення повного та своєчасного виконання Іпотекодавцями боргових зобов'язань за кредитним договором передано Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.18-28, 68-72).

Вказана іпотека зареєстрована у відповідному Реєстрі 22.08.2007, реєстраційний номер обтяження 5534452 (а. с.27, 28).

Постійно діючим третейським судом при Асоціації «ЛЕВЛЕКС» прийнято рішення від 11.06.2008 у справі № 11-97/08 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 (а. с.13-16).

Даним рішенням третейського суду задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3:

- визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будівель та споруд, які складаються з: літ.А-1 будівля складу загальною площею 960,7 кв. м, літ.Б-1 - будівля складу загальною площею 752,8 кв. м, літ.В-1 - будівля складу загальною площею 361,4 кв. м, літ.Г-1 - будівля прохідної загальною площею 38,4 кв. м, літ.Д - убиральня, літ.Е-1 - будівля, загальною площею 6,3 кв. м, літ.Н - навіс, літ. Л - навіс, літ.М-2 - будівля складу загальною площею 2062,7 кв. м, літ.м - естакада, № 1-10 - споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 без акту введення в експлуатацію;

- визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будівель та споруд, які складаються з: літ.А-1 будівля складу загальною площею 960,7 кв. м, літ.Б-1 - будівля складу загальною площею 752,8 кв. м, літ.В-1 - будівля складу загальною площею 361,4 кв. м, літ.Г-1 - будівля прохідної загальною площею 38,4 кв. м, літ.Д - убиральня, літ.Е-1 - будівля, загальною площею 6,3 кв. м, літ.Н - навіс, літ. Л - навіс, літ.М-2 - будівля складу загальною площею 2062,7 кв. м, літ.м - естакада, № 1-10 - споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 без акту введення в експлуатацію.

Також вказаним рішенням постановлено зареєструвати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради право власності на вказане майно.

19.11.2008 Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради на підставі даного рішення третейського суду від 11.06.2008 у справі № 11-97/08 здійснено державну реєстрацію права власності вищевказаного майна за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с.17).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про реєстрацію права власності від 19.11.2008 зареєстровано право власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на всі об'єкти та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, серед яких також ті, які не визначені рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації «ЛЕВЛЕКС» від 11.06.2008 року по справі №11-97/08.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваних дій відповідача.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV в редакції, що діяла на момент здійснення реєстрації).

Згідно ч.5 ст.3 Закону № 1952-IV право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

За приписами п.5 розділу V розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1952-IV до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Таким чином, на момент виникнення спірних відносин бюро технічної інвентаризації мало делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.

За приписами п.2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (яке було чинним на момент здійснення реєстрації), для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна.

За приписами п.3.1 Тимчасового положення з моменту прийняття заяви розпочинається розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів.

Реєстратор, крім іншого, приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності.

Пункт 3.3 Тимчасового положення визначає обставини, за наявності яких у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено. Серед таких обставин, зокрема, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Отже, виходячи з аналізу вказаних норм, вбачається, що державний реєстратор проводить реєстрацію права власності на нерухоме майно у разі подання заяви про державну реєстрацію прав власності певної форми та за наявності надання таким заявником певних документів, насамперед правовстановлюючих, що підтверджує право власності такого заявника на майно.

Згідно ч.1 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 45775314 від 16.10.2015 вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належить по ? частини будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з: будівля складу літ. А-1 (А1-1, А2-1, А3-1, А4-1) загальною площею 960,7 кв. м, будівля складу літ. Б-1, Б1-1 загальною площею 752,8 кв. м, естакади літ. б1, б2 , б3, будівля складу літ.В-1 загальною площею 361,4 кв.м., вхід у склад літ. в-1, будівля прохідної Г-1 загальною площею 38,4 кв. м, тамбури літ, г-1, літ. г'-1, ґанки літ, г, літ. г1, убиральня літ. Д, будівля літ. Е-1 загальною площею 6,3 кв. м, навіс літ. Л, навіс літ. Н, будівля складу літ.М-2 загальною площею 2051,5 кв. м, естакади літ. м, сходи (тим час.) літ. м1, м2, м3, контейнер (тим час.) літ. О, споруди 1-12, мостіння І (а. с.61-64).

При цьому згідно Примітки ІІ у технічному описі майна вказано, що «за рахунок упорядкування в архівній справі пролітеровані склади А1-1, А2-1, А3-1, А4-1, естакади літ. б1, б2, б3, вхід у склад літ.в-1, тамбури літ. г-1, літ. г'-1, ґанки літ, г, літ. г1 (а. с.61).

Вказані обставини відповідачем в ході судового розгляду справи не заперечувались, визначені позивачами як такі, що свідчать про порушення відповідачем прав позивачів.

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З апеляційної скарги вбачається, що доводи скаржника обґрунтовані відсутністю доведення позивачем того, що нерухоме майно за вищевказаною адресою: будівлі Б1-1, приміщення А1-1, А2-1, А3-1, А4-1, естакади б1, б2, б3, вхід у склад в-1, тамбури г-1, г1-1, ганки г, г1, контейнер о, підпірні стіни № 11 та № 12, мостіння І, не належать ОСОБА_3 на праві власності.

За позицією позивачів, підтриманою судом першої інстанції, державна реєстрація права власності на ці об'єкти є неправомірною з огляду на її невідповідність рішенню третейського суду від 11.06.2008 у справі № 11-97/08 та на те, що рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 у справі № 203/4407/15-ц обумовлено, серед іншим, не визначеністю належності вказаних об'єктів нерухомості сторонам по справі.

Колегія суддів вважає такі доводи позивача і висновки суду першої інстанції безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, даних Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та технічного паспорту на зазначений об'єкт нерухомого майна Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» здійснено реєстрацію права власності на майно у повній відповідності з рішенням третейського суду від 11.06.2008 у справі № 11-97/08.

У 2008 році МБТІ здійснено упорядкування в архівній справі по АДРЕСА_1, внаслідок чого частина нерухомого майна була по-іншому пролітерована і замість складу літ. А-1 та іншого майна, упорядковане майно було пролітеровано літ. А-1, А2-1, А3-1, А4-1, естакади літ.б1, б2, б3, вхід у склад літ. в-1, тамбури літ. г-1, г1-1, ганки літ.г, г1», що підтверджується наданими суду апеляційної інстанції витягами з плану будівель і спору та експлікаціями приміщень плану поверхів громадського будинку АДРЕСА_1.

Отже реєстраційним органом проведені суто технічні операції, які не вплинули на обсяг визначеного рішенням третейського суду права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а саме: на всі об'єкти та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Стосовно рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 у справі № 203/4407/15-ц колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01.09.2015 у справі № 203/4407/15-ц задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки майна, що знаходиться у спільній частковій власності було задоволено, виділено сторонам на праві власності будівлю Б1-1, приміщення А1-1, А2-1, А3-1, А4-1, естакади б1, б2, б3, вхід у склад в-1, тамбури г-1, г1-1, ганки г, г1, контейнер о, підпірні стіни № 11 та №12, мостіння І.

Проте рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 у справі № 203/4407/15-ц (провадження № 22-ц/774/10396/15) вищевказане рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 01.09.2015 скасовано, у задоволенні позову відмовлено (а. с.29).

Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування.

Згідно ч.1 даної статті обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 у справі № 203/4407/15-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що:

- розглядаючи справу за відсутності правовстановлюючих документів на спірний об'єкт нерухомості, суд не перевірив, з чого він складається і виділив в натурі сторонам частину будівель та споруд, які їм не належать; в яких не співпадає розмір площі; виділив позивачеві будівлю Б-1, якої немає в наявності, а є лише її елементи, що знаходяться в зруйнованому стані, тобто ухвалив рішення, яке неможливо виконати;

- з наданих суду апеляційної інстанції документів, а саме: договору купівлі-продажу від 4 липня 2002 року, рішень третейського суду від 2 липня 2007 року та 11 червня 2008 року вбачається, що сторонам належать на праві власності нежитлові будівлі по АДРЕСА_1, а саме: будівля А-1 площею 960,7 кв.м, Б-1 площею 752,8 кв.м, В-1 площею 361,4 кв.м, Г-1 площею 38,4 кв.м, Е-1 площею 6,3 кв.м, М-2 площею 2062,7 кв. м, убиральня Д, навіс Н, навіс Л, естакада м та споруди № 1-10.

Крім зазначених об'єктів суд виділив сторонам на праві власності будівлю Б1-1 приміщення А1-1, А2 -1, А3-1, А4-1, естакади б1, б2, б3, вхід у склад в-1, тамбури г-1, г1-1, ганки г, г1, контейнер О, підпірні стіни № 11 та № 12, мостіння І, але дані про належність вказаних об'єктів сторонам відсутні.

Таким чином, зі змісту рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 у справі № 203/4407/15-ц, вбачається, що сторонами у цивільній справі не надано доказів про підтвердження їм права власності на перелічені об'єкти, що, не є свідченням того, що апеляційній суд Дніпропетровської області встановив на підставі належних та допустимих доказів факт відсутності у сторін в цивільній справі права власності на вказані вище об'єкти.

Отже, наявність даного рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.12.2015 у справі № 203/4407/15-ц не є підставою для звільнення від доказування у даній справі відповідно до ст.72 КАС України, крім того, висновки суду у справі № 203/4407/15-ц не впливають на суть спірних правовідносин.

Належні докази, які б свідчили, що право власності позивачів на об'єкти (будівлю Б1-1 приміщення А1-1, А2 -1, А3-1, А4-1, естакади б1, б2, б3, вхід у склад в-1, тамбури г-1, г1-1, ганки г, г1, контейнер О, підпірні стіни № 11 та № 12, мостіння І) зареєстроване БТІ безпідставно, оскільки не охоплюються рішенням третейського суду, позивачами суду не надано.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачі, фактично зазначаючи про неправомірність державної реєстрації певної частини майна, в адміністративному позові просять скасувати державну реєстрацію права власності на все нерухоме майно за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, оцінюючи спірну держреєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачами на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на відповідність критеріям зазначеним в ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає, що всупереч ч.1 ст.72 КАС України, позивачами не доведено, що вчиняючи оскаржувані дії з реєстрації, державний реєстратор діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Відповідно до положень ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, невірно застосував норми матеріального права, внаслідок чого оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції в особі державного виконавця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у справі № 804/1303/16 скасувати, прийняти нову постанову.

В позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко