Постанова № 58701896, 02.07.2016, Луганський окружний адміністративний суд

9.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/429/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді:Смішливої Т.В.,

при секретарі:Кравцовій Т.О.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, дов. № 1 від 27.01.2016.

ОСОБА_2, дов. № 2 від 30.05.2016

відповідача ОСОБА_3, дов. № 104 від 19.05.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції в Луганській області до Управління агропромислового розвитку Старобільської районної державної адміністрації про зобов'язання виконати п. 1 вимоги № 12-07-14-4/1476 від 26.05.2015 щодо відшкодувати зайво нарахованих сум, -

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної фінансової інспекції в Луганській області до Управління агропромислового розвитку Старобільської районної державної адміністрації, у якому позивач зазначив, що позивачем у І кварталі 2015 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління агропромислового розвитку Старобільської районної державної адміністрації за період з 01.01.2012 по 01.02.2015. Результати даної ревізії викладено в акті від 25.05.2015 № 07-21/003, а 26.05.2015 позивачу направлено вимогу про усунення порушень законодавства № 12-07-14-4/1476, якою зобовязано відповідача усунути виявлені порушення та інформувати позивача про виконання в термін до 20.07.2015.

У зазначені терміни відповідач доказів виконання вимоги не надав, у звязку з чим позивач просив суд зобовязати відповідача виконати вимогу щодо усунення порушень законодавства № 12-07-14-4/1476 від 26.05.2015.

У подальшому позивачем подано до суду уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач просив суд зобовязати відповідача виконати п. 1 вимоги № 12-07-14-4/1476 від 26.05.2015 щодо усунення порушень законодавства, а саме відшкодувати зайво нараховану та виплачену доплату за суміщення посад службовцям на суму 6719,38 грн, повернути зайво перераховані до цільових фондів внески на суму 2638,58 грн, повернути зайво перераховані за завищені дні відпускних та сплачених працівникам на загальну суму 549,24 грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення проти позову (а.с. 89-95), у яких зазначили, що вважають перевірка правильності нарахування зарплати та дотримання законодавства про працю віднесено до повноважень Державної інспекції праці та її посадових осіб, а до компетенції держфінконтролю віднесено перевірка грошових та бухгалтерських документів, що підтверджують надходження та витрачання коштів і матеріальних цінностей, проводити перевірку фактичної наявності цінностей. Тому відповідач вважає, що посадові особи позивача під час ревізії перевищили свої повноваження. Крім того, вважав, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, а тому позов необхідно залишити без розгляду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно плану роботи Державної фінансової інспекції в Луганській області на І квартал 2015 року посадовими особами фінінспекції проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління агропромислового розвитку Старобільської районної державної адміністрації за період з 01.01.2012 по 01.02.2015, якою, зокрема, встановлено порушення вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 105 Кодексу законів про працю України, а саме на підставі наказу керівника від 31.08.2012 № 20-к «Про встановлення надбавок» трьом посадовим особам Управління агропромислового розвитку Старобільської районної державної адміністрації встановлено доплату за суміщення посад службовцям, які виконують в установі понад з своєю основною роботою додаткову тимчасово відсутніх працівників в розмірі 50% посадового окладу (без зазначення посад, які суміщались), що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати працівникам Управління на загальну суму 6,72 тис грн, та як наслідок до зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску на суму 2,44 тис грн, унаслідок чого завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 9,16 тис грн. Також встановлено порушення вимог Закону України «Про відпустки», а саме встановлено, що за наказами керівництва Управління окремим працівникам надавалась щорічна чергова відпустка в завищеній кількості календарних днів, що призвело до завищення кількості днів відпусток та переплати відпускних працівникам на загальну суму 0,55 тис грн, та як наслідок до зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску на суму 0,2 тис грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 0,75 тис грн.

Результати ревізії викладено в акті від 25.05.2015 № 07-21/003. (а.с. 13-44)

За результатами розгляду матеріалів ревізії 26.05.2015 Державною фінансовою інспекцією в Луганській області прийнято вимогу № 12-07-14-4/1476, якою зобовязано Управління агропромислового розвитку Старобільської районної державної адміністрації здійснити відшкодування зайво нараховану та виплачену доплату за суміщення посад службовцям на суму 6719,38 грн, повернути зайво перераховані до цільових фондів внески на суму 2638,58 грн, повернути зайво перераховані за завищені дні відпускних та сплачених працівникам на загальну суму 549,24 грн. У вказаній вимозі також встановлено термін її виконання до 20.07.2015 (а.с. 45-47)

Вирішуючи питання про дотримання позивачем строку звернення до суду, на застосування наслідків пропуску якого наполягає відповідач, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскілки у вимозі встановлено строк її добровільного виконання до 20.07.2015, то право на звернення до суду з вимогами про зобовязання відповідача виконати вказану вимогу виникло у позивача з 21.07.2015. Саме з цієї дати необхідно обчислювати шестимісячний строк, встановлений законодавством, на звернення до адміністративного суду з позовом.

При цьому, позивачем надано до суду докази того, що він звертався 23.10.2015 до суду з позовом до Управління агропромислового розвитку Старобільської районної державної адміністрації про зобовязання вчинити певні дії, однак, ухвалою суду від 26.10.2015 у справі № 812/1549/15 вказаний позов спочатку було залишено без руху через несплату судового збору, а потім, ухвалою від 22.02.2016 повернуто через неусунення недоліків позову. (а.с. 8-12)

Згідно частини першої статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Оскільки позивач є бюджетною організацією та до 01.09.2015 позивач був звільнений від сплати судового збору за звернення до суду, а обовязок його сплати виник у позивача через внесення змін до Закону України «Про судовий збір» та невиконання Кабінетом Міністрів України свого обовязку щодо своєчасного фінансування державних органів на здійснення видатків зі сплати судового збору, суд вважає причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом поважними.

Вирішуючи питання по суті позовних вимог суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон №2939-XII) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобовязань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообовязкового державного соціального страхування, бюджетних установах і субєктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю субєктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Пунктом 7 статті 10 Закону № 2939-XII органам державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 10 вказаної статті Закону передбачено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 310 від 06.08.2014 (далі - Положення про Держфінінспекцію), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п.п. 5 п. 4 Положення про Держфінінспекцію).

Згідно з п. 6 Положення про Держфінінспекцію для виконання покладених на неї завдань Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема, предявляти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обовязкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи обєкту контролю, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (підпункти 15, 21 пункту 6).

Також Положенням про Держфінінспекцію встановлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання регулюється Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок проведення інспектування).

Відповідно до п. 2 Порядку проведення інспектування, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

П.п. 45, 46 Порядку проведення інспектування передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з п. 50 Порядку проведення інспектування за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року № 21-63а14, 20 січня 2015 року у справі № 21-603а14, 27 січня 2015 року у справі № 21-436а14, 21 квітня 2015 року у справі № 21-96а15, а також від 23 лютого 2016 року у справі № 818/1857/14, висновки яких мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.

З урахування викладеного, суд зазначає, що органи державного фінансового контролю мають право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У даному випадку у вимогі № 12-07-14-4/1476 від 26.05.2015 Державна фінансова інспекція в Луганській області вимагає від Управління агропромислового розвитку Старобільської районної державної адміністрації відшкодувати зайво нараховану та виплачену доплату за суміщення посад службовцям на суму 6719,38 грн, повернути зайво перераховані до цільових фондів внески на суму 2638,58 грн, повернути зайво перераховані за завищені дні відпускних та сплачених працівникам на загальну суму 549,24 грн.

При цьому, у судовому засіданні представники позивача неодноразово наголошували на тому, що відповідач повинен забезпечити реальне повернення зазначених коштів до бюджету.

Отже, збитки завдані бюджету у спірних правовідносинах, не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Державної фінансової інспекції в Луганській області.

У випадку відмови у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору позивачу не повертаються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Державної фінансової інспекції в Луганській області до Управління агропромислового розвитку Старобільської районної державної адміністрації про зобов'язання виконати п. 1 вимоги № 12-07-14-4/1476 від 26.05.2015 щодо відшкодувати зайво нарахованих сум відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову в повному обсязі складено 02 липня 2016 року.

Суддя ОСОБА_4