Постанова № 58701710, 30.06.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2016 року Справа № 810/1263/16

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Грещук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Київській області в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати наказ від 21.01.2016 № 14 о/с у частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1, інспектора дозвільної системи Управління превентивної діяльності із служби в поліції, 21 січня 2016 року;

поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора дозвільної системи Управління превентивної діяльності на службі в поліції з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у листопаді 2015 року був прийнятий на службу в поліцію на посаду інспектора дозвільної системи з присвоєнням в порядку переатестування спеціального звання капітана поліції. У подальшому позивач подав рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням. Відповідач з цього приводу видав відповідний наказ, але фактичного звільнення позивача зі служби не відбулось, наказ про звільнення не був доведений до відома позивача та його безпосереднього керівництва, службове посвідчення, жетон офіцера та картка-замісник для отримання табельної вогнепальної зброї у позивача не були вилучені, трудову книжку позивачу не було видано. Після видання наказу позивач продовжував виконувати свої службові обов'язки, вважав, що звільнення не відбулось і відносини з приводу проходження публічної служби в поліції є продовженими. Дізнавшись про існування наказу у березні 2016 року, позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки змінив своє рішення звільнятися і вирішив продовжувати службу.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що позивач був звільнений зі служби в поліції за власним бажанням на підставі його рапорту. У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали і докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з травня 2010 року на різних посадах.

7 листопада 2015 року відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 був прийнятий на службу в Національну поліцію України на посаду інспектора дозвільної системи з присвоєнням в порядку переатестування спеціального звання капітана поліції.

20 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУ Національної поліції у Київській області з рапортом про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Київській області від 21.2016 № 14 о/с капітана поліції ОСОБА_1, інспектора дозвільної системи Управління превентивної діяльності, 21.01.2016 звільнено зі службі в поліції у запас (з постановкою на військовий облік) за статтею 77, п.1, п.п 7 (за власним бажанням) Закону України "Про національну поліцію".

Однак, як з'ясувалось, фактичного звільнення ОСОБА_1 зі служби на підставі оспорюваного наказу не відбулось і ОСОБА_1 продовжив виконання своїх службових обов'язків.

У судовому засіданні суд з'ясував, що наказ від 21.2016 № 14 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції в устанволеному порядку до відома ОСОБА_1 на його безпосереднього керівництва не був доведений, у ОСОБА_1 не були вилучені службове посвідчення, жетон офіцера та картка-замісник для отримання табельної вогнепальної зброї, йому не була видана трудова книжка.

Про існування оспорюваного наказу ОСОБА_1 дізнався від інших працівників "зі слухів" 5 березня 2016 року, оскільки не одержав заробітну платню за лютий 2016 року. Фактично цей наказ безпосередньо побачив у середині березня 2016 року, безпосередньо з'явившись до кадровій службі ГУ Національної поліції у Київській області, проте й після цього формальні процедури, що пов'язані зі звільненням ОСОБА_1 посадовими особами ГУ НП у Київській області не були здійснені.

Так, суд безпосередньо з'ясував, що службове посвідчення, жетон офіцера та картка-замісник для отримання табельної вогнепальної зброї знаходяться у позивача і були представлені суду.

На день судового розгляду трудова книжка позивачу не вручена і, як з'ясувалось при огляді оригіналу його особової справи, знаходиться в матеріалах справи.

Після видання оспорюваного наказу від 21.2016 № 14 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції ОСОБА_1 до середини березня 2016 року продовжував виконувати покладені на нього службові обов'язки: здійснював прийом громадян з приводу надання дозволів на придбання зброї, продовження строку їх дії, готував службову кореспонденцію та виконував інші доручення начальника.

Ці факти підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, оглядом представленими сторонами оригіналів документів, а також свідченнями допитаного у судовому засіданні свідка - полковника поліції ОСОБА_2, начальника ВКОЗ СДС УПД НП у Київській області, який був безпосереднім керівником позивача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" та іншими нормативно-правовими актами

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського (ст. 56 Закону України "Про Національну поліцію").

Згідно з приписами статті 58 Закону України "Про Національну поліцію" призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Пунктом 7 частиною першою статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Закон України "Про Національну поліцію" є спеціальним законом, який регулює правові відносини з приводу проходження служби в Національній поліції України, але він не містить норм, які б регулювали порядок звільнення зі служби в поліції, зокрема, за власним бажанням, а лише визначає підстави звільнення зі служби.

Відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України, яка застосовується до спірних правовідносин субсидіарно, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що позивач подав рапорт про звільнення з поліції за власним бажанням, проте фактичного звільнення позивача не відбулось і він продовжував тривалий час виконувати покладені на нього службові обов'язки.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що наказ про звільнення позивача зі служби в поліції на підставі підпункту 7 частини першої статті 77 Закону України "про національну поліцію" (за власним бажанням) є протиправним і підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на службі на посаді, з якої його незаконно звільнено.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 235 Кодексу законів про працю України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Крім того, згідно з приписами статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно з довідкою від 06.05.2016 № 606, виданою Головним управлінням Національної поліції у Київській області, розмір середньомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 становить 5250,00 грн. з розрахунку за календарний 31 день, а розмір середньоденного грошового забезпечення 169,35 грн.

Суд встановив, що вимушений прогул позивача стався у період з 22 січня 2016 року по день постановлення даного судового рішення 30 червня 2016 року, що становить 160 днів.

Таким чином, середній заробіток (грошове забезпечення), що підлягає присудженню позивачу за час вимушеного прогулу становить 27096,00 грн.

Отже, з урахуванням заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Київський області від 21.01.2016 № 14 о/с в частині звільнення зі служби в поліції у запас (з постановкою на військовий облік) за статтею 77, п. 1, п.п. 7 (за власним бажанням) капітана поліції ОСОБА_1, інспектора дозвільної системи Управління превентивної діяльності, 21 січня 2016 року.

Поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді інспектора дозвільної системи Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у Київський області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 січня 2016 року по 30 червня 2016 року (160 днів) у сумі 27096 (двадцять сім тисяч дев'яносто шість) гривень, з яких: 5250 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят) гривень - середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що підлягає негайному виконанню.

Звернути постанову до негайного виконання у частині поновлення ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді інспектора дозвільної системи Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у Київський області.

Звернути постанову до негайного виконання у частині стягнення з Головного управління Національної поліції у Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 5250 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "01" липня 2016 р.