Постанова № 58701103, 01.07.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5275/16-а

Провадження № 2-а/750/431/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2016 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Рахманкулової І.П.,

із секретарем Разумейко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обєднаного ОСОБА_2 Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій, зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

позивач звернулася до суду з позовом до Чернігівського обєднаного ОСОБА_2 Пенсійного фонду України, в якому просить визнати незаконними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді без обмеження граничного розміру відповідно до ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 - VI від 07.07.2010 року, з часу досягнення нею 65 річного віку, тобто з 19.02.2015 року. Також позивач просить зобов'язати відповідача провести нарахування їй щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді без обмеження граничного розміру відповідно до ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 - VI від 07.07.2010 року, з часу досягнення нею 65 річного віку, тобто з 19.02.2015 року.

Обгрунтувала позивач свої вимоги тим, що 31.03.2016 року вона звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 90 % грошового утримання судді.

Підставою такого звернення є те, що станом на 31 липня 2015 року її стаж роботи, що давав право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді, становив 27 років 5 місяців 1 день.

Проте, Чернігівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України листом від 14.04.2016 року № 1022/05, позивачу відмовлено у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % грошового утримання судді, що позивач вважає неправомірним і для захитсту порушених прав звернулася до суду.

Позивач та представник відповідача подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

У запереченні на позов представник відповідача зазначила про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що відповідно до п.5 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 у разі не прийняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Тобто з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються, що мало б обовязково стати предметом судового розгляду.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Указом Президента України ОСОБА_3 № 474\99 від 05 травня 1999 року ОСОБА_1 була призначена строком на п'ять років на посаду судді Деснянського районного суду міста Чернігова. Постановою Верховної Ради України № 1856-IV від 24 червня 2004 року позивача обрано на посаду судді Апеляційного суду Чернігівської області безстроково.

З урахуванням стажу роботи в органах прокуратури і в суді, який станом на 09.06.2009 року становив 20 років, наказом голови Апеляційного суду Чернігівської області № 60-ос від 10 червня 2009 року позивачу було встановлено щомісячне грошове утримання у розмірі 80% заробітної плати, яке вона одержувала, починаючи з 09 червня 2009 року.

У зв'язку із збільшенням стажу роботи на посаді судді, розмір щомісячного грошового утримання позивачу був збільшений до 82 %, починаючи з 04 червня 2010 року, про що свідчить наказ голови Апеляційного суду Чернігівської області № 59-ос від 04.06. 2010 року.

Починаючи з 05 травня 2011 року, розмір щомісячного грошового утримання судді складав 84%, про що був виданий наказ головою Апеляційного суду Чернігівської області від 05 травня 2011 року № 44-ос.

В подальшому, у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на посаді судді, а саме 65 років, 30 грудня 2014 року та 12 січня 2015 року позивач звернулася до Верховної Ради України та до Вищої ради юстиції України з відповідними заявами про відставку.

18 червня 2015 року Вищою радою юстиції прийнято рішення № 34/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді Апеляційного суду Чернігівської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Постановою Верховної Ради України № 636 - VI11 від 16 липня 2015 року позивача було звільнено з посади судді Апеляційного суду Чернігівської області.

На виконання постанови Верховної Ради України № 636 - VIII від 16 липня 2015 року, наказом голови Апеляційного суду Чернігівської області № 129-ос/а від 31 липня 2015 року позивача було звільнено з посади судді Апеляційного суду Чернігівської області.

03 серпня 2015 року позивач звернулася до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в місті Чернігові (правонаступником якого є Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України) із заявою про призначення їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в місті Чернігові № 19961/07 від 27 серпня 2015 року позивачу було відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді, оскільки з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не призначаються.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.11.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 року, визнані незаконними дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Чернігові щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% грошового утримання судді відповідно до ч.З ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року, з часу досягнення нею 65 річного віку, тобто з 19 лютого 2015 року; зобов'язано ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в м. Чернігові провести нарахування ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% грошового утримання судді відповідно до ч.З ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-У1 від 07.07.2010 року, з часу досягнення нею 65 річного віку, тобто з 19 лютого 2015 року та провести відповідні доплати з урахуванням вже виплачених сум.

31.03.2016 року позивач знову звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 90 % грошового утримання судді.

Підставою такого звернення є те, що станом на 31 липня 2015 року її стаж роботи, що давав право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді, становив 27 років 5 місяців 1 день.

Проте, не дивлячись на цю обставину, Чернігівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України листом від 14.04.2016 року № 1022/05, позивачу відмовлено у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % грошового утримання судді.

Відповідно до ч.І ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.11.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 року, встановлені наступні обставини.

Зокрема, право на відставку та на щомісячне грошове утримання судді позивач отримала ще у 2009 році, яке реалізувала, шляхом одержання поряд із заробітною платою щомісячного грошового утримання, яке їй виплачувалося, починаючи з червня 2009 року по 31 грудня 2011 року. Розмір грошового утримання спочатку складав 80 %, проте, позивач продовжувала працювати на посаді судді Апеляційного суду Чернігівської області і розмір щомісячного грошового утримання відповідно збільшився на 4% і загалом становив 84 % заробітної плати, тобто право на вказаний розмір грошового утримання позивач набула ще до внесення відповідних змін у законодавстві, зокрема, до прийняття положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213. Право на відставку позивачем реалізовано до набрання чинності як Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-У111 від 12.02.2015 року, яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладений у новій редакції, так і Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 -VIII від 02.03.2015 року.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що з часу закінчення граничного віку перебування на посаді судді, позивач не могла виконувати функції судді, своєчасно подала заяву про відставку, яка не була розглянута в місячний термін з незалежних від неї причин, що потягло зменшення заробітної плати, а відповідно відобразилося на розмірі щомісячного довічного грошового утримання, що є порушенням конституційних гарантій судді у відставці.

Наведені обставини є встановленими судовими рішеннями, а тому не підлягають доведенню.

Крім того, відповідно до ч.З ст. 138 Закону України № 2453- VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

З 01 жовтня 2011 року набрали чинності зміни до вказаної статті, внесені Законом України від 08 липня 2011 року № 3668 - VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, частину третю статті 138 Закону України № 2453- VI у редакції Закону № 3668 - VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 24.03.2015 року у справі № 21-584/14, з моменту ухвалення рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 підлягає застосуванню ч.3 ст. 138 Закону України № 2453- VI в редакції до змін, внесених Законом України № 3668 -VI.

У наведеному рішенні Конституційного Суду України вказано на те, що Законом України № 3668 - VI змінено визначений Законом України № 2453- VI порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон України № 3668 - VI звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюється на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що законодавець, маючи дискреційні повноваження щодо визначення умов, порядку та розміру матеріального забезпечення, повинен враховувати, що не може запроваджуватися правове регулювання, за якого особа, реалізуючи одне конституційне право, позбавляється можливості реалізувати інше право (гарантію). Зокрема, суддя після виходу на пенсію або у відставку, використовуючи конституційне право на працю, визначене ст. 43 Основного Закону України, не може бути при цьому позбавлений гарантій незалежності суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального і соціального забезпечення.

Таким чином, належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів, в тому числі й виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, забезпечення гідного статусу життєвого рівня суддів є обов'язком держави, оскільки суддя відповідно до ст. 127 Конституції України, а також статті 53 Закону України № 2453 -VI, обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

Підставою для отримання матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень є виключно конституційно визначений статус професійного судді, при цьому не може виокремлюватися певна категорія суддів у відставці, які не мають права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у зв'язку з виходом у відставку з підстав, не пов'язаних зі статусом судді та його професійною діяльністю щодо здійснення правосуддя.

Відтак, оскільки за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді та такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, скасування при виході у відставку гарантованого щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України № 2453-У1 є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією України та іншими законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Крім того, право на щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді позивач набула до ухвалення наведених законів, на які в тому числі посилається у своїй відмові відповідач. Отже, положення цих нормативно - правових законів не можуть поширюватися на позивача.

За таких обставин, враховуючи, що позивач з 05.05.2011 року набула право на щомісячне грошове утримання судді в розмірі 84 %, що підтверджується відповідним наказом голови Апеляційного суду Чернігівської області, встановлено постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.11.2015 року, та продовжувала працювати на займаній посаді і станом на день її фактичної відставки - 31.07.2015 року стаж роботи позивача, що давав право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання перевищував 20 років і становив 27 років 5 місяців 1 день, тому суд приходить до висновку, що розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, повинен бути збільшений з 84% до 90 % включно, відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 -VI від 07.07.2010.

Проте, суд не може погодитися з вимогами позивача щодо необхідності проведення перерахунку її довічного грошового утримання з 19.02.2015 року, адже із заявою про перерахунок вона звернулася до відповідача 31.03.2016 року, що підтверджується копією її заяви №2628/258 на а.с.40.

Частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"передбачено, що перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки:

- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

З огляду на дану норму, суд приходить до висновку про те, що підставою для перерахунку довічного утримання позивачу, є подання нею до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви з усіма необхідними документами.

Зважаючи на те, що заява про перерахунок до відповідача подана позивачем 31.03.2016 року, довічне грошове утримання судді у відставці позивачу підлягає перерахунку з 01.04.2016 року.

Керуючись статтями 2, 3, 94, 158 - 163, 186 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернігівського обєднаного ОСОБА_2 Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій, зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Чернігівського обєднаного ОСОБА_2 Пенсійного фонду України щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді без обмеження граничного розміру відповідно до ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453- VI від 07.07.2010 року, з 01 квітня 2016 року.

Зобовязати Чернігівське обєднане ОСОБА_2 Пенсійного фонду України провести з 01.04.2016 року перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового утримання судді без обмеження граничного розміру відповідно до ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453- VI від 07.07.2010 року, та провести відповідні доплати з урахуванням вже виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Чернігівського обєднаного ОСОБА_2 Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 551 грн. 20 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення, в порядку встановленому статтею 186 КАС України.

Суддя І.П. Рахманкулова