Рішення № 58700313, 12.05.2016, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/3854/15-ц

Провадження № 2/653/148/16

РІШЕННЯ

іменем України

12.05.2016 року Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Венглєвської Н.Б.,

секретаря Мустафаєва Ф.А.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Генічеськ в режимі відео конференції цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приват Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №HEXRRX12470016 від 29.11.2007 року ОСОБА_3 29 листопада 2007 року отримала кредит у розмірі 2028,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Як вказує представник позивача, ПАТ КБ "ПриватБанк" є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ КБ "ПриватБанк", у зв'язку з чим змінено найменування позивача ( рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року, 17.07.2009 року державна реєстрація вказаних змін, № запису в ЄДРПОУ 12241050038006727). Відповідно до умов укладеного договору останній складається з заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою. Відповідно до Умов надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, станом на 26.11.2015 рокузаборгованість відповідача за кредитом склала15525.97 грн., які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача та понесені ним судові витрати у сумі 1218 грн., посилаючись на ст.ст. 526-530,1049,1050,1054 ЦК України.

В судовому засіданні в режимі відео конференції, представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позов підтримала повністю, просить його задовольнити. В його обґрунтування додатково пояснила, що 29 листопада 2007 року ОСОБА_3 отримала кредит у вказаному розмірі, заповнила анкету та підписала заяву про надання споживчого кредиту а також ознайомилася з умовами надання споживчого кредиту та відповідно отримала картку «Універсальна», що підтверджується доданими до позову документами. Відповідно до Заяви та Умов надання споживчого кредиту договір був укладений на 12 місяців і діє до повного виконання позичальником своїх зобовязань. Станом на сьогодні договір чинний, рахунок відкритий та не закритий. Договір не припинений та діючий і згідно ст. 599 ЦК України припиняється виконанням зобовязань. Оскільки заборгованість не погашена, відповідач не бажає добровільно погасити борг, що зумовило звернення до суду. Вказує, що підпис відповідача на заяві та довідці про умови кредитування свідчить про ознайомлення ОСОБА_3 з умовами кредитування, а також наслідками порушення зобовязання. Також вказує, що п. 3.3.5 відповідач надала згоду на списання коштів з поточних рахунків позичальника при настанні строків платежів у межах належних до сплати сум..А враховуючи, що в березні 2015 року на рахунок відповідача надійшли кошти, то відповідно до вказаних Умов, Банк здійснив списання коштів в рахунок погашення заборгованості відповідача за договором кредиту, тим самим було перервано перебіг строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, просить в його задоволенні відмовити. В обґрунтування своїх вимог спочатку вказувала, що жодних договір з позивачем вона не укладала, та відповідно ніяких платежів не робила. В подальшому в ході судового розгляду вказала, що 2007 року дійсно мала намір взяти в кредит телефон, та заповнивши надані працівником Банку документи, вийшла на вулицю очікувати результат розгляду її заяви та до магазину за результатом більше не поверталася. До магазину повертався її співмешканець, який повідомив її про негативний результат розгляду заяви про отримання кредиту. З того часу про кредит їй відомо нічого не було. Дізналася про наявну заборгованість лише в березні 2015 року, коли з її рахунку було списано грошові кошти.

Крім того, подала заяву у якій просить суд застосувати наслідки пропуску позовної давності, оскільки термін дії кредиту минув, жодного платежу, який свідчив би про переривання такого строку вона не здійснювала, вимоги про стягнення неустойки (штрафу,) було заявлено після спливу спеціальної позовної давності. Розрахунком заборгованості, випискою по рахунку підтверджується, що прострочена заборгованість за кредитом виникла 29.11.2008 року. Добровільного перерахування особистих коштів позичальника на погашення кредитної заборгованості протягом вказаного строку не відбувалося.

Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог застосувавши позовну давність до вимог банку про стягнення заборгованості за договором № б/н від 29.11.2007 року,

Судом було встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини:

29.11.2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № HEXRRX12470016, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит у сумі 2028,00грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 12 місяців, а відповідач зобов'язувалася повертати кредит згідно графіку погашення суми кредиту та сплачувати щомісячно відсотки за користування кредитом, що підтверджується копією заяви разом з копією Умов надання споживчого кредиту.

Згідно розділу 4 Умов надання споживчого кредитного Клієнт зобов'язується погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до вказаного розділу Умов, у випадку невиконання зобов'язань по Договору, на вимогу Банку позичальник зобовязувалася виконати зобов'язання по поверненню Кредиту, виплаті винагороди Банку.

Згідно п.3.3.5 Умов надання споживчого кредитного, при настанні строків платежів, передбачених договором, ОСОБА_2 має право списувати кошти з поточних рахунків Позичальника у межах належних до сплати Банку сум.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, видавши ОСОБА_3 кредит у вказаному розмірі.

Однак, відповідач не додержувалася належного виконання умов зазначеного договору, в силу чого її заборгованість перед позивачем станом на 26.11.2015 року становить 15525 грн. 97 коп., яка складається з:

- заборгованості по комісії 518.24 грн.;

- пені за своєчасність виконання зобовязань за договором 13792.21 грн.;

- штрафи на загальну суму 1215 грн. 52 коп.,.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що правовідносини, що виникли між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 є зобов'язальними, і регулюються нормами ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема із договорів та інших правовідносин. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

Відповідно до умов договору № HEXRRX12470016 та заяви позичальника, яка є складовою частиною кредитного договору, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання..

Щодо позиції відповідача, щодо того, що вказаний кредит вона не брала, то судом критично сприймаються її доводи, оскільки вони належним чином не мотивовані. Так відповідно до ст.. ст.. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покладається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно ст.. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Так в судовому засіданні ОСОБА_3, зазначаючи, що після заповнення відповідної заяви не дочекавшись відповіді покинула магазин та більше до нього не поверталася вказує, що до магазину повертався її співмешканець, який і повідомив її про негативне вирішення питання про отримання кредиту, однак ці пояснення спростовуються матеріалами справи, зокрема заявою №HEXRRX12470016 про надання споживчого кредиту, в якому міститься підпис відповідача про отримання нею кредитних коштів. При цьому вимоги, щодо того, що вказаний підпис їй не належить ОСОБА_3 не ставить ат відповідного клопотання про призначення експертизи, яка в силу ст.. 60 ЦПК України, будучи належним доказом, могла б підтвердити чи спростувати її доводи не заявляє.

Крім того пояснення надані відповідачем в ході судового слідства суд також вважає суперечливим, оскільки остання спочатку вказувала на те, що жодного кредиту вона не оформлювала, а в подальшому пояснювала, що зверталася з магазин лише із заявою про можливість видання кредиту на купівлю телефону, а в подальшому що отримувала картку із певним лімітом встановленим на ній.

Також судом критично сприймаються її пояснення щодо того, що платіж по заборгованості нею не здійснювався, а погашення кредиту відбулося шляхом списання грошових коштів з іншого відкритого рахунку на її імя, у звязку з чим відсутні дії та підстави вважати, що нею визнано борг за договором кредиту, оскільки умовами договору кредиту, зокрема п.3.3.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, сторони погодили право Банку списувати кошти з поточних рахунків Позичальника у межах належних до сплати Банку сум при настанні строків платежів, передбачених договором. А отже списання позивачем грошових коштів вчинене відповідно до умов договору та судом сприймається як вчинення дій відповідачем на визнання свого зобовязання за договором від 29.11.2007 року

Що стосується застосування строків позовної давності, зробленою відповідачем в ході судового розгляду справи, то суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до постанови судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06.11.2013 року, Верховним Судом України висловлено правову позицію про те, що у випадку незалежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами,повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, а повернення кредитних коштів в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії договору.

Відповідно до Умов надання споживчого кредиту та заяви про видачу відповідного кредиту строк дії договору становить 12 місяців та останній платіж за кредитом мав відбутися 29.11.2008 року.

Разом з тим, перебіг позовної давності відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 264 ЦК України переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається спочатку.

Як встановлено судом, в березня 2015 року ОСОБА_3 відкрила поточний рахунок в Пат КБ «Приват Банк» на який було перераховано грошові кошти у вигляді соціальної допомоги при народження дитини. Позивач відповідно до Умов надання споживчого кредиту п.3.3.5 здійснив списання грошових коштів з відкритого рахунку в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № HEXRRX12470016, що в свою чергу свідчить про визнання ОСОБА_3 свого боргу, при цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача по справі проти позову в частину того, що вказаного платежу вона не здійснювала, оскільки сторони при укладенні відповідного договору погодили порядок списання коштів з інших рахунків відкритих на імя відповідача.

Тобто судом встановлено, що ПАТ КБ"ПриватБанк"звернулосьдо судуз позовом про захистсвого порушеного права28 липня 2015 року тобтов межах встановленого строку позовної давності, як по стягненню заборгованості по основній сумі заборгованості так і по додатковим вимогам Банку.

Разом з тим, суд вважає, що вимога позивача про стягнення суми заборгованості у вказаному розмірі не може бути задоволена у повному обсязі, виходячи з наступного.

В матеріалах справи відсутні та в судовому засіданні позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність нарахування відповідачу ОСОБА_3 комісії та пені за користування кредитом. Так в позовній заяві та доданому розрахунку міститься вимога про стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 518 грн. 24 коп., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 13792.21 грн. та штрафи фіксована частина 500 грн., та процентна складова 715.52 грн.,

Судом встановлено, що всупереч вимог Закону та умов договору відповідач ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № HEXRRX12470016 належним чином не виконує, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом на 26.11.2015 року склав 15525 грн. 97 коп.. та яка в свою чергу складається з комісії, пені та штрафів, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає вказана сума грошових коштів, що є безумовним та безальтернативним обов'язком відповідача.

Крім цього, правовими наслідками невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов є покладення на сторону обов'язків, передбаченихст..611 ЦК України, зокрема сплати неустойки.

Пенею відповідно до ч.3ст. 549 ЦК Україниє неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з поданого розрахунку, тіло кредиту та відсотки за його користування на час звернення позивачем до суду, відповідачем сплачено у повному обсязі, та ПАТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про стягнення з відповідач лише комісії за користування кредитними коштами, а також пені та штрафів.

Сплата відповідачем неустойки (пені) у випадку невиконання/неналежного виконання зобов'язання передбачена укладеним сторонами договору. Отже, сплата відповідачем неустойки (пені) є обов'язком відповідача, визначеним ст.ст. 549та 611 ЦК України та кредитним договором від 29.11.2007 року.

Водночас, відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК Українирозмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд України в Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.) зазначив, що у таких випадках суду слід мати на увазі, що положення ч.3ст. 551 ЦК Українищодо зменшення розміру неустойки може бути застосоване лише до процентів, які нараховуються як пеня, оскільки вони є засобами цивільно-правової відповідальності, а проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст.ст. 1054, 1056-1 ЦК Україниу такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність з розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Окрім цього, Пленум Верховного Суду України в п.27постанови №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»роз'яснив, що положення ч.3ст. 551 ЦК Українипро зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Істотними обставинами в розумінні ч.3ст.551 ЦК Україниможна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Судом встановлено, що сума отриманого відповідачем кредиту складає 2028 гривень., заборгованість за кредитом та відсотками за користування кредитним коштами відсутня, розмір пені складає 13792.21 грн., розмір штрафів становить 1215.52 грн. Відтак, суд вважає, що заявлена до сплати пеня є занадто неспівмірною з розміром основного боргу відповідача, до якого суд відносить комісію за користування кредитними коштами, розмір якої становить 518.24 грн., тому суд вважає можливим відповідно до ч.3ст. 551 ЦК України, враховуючи очевидну неспівмірність розміру пені з розміром основного боргового зобов'язання відповідача, зменшити розмір заявленої до сплати неустойки (пені) до 3000 грн.., оскільки судом встановлено наявність підстав для зменшення пені - значне погіршення матеріального становища ОСОБА_3, наявність у неї на утримання малолітньої дитини, що у сукупності з явною не співмірністю розміру пені та основного боргу, є підставою для задоволення заяви відповідача про зменшення розміру пені.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача штрафів: 500 грн. - штраф (фіксована складова),715 грн. 52 коп. - штраф (процентна складова) суд вважає необхідним зазначити наступне.

Пунктом 5.3 Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Аналізуючи вище вказані п.5.1 та п.5.3 Умов, суд приходить до висновку, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив застосувати до відповідача подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання - прострочення виконання грошового зобов'язання, що суперечить вимогам ч.1 ст. 61 Конституції українита ч.3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За таких обставин, в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача штрафів має бути відмовлено.

Відповідно до ч.1ст. 88 ЦПК Україниякщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 79, 84, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України. ст.ст. 610, 611, 612, 625, 1050 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк „ПРИВАТБАНК задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н.н НОМЕР_1, уродженки р/п „Западний, Державинського району, Тургайської області, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_2, прож. ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючої на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк „ПРИВАТБАНК /розташованого м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50, код ЄРДПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299/ заборгованість за кредитним договором № HEXRRX12470016 від 29.11.2007 року в сумі 3518/ три тисячі пятсот вісімнадцять/ гривень 24 копійки та понесені судові витрати в сумі 487/чотириста вісімдесят сім/ гривень 20 копійок, а всього 4005/чотири тисячі пять/ гривень 44 копійки.

В іншій частині заявленого позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області протягом десяти днів з дня його проголошення,шляхом подачі апеляційної скарги до Генічеського районного суду Херсонської області.

Суддя: Н.Б. Венглєвська