Ухвала суду № 58699416, 29.06.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4465/16

Головуючий у першій інстанції Журавель П. І.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Артеменка І.А., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт», треті особи: Незалежна профспілка працівників Іллічівського морського торговельного порту, Профспілка робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту, Спілка професіоналів докерів-механізаторів Іллічівського морського торговельного порту, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - «Про визнання наказів незаконними, скасування наказів та поновлення на роботі», за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20 квітня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

19.05.2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, по якому просила поновити їй строк на оскарження наказу директора ДП «ІМТП» від 26.01.2015 року за № 33 «Про переміщення працівників підприємства» та наказу директора ДП «ІМТП» від 26.01.2015 року за № 46/0 про її переміщення; визнати наказ директора ДП «ІМТП» 26.01.2015 року за № 33 «Про переміщення працівників підприємства» в частині виключення зі штатного розпису четвертого терміналу посади тальмана, яку займала вона незаконним та скасувати; визнати наказ директора ДП «ІМТП» від 26.01.2015 року за № 46/0 про переміщення її незаконним та скасувати; визнати наказ першого заступника директора підприємства від 21.04.2015 року за № 228/О - 2 про припинення трудового договору та звільнення її по п.1 ст.40 КЗпП України незаконним та скасувати; поновити позивача в ДП «ІМТП» на посаду тальмана четвертого терміналу; стягнути з ДП «ІМТП» середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 02.02.2015 року по час ухвалення рішення суду; рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць та поновлення на роботі піддати до негайного виконання.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилалась на те, що наказ про переміщення працівників підприємства було видано з порушенням ст. 32 КЗпП України, переведення було фактичним скороченням штату, у зв'язку з чим вона не погодилась на переміщення, а її в порушення вимог ст.ст. 40 і 43 КЗпП України було звільнено з роботи. Крім того, позивач посилалась на те, що вона не є юристом за фахом і в правовому плані є необізнаною людиною, а тому вона пропустила строки звернення до суду за захистом свого порушеного права, відповідач не роз'яснив їй щодо строків оскарження наказів.

Позивач до суду не з'явилась, надавши суду письмове клопотання про розгляд справи у її відсутності.

Представник третьої особи Незалежної профспілки працівників ІМТП підтримав позовні вимоги ОСОБА_2, у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на те, що за наказом № 33 і № 46-0 від 26.01.2015 року було проведено незаконне переведення позивача, і, що незалежна профспілка не надала згоди на звільнення ОСОБА_2

Представник відповідача ДП «ІМТП» позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивача було переведено (переміщено), а потім і звільнено з дотриманням вимог діючого законодавства, а рішення незалежної профспілки про незгоду на звільнення позивача є необґрунтованим та безпідставним, так як адміністрація ДП «ІМТП» здійснила всі передбачені законодавством заходи, процедури перед звільненням ОСОБА_2

Представники третіх осіб - профспілки робітників морського транспорту ДП «ІМТП» та спілки професіоналів докерів-механізаторів ДП «ІМТП» у своїх письмових поясненнях повністю підтримали позицію сторони відповідача.

Представники третіх осіб по справі - ОСОБА_4 і ОСОБА_3 подали суду письмові заперечення, відповідно до яких просили суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обґрунтування сторони відповідача.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 20.04.2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

29.04.2016 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вказане рішення районного суду, по якій просить рішення районного суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків районного суду дійсним обставинам справи, а також на порушення районним судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлені такі обставини у справі та відповідні ним правовідносини.

10 квітня 2013 року ОСОБА_2 була прийнята на роботу до ДП «Іллічівський морський торгівельний порт» ( далі ДП «ІМТП»), а з 12 травня 2013 року працювала на посаді тальмана 4-го терміналу. (т. 1 а.с. 8)

Посадова інструкція посади тальмана терміналу затверджена наказом директора порту від 23.12.2013 року № 638 та є єдиною посадовою інструкцією посади тальмана усіх підрозділів підприємства. Зазначення у трудових книжках структурного підрозділу не є частиною найменування посад працівників, а є лише конкретизацією тимчасового закріплення працівників за певним структурним підрозділом підприємства - роботодавця, що здійснюється на виконання Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. (т.1 а.с. 105-110).

26 січня 2015 року керівництвом ДП «ІМТП», на виконання вимог Закону України «Про морські порти України», Розпорядження КМУ від 04.03.2013 року № 133-р «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту» (щодо ДП «ІМТП»), виданий наказ № 33 «Про переміщення працівників підприємства», яким виключено зі штатних розписів структурних підрозділів (1,2,4 терміналів та Портових ремонтних майстерень) певний перелік робочих місць та посад в т.ч. тальманів, а введені в структурному підрозділі «З термінал». Наказ містить посилання на необхідність забезпечення заходів щодо реорганізації підприємства згідно з Законом України «Про морські порти України», з метою підвищення ефективності виробничої діяльності ДП «ІМТП», а також у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, що пов'язані з передачею в оренду основних засобів структурного підрозділу «3 термінал» (а.с. 9, 123, том 1).

Відповідно до п. 2 цього наказу було здійснено переміщення з 26 січня 2015 року працівників в структурний підрозділ «3 термінал». Виконання наказу № 33 підтверджуються затвердження змін штатних розписів.

В той же день керівництвом порту видано наказ № 46-0, яким переміщені конкретні працівники підприємства, в тому числі і позивачка. Так, тальмана четвертого терміналу ОСОБА_2 було переміщено постійно з 02.02.2015 року тальманом третього терміналу, з оплатою за штатним розписом, згідно ст. 32 КЗпП України, режим роботи - багатозмінний цілодобовий (а.с.11, 116, т.1).

Відповідно до вимог ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у ст. 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законом.

Крім того, положеннями ч.2 ст. 32 КЗпП України визначено, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

Судом першої інстанції правильно врахована правова позиція, викладена Верховним Судом України в постанові від 16.12.2015 р. у справі № 6-1178 цс 15, про те, що власник не має права вийти за межі трудового договору і його право на переміщення працівників обмежується умовами трудового договору: в межах цих умов переміщення можливе, поза ним - протизаконно; при переміщенні діє принцип незмінності істотних умов договору, тобто залишаються незмінними всі суттєві умови трудового договору (спеціальність, кваліфікація, найменування посади).

При цьому, судом взяті до уваги правові висновки, викладені в ухвалі апеляційного суду Одеської області від 21.07.2015 р. та рішенні Іллічівського міського суду Одеської області від 12.05.2015 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до ДП «ІМТП» про визнання незаконними і скасування наказів директора ДП «ІМТП» № 33 від 26.01.2015 р. і №46-0 від 26.01.2015 р. (т. 1 а.с. 180-183, 203-206) щодо законності вказаних наказів.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що переміщення на підставі наказів № 33, №46-0 від 26.01.2015 р. повністю відповідає правовій нормі - ч. 2 ст. 32 КЗпП України, що не потребує згоди ані працівника, ані профспілкового органу, членом якого є працівник. Надні представником ДП «ІМТП» письмові докази свідчать, що позивач відмовилась від виконання зазначених наказів. ( а.с. 20-64, 85-86, 114, 116 т.1)

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть учать ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Отже, міський суд обґрунтовано вважав, що позивач не довела порушення своїх трудових прав, у тому числі наявність змін істотних умов праці, при її переміщенні.

Також, суд першої інстанції виходив з того, що підприємство здійснило переміщення позивача, що у сенсі положень частини 2 статті 32 КЗпП України не потребує згоди працівника.

Колегія суддів погоджується з таким висновком міського суду.

Згідно наказу ДП «ІМТП» № 28 від 23 січня 2015 року у зв'язку з укладенням 22.01.2015 року договору № 7 - оренди державного нерухомого майна ДП «ІМТП», яке знаходиться на балансі 3-го терміналу, з ТОВ «Трансгрейтермінал», ліквідовано з 23.04.2015 р. структурний підрозділ «3 термінал» з усіма робочими місцями та посадами, що складають його штатний розпис (а.с. 12 т. 1). Пункт 3.1 цього наказу передбачає здійснення звільнення за переведенням до ТОВ «Трансгрейтермінал» працівників, зазначених у листах - клопотаннях щодо звільнення за переведенням до вказаного підприємства, за їхніми заявами відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України. Відповідно до п.3.2 цього наказу передбачено здійснення вивільнення працівників, які відмовилися від звільнення за переведенням до ТОВ «Трансгрейтермінал», робочі місця та посади яких ліквідуються цим наказом, на підставі ст. 49-2 КЗпП України, Закону України «Про зайнятість населення».

4 лютого 2015 року ОСОБА_2 була ознайомлена з попередженням про наступне вивільнення (а.с. 119 т. 1), відповідно до якого її сповістили про ліквідацію з 23.04.2015 року структурного підрозділу «З термінал» і її робочого місця та запропонували звільнення за переведенням до ТОВ «Трансгрейтермінал» (п. 5 ст. 36 КЗпП України) на посаду (робоче місце) тальмана на умовах угоди про співробітництво від 22.08.2014 р. ( а.с. 124, т.1), або прибиральника робочих приміщень у зв'язку з відсутністю у ДП «ІМТП» вакантних робочих місць та посад, які відповідали б професії та кваліфікації позивача, а також роз'яснено можливість звільнення за п. 1 ст. 40, п. 1 ст. 36 та ст. 38 КЗпП України.

Наказом № 228/0-6 від 25.04.2015 р. позивач була звільнена з посади тальмана 3-го терміналу у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (п. 1 ст. 40 КЗпП України) на підставі наказу № 28 від 23.01.2015 р., попередження від 23.02.2015 р. (а.с. 13 т. 1).

Відповідно п. 1ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до роз'яснень, які наведені в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 " Про практику розгляду судами трудових спорів " розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяця про наступне вивільнення.

Вищезазначені міським судом докази та докази фактичної зайнятості тальманів 4-го терміналу і відмови позивачки щодо переведення до ТОВ «ТРАНСГРЕЙНТЕРМІНАЛ», свідчать про ліквідацію посади та структурного підрозділу, про дотримання відповідачем норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника. При цьому міський суд обґрунтовано взяв до уваги письмові доводи відповідача, щодо неможливості реалізації питання щодо переважного права на залишення на роботі ( а.с. 93-99, 188-190, т.1, а.с. 34-37 т.2); щодо відсутності масового вивільнення працівників і відсутності підстав застосування ст. 48 Закону України "Про зайнятість населення"; щодо спільної наради ДП "ІМТП" з представниками профспілок порту 31.07.2014 р., на якій було визнано факт змін в організації виробництва і праці ДП "ІМТП" (а.с. 207-211, т. 1); щодо підписання згідно ст. 49-4 КЗпП України угоди від 22.08.2014 р. про співробітництво з питань що виникають з окремих положень договору оренди державного нерухомого майна з ТОВ "Трансгрейтермінал" відносно дотримання трудових прав і соціальних гарантій для працівників четвертого терміналу ДП "ІМТП".

Матеріалами справи підтверджуюється, що позивач була членом Незалежної профспілки працівників ІМТП на час звільнення і входила до профгрупи четвертого терміналу. ( а.с. 77, 125-126, 244, т.1 33-35 т.2)

Сторони визнали той факт, що на час звільнення позивача профспілковим органом не розглядалось подання щодо згоди на звільнення. При цьому, відповідач посилається на ту обставини, що на їх запит Незалежною профспілкою працівників ІМТП не було надано інформацію, в якій первинній профспілці перебуває позивач (а.с. 125 т. 1).

Правилами ст. 43 КЗпП України передбачено необхідність одержання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівника.

Відповідно до п. 15 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 судам роз'яснено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених ст. ст. 43, 43-1 КЗпП України; що встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження у справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.

Під час розгляду даної справи міський суд отримав слідуючі рішення профспілкових органів:

Протоколом засідання президії Незалежної профспілки працівників ІМТП від 21.10.2015 р. відмовлено у наданні згоди на звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 242 т. 1). Обґрунтуванням відмови зазначено порушення трудових прав членів Незалежної профспілки та самої профспілки, а також встановлених ст. ст. 42, 43, 49-2, 49-4 КЗпП України процедур.

Протоколом засідання президії Незалежної профспілки працівників ІМТП № 4 від 13.01.2016 року відмовлено у наданні згоди на звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України з обґрунтуванням відмови, аналогічно викладеним 21.10.2015 р. (т. 2 а.с. 33-35).

Згідно з положеннями ч. 7 ст.43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. Під обґрунтованою відмовою профспілкового органу слід вважати таке рішення, яке ґрунтується на відповідних нормах чинного трудового законодавства. Аналогічна норма встановлена і ч. 6 ст. 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності ".

Отже, виходячи із вищенаведених фактичні обставини справи міський суд правильно вважав обґрунтування відмов профспілкових органів у наданні згоди на звільнення позивача не відповідаючими законодавству.

Також, районний правильно зазначив, що позивач, не виконавши наказ №46-О від 26.01.2015 року, порушила трудову дисципліну, а саме: ст.139 КЗпП України, відповідно до якої, працівники зобов'язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, поддержувати трудової і технологічної дисципліни…; п.2.2.4 Колективного договору ДП «ІМТП», а саме: дотримуватись Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Іллічівського морського торговельного порту, не допускати порушень трудової дисципліни, розділ ІІІ «Основні зобов'язання працівників порту» - дотримуватись дисципліни труда, своєчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації, не допускати прогулів і т.д.

Положеннями ст.ст. 1, 2 ЗУ «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Облік використання робочого часу, а також контроль за станом трудової дисципліни на підприємствах здійснюється шляхом табельного обліку. Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 5 грудня 2008 року №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової у документації зі статистики праці». У табелі позначається кількість відпрацьованих годин кожним працівником, неявки на роботу (за допомогою умовних позначок - шифрів). Відповідно в табелі обліку робочого часу третього терміналу з 03.02.2015 року по 24.04.2015 рік позначається - неявка з нез'ясованих причин (т.1 а.с.117-118). Оскільки відмітки про відпрацьований час у табелі ОСОБА_2 відсутні, то і відсутні підстави для нарахування виплати заробітної плати.

Суд першої інстанції визнав неналежними докази про перебування ОСОБА_2 на робочому місці (т.1 а.с.21-63), оскільки законність переміщення останньої встановлена судом, та факт перебування позивача на 4-му терміналі без правових підстав і не дає підстав для виплати їй заробітної плати.

Неявка на роботу не є вимушеним прогулом. Вимушений прогул - час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати.

Позивача було законно переміщено на інше робоче місце, тому підстави для стягнення середнього заробітку відсутні, оскільки не встановлено вимушеного прогулу з вини роботодавця, тому у задоволені цих вимог міський суд обґрунтовано відмовив.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20 квітня 2016 року - відхилити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко

П.М. Черевко

29.06.2016 року м. Одеса