Рішення № 58699351, 22.06.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4579/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Черевка П.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

встановила:

У червні 2015 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 72027 грн. та моральну шкоду 20000 грн..

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18 квітня 2015 року, приблизно о 14 год., відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем Hundai, державний номерний знак НОМЕР_1, по вул. Фонтанська дорога, 27 в м. Одесі, не витримав безпечну дистанцію та допустив зіткнення з належним йому на праві власності автомобілем Hundai Santa Fе, державний номерний знак НОМЕР_2, під його керуванням, який в наслідок завданого удару, допустив зіткнення з автомобілем Subaru, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5, в результаті чого ці транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Зазначеною подією йому завдано матеріальну шкоду.

Також позивач зазначив, що внаслідок ДТП йому завдано моральної шкоди, оскільки він зазнав душевних страждань через пошкодження належного йому транспортного засобу, яку він оцінив у 20000 грн..

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди 72027 грн., у відшкодування моральної шкоди 5000 грн..

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржене, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 частково, суд першої інстанції виходив з того, що ДТП сталася з вини ОСОБА_3, тому він повинен відшкодувати позивачу як матеріальну, так і моральну шкоду.

Але колегія суддів повністю не може погодитись з рішенням суду першої інстанції, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2016 року зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до ч. 4 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду є порушення судом норм матеріального або процесуального права.

Апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 18 квітня 2015 року, приблизно о 14 год., відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем Hundai, державний номерний знак НОМЕР_4, по вул. Фонтанська дорога, 27 в м. Одесі, не витримав безпечну дистанцію та допустив зіткнення з автомобілем Hundai Santa Fе, державний номерний знак НОМЕР_5, під керуванням позивача ОСОБА_4, який в наслідок завданого удару, допустив зіткнення з автомобілем Subaru, державний номерний знак НОМЕР_6, під керуванням водія ОСОБА_5, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2015 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 425 грн. (а.с.93).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 4 постанови Пленуму ВССУ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розяснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Автомобіль Hundai Santa Fе,державний номерний знак НОМЕР_5, належить на праві приватної власності ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її завдала.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків (втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження (Звіт про встановлення розміру майнової шкоди від 22.04.2015 року за № 328-04-15), матеріальна шкода, яка була заподіяна власнику автомобіля Hundai Santa Fе,державний номерний знак НОМЕР_5, складає 71427 грн. (а.с.86-91).

Також ОСОБА_4 поніс витрати, повязані з проведенням зазначеного дослідження, у розмірі 600 грн., що підтверджується копією квитанції (а.с.92).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди, оскільки усі витрати підтверджені матеріалами справи.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на те, що матеріальна шкода є значно завищена, та він з нею не погоджується, колегія суддів до уваги не може прийняти, оскільки фотознімки, які були прикладені до апеляційної скарги у якості доказу спричинення матеріальної шкоди у значно меншому розмірі, не є належним та допустимим доказом, іншого висновку автотоварознавчого дослідження матеріали справи не містять та апелянтом також не було надано.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що, всупереч твердженню апелянта, звіт про встановлення розміру майнової шкоди зроблено спеціалістом, який має вищу освіту та кваліфікаційне свідоцтво оцінювача за напрямком: "Оцінка об'єктів в матеріальній формі" та спеціалізацію в межах напряму: "Оцінка дорожніх транспортних засобів", висновок містить також калькуляцію вартості відновленого ремонту, посилання на довідково-нормативну літературу, копію протоколу огляду транспортного засобу, фототаблицю та телеграму про повідомлення ОСОБА_3, а тому не викликає сумнівів в його достовірності.

Таким чином, висновки суду щодо стягнення матеріальних витрат є цілком законними та обґрунтованими, та рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.

Але колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо розміру моральної шкоди з наступних підстав.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою відносно нього самого, членів його сімї або близьких родичів, у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у звязку зі знищенням або ушкодженням його майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п. 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Стягуючи на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 5000 грн., суд першої інстанції не зазначив з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Зазначений розмір моральної шкоди, на думку колегії суддів, є значно завищений. Тому враховуючи характер та обсяг страждань, тривалість вимушених змін в житті позивача, та виходячи з засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 1000 грн..

Згідно ст.ст. 10, 27, 60 ЦПК України сторони, які приймають участь у справі, користуються рівними правами відносно надання доказів, їх дослідження та доведення до суду їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на усі зазначені обставини уваги не звернув, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення, яке підлягає зміні в частині стягнення суми моральної шкоди.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, ст. 309 ч. 1 п. 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2016 року змінити. в частині відшкодування моральної шкоди. Викласти в цій частині резолютивну частину рішення наступним чином: «Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: м. Одеса, Транспортна, 7-Г, кв. 10, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_7, НОМЕР_8, виданий Приморським РВ УМВС України в Одеські області 22.01.1999 року, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, у відшкодування моральної шкоди 1000 грн..»

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення колегії судів набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_6

ОСОБА_2

ОСОБА_7