Рішення № 58699290, 14.06.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3024/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дрішлюк А.

Категорія: 5

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Процик М.В., Сєвєрова Є.С.

при секретарі судового засідання Сідлецька Ю.С.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 27 червня 1992 року по 14 листопада 2009 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі за спільні кошти вони побудували будинок по вул. Леніна, 46 у с. Новоселівка Великомихайлівського району Одеської області, який на підставі рішення виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області від 12 лютого 2002 року № 10 було оформлено на імя відповідача. Посилаючись на те, що у добровільному порядку вирішити питання про поділ спільного майна подружжя відповідач відмовляється, позивач з урахуванням уточнень просила розділити спірний будинок, визнавши за нею право власності на 44/100 частки будинку, що складається із: кімнати № 5 площею 20 кв. м, кімнати № 6 площею 12,5 кв. м, кімнати № 8 площею 18,10 кв. м, прихожої № 7 площею 18,5 кв. м, кухні № 12 площею 9,20 кв. м, коридору № 13 площею 8,34 кв. м, сараю літ. «Г», вбиральні літ. «Д» та 1/2 частки огорожі № 1; а за відповідачем на 56/100 частки будинку, що складається із: коридору № 13 площею 15,73 кв. м., кімнати № 3 площею 17,4 кв. м, кімнати № 4 площею 24,1 кв. м, кухні № 9 площею 14,10 кв. м, кладової № 2 площею 3,2 кв. м, гаража літ «В», погреба літ. «В», воріт № 2 та 1/2 частки огорожі № 1. Крім того, просила стягнути на її користь 13 600 грн. у рахунок компенсації за меншу частину майна (а.с. 4-5, 76-77).

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 листопада 2014 року в позові відмовлено в звязку зі спливом строку позовної даності (а.с. 103-105).

24.12.2014 року представником ОСОБА_2 ОСОБА_4 було подано апеляційну скаргу на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 листопада 2014 року. В обґрунтування представник посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, на незаконність та необґрунтованість рішення. Зокрема, представник посилався на те, що обрахування строку позовної давності щодо поділу спільного майна подружжя повинно здійснюватись не з моменту розірвання шлюбу, а з моменту коли фактично виник спір, щодо його поділу (користування). Крім того, звертав увагу на відсутність спору до 2010 року, зазначаючи, що при цьому позивачка певний час мешкала у батьків відповідача та залишилась там зареєстрованою. Також посилався на те, що відповідно до ч.1 ст.264 ЦПК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Таким чином, перебіг позовної давності у справі почався з грудня 2010 року, а не з дати розірвання шлюбу. Одночасно посилався на поважність причини пропуску позовної давності, зокрема на багатодітність позивачки та відсутність власного житла (а.с.108-110).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 08 вересня 2015 року рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 листопада 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові в звязку з тим, що позивач не надала дозволу виконавчого комітету місцевої ради на перепланування чи переобладнання будинку відповіднодо вимог ст. 152 ЖК УРСР (а.с.176-177).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27 січня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Одеської області від 08 вересня 2015 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с 205-207). При цьому ВССУ зазначив, що апеляційний суд не врахував, що при поділі житлового будинку в натурі у разі необхідності його переобладнання та перепланування необхідний дозвіл виконкому місцевої ради, який має бути отриманий до винесення судом рішення, що є обовязковою умовою згідно з вимогами ст.152 ЖК УРСР; не врахував, що висновком судової будівельно-технічної експертизи від 31.07.2014 року запропоновано лише один варіант розподілу спірного житлового будинку, й фактично спір по суті не вирішив. Разом з тим ВССУ погодився з висновком апеляційного суду Одеської області, що позивачем не пропущений строк позовної давності (а.с.206, 206 оборот).

Згідно з ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Таким чином, прийняте рішення судом першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали. Звернули увагу на вказівки ВССУ, зокрема в частині обчислення строків позовної давності.

Відповідач в судове засідання не зявився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчать приєднані до матеріалів справи поштові повідомлення (а.с.233). Згідно з ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.

На виконання вказівок ВССУ апеляційним судом Одеської області були направлені запити до Виконавчого комітету Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області (а.с.217) та Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області (а.с.225). З відповідей вказаних державних органів вбачається, що Великомихайлівська селищна рада Великомихайлівського району Одеської області не утворила виконавчий орган з питань державного архітектурного контролю (а.с.223), а Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області повідомив, що видача дозволів не відноситься до їх компетенції (а.с.234).

Під час повторного розгляду справи в апеляційному порядку для виконання вказівок ВССУ колегією суддів було задоволено клопотання про розяснення висновку судової будівельно технічної експертизи в контексті порушених ВССУ питань. Відповідь експерта приєднана до матерів справи (а.с.236-237).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги,пояснення учасників провадження, які зявились, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

З матеріалів справи вбачається, що сторони провадження 27 червня 1992 року зареєстрували шлюб (а.с.14), який було розірвано 13 липня 2009 року (а.с.11, 145).

За час перебування у шлюбі сторонами побудовано житловий будинок, який складається із кімнати № 5 площею 20 кв. м, кімнати № 6 площею 12,5 кв. м, кімнати № 8 площею 18,10 кв. м, прихожої № 7 площею 18,5 кв. м, кухні № 12 площею 9,20 кв. м, коридору № 13 площею 8,34 кв. м, сараю літ. «Г», вбиральні літ. «Д», коридору № 13 площею 15,73 кв. м., кімнати № 3 площею 17,4 кв. м, кімнати № 4 площею 24,1 кв. м, кухні № 9 площею 14,10 кв. м, кладової № 2 площею 3,2 кв. м, гаража літ «В», погреба літ. «В», воріт № 2 огорожі № 1. (а.с. 71-75) та розташований по вул. Леніна, 46 у с. Новоселівка Великомихайлівського району Одеської області, право власності на який рішенням Новоселівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області від 12 лютого 2002 року № 10 (а.с.15), оформлено на імя ОСОБА_3 із зобовязанням Великомихайлівського бюро технічної інвентаризації видати свідоцтво про право особистої власності на нерухоме майно.

Правовий режим майна на момент його введення в цивільний обіг визначається законодавством, яке було чинним на той момент. Таким чином, згідно зі ст. 16 Закону України «Про власність», ст. 22 КпШС України вказаний будинок є обєктом спільної сумісної власності подружжя, в якому вони мають рівні частки (ст. 28 КпШС України). При цьому момент виникнення права власності за чинним на той момент законодавством повязується з його створенням, а не реєстрацією права власності на нього.

04.09.2013 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, про розподіл майна подружжя, а саме житлового будинку, який розташований по вул. Леніна, 46 у с. Новоселівка Великомихайлівського району Одеської області.

Згідно п. 4 перехідних положень до ЦК України до спірних правовідносин в частині поділу спільно сумісного майна застосовується ЦК України та СК України. Як розяснив ВСУ в п. 23 Постанови від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) , відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленимист. 69-72СК Українитаст.372ЦК України.

Відповідно до вимог ст.70 СК України в разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 р. №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», судам розяснено, що в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. У тих випадках, коли для поділу необхідно його переобладнання та перепланування, він проводиться при наявності дозволу виконкому місцевої ради, який має бути отриманий до винесення судом рішення, що є обовязковою умовою згідно з вимогами ст.152 ЖК Української РСР. Залежно від обставин справи підлягають поданню висновки й інших служб, зокрема погодження для встановлення відокремленого газо-, водо- та енергопостачання.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 31 липня 2014 року, призначеної у даній справі, запропоновано один технічно можливий варіант розділу спірного будинку. Однак для ізолювання частин, які експерт пропонує виділитисторонам у справі, необхідно виконати роботи по переобладнанню та переплануванню, які складаються із семи позицій. Крім того, необхідно виконати розподіл інженерних комунікацій газо- та електрозабезпечення (а.с.62-70).

Згідно з положеннями ст.ст. 183, 367 ЦК України виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольованій квартири.

З розяснень висновку судової будівельно технічної експертизи від 02.06.2016 р., вбачається, що виконання обумовлених будівельних робіт не передбачає втручання в несучі конструкції житлового будинку №46. Отже, проведення будівельних робіт з переобладнання та перепланування не змінює загальної конструктивної схеми житлового будинку №46 по вул. Леніна, у с. Новоселівка Великомихайлівського району Одеської області (а.с. 236-237). Таким чином, вказані роботи по переобладнанню та переплануванню окремо узгодженню в порядку ст. 152 ЖК УРСР не підлягають. Отримання висновків та погоджень в частині поділу комунікацій є можливим лише після реєстрації права власності за сторонами.

Таким чином, з врахуванням того, що спір повинен бути вирішений по суті, колегія суддів приймає рішення про задоволення уточнених позовних вимог, які були сформульовані після проведення по справі експертизи (а.с. 76-77). Оскільки варіант запропонований судовим експертом відступає від рівності часток, а позивачка згодна на компенсацію вартості різності часток, то колегія суддів стягує її згідно з висновком судової експертизи на користь позивача. Так само виходячи з того, що здійснюється поділ спільного майна колегія суддів вважає необхідним покласти витрати по переобладнанню спірного будинку на співвласників в рівних частках, що буде відповідати положенням ст. 3, ч. 4 ст. 319 ЦК України.

При цьому щодо застосування строків позовної давності, на чому наполягав відповідач, то колегія судів виходить з наступного.

У відповідності до ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої післярозірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Позивачка ОСОБА_2 стверджувала, що вона дізналась про порушення її права в грудні 2010 р., коли ОСОБА_3 намагався продати спільний будинок, однак угода не відбулася (а.с.109), з чого виходив апеляційний суд Одеської області під час прийняття рішення від 08 вересня 2015 року, та з чим погодився ВССУ, який скасовуючи прийняте рішення вказав прямо на такий порядок обчислення строків позовної давності (а.с. 206 оборот). Згідно з ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Таким чином, позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки про порушення її права вона дізналася лише у грудні 2010 року. Відповідно посилання апелянта на поважність причин їх пропуску правового значення не мають.

Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, а встановлені порушення норм матеріального та процесуального права обумовлюють необхідність скасування прийнятого судового рішення в порядку п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 листопада 2014 року, задовольнити.

Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 21 листопада 2014 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя- задовольнити.

Здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виділивши у власність ОСОБА_2 44/100 частки будинку (№ 46 по вул. Леніна, у с. Новоселівка Великомихайлівського району Одеської області), що складається із: кімнати № 5 площею 20 кв. м, кімнати № 6 площею 12,5 кв. м, кімнати № 8 площею 18,10 кв. м, прихожої № 7 площею 18,5 кв. м, кухні № 12 площею 9,20 кв. м, коридору № 13 площею 8,34 кв. м, сараю літ. «Г», вбиральні літ. «Д» та 1/2 частки огорожі № 1; виділити у власність ОСОБА_3 приміщення житлового будинку: коридору № 13 площею 15,73 кв. м., кімнати № 3 площею 17,4 кв. м, кімнати № 4 площею 24,1 кв. м, кухні № 9 площею 14,10 кв. м, кладової № 2 площею 3,2 кв. м, гаража літ «В», погреба літ. «В», воріт № 2 та 1/2 частки огорожі № 1, що складають 56/100 частин домоволодіння № 46 по вул. Леніна, у с. Новоселівка Великомихайлівського району Одеської області (згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31 липня 2014 року).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію різниці за зменшення фактичної частки у спільному майні в розмірі 13600 грн.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на домоволодіння № 46 по вул. Леніна, у с. Новоселівка Великомихайлівського району Одеської області.

Витрати по переобладнанню спірного житлового будинку покласти на сторін провадження в рівних частинах.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А.І. Дрішлюк

ОСОБА_5

ОСОБА_6