Рішення № 58699211, 14.06.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/985/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Погорєлової С.О.

суддів Цюри Т.В., Сидоренко І.П.

при секретарі - Колмакові В.І., Поляковій В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника КП ЖКС «Черьомушки» та представника Одеської міської ради, ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, КП ЖКС «Черьомушки», третя особа Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, про зобовязання не чинити перешкод у користуванні та проживанні, та за зустрічним позовом КП ЖКС «Черьомушки» до ОСОБА_3 про виселення з самоправно зайнятого приміщення та стягнення судового збору,

встановила:

ОСОБА_3 звернулася з позовом до Одеської міської ради, КП ЖКС «Черьомушки» про зобовязання не чинити перешкод у користуванні та проживанні в кімнаті № 113 по вул. Радісна, 7 в м. Одесі (т. 1 а. с. 1-2).

В обґрунтування свого позову посилалася на те, що вона з 2000 року разом з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу проживала в кімнаті № 113 по вул. Радісна, 7 в м. Одесі, вели спільне господарство. 26.05.2014 року ОСОБА_4 помер. Після його смерті ОСОБА_3 звернулася до начальника КП ЖКС «Черьомушки» з проханням про її реєстрацію по місцю фактичного проживання у спірній кімнаті, як члена сімї. Однак, їй було відмовлено та запропоновано виселитися з зазначеної кімнати. Крім того, позивачу було також відмовлено Одеською міською радою в праві на проживання та реєстрацію по вказаній адресі. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду

30.09.2014 року до суду надійшов зустрічний позов КП ЖКС «Черьомушки» до ОСОБА_3 про виселення з самоправно зайнятого приміщення кімнати № 113 по вул. Радісна, 7 в м. Одесі та стягнення судового збору у розмірі 243,60 гривень.

В обґрунтування зустрічного позову КП ЖКС «Черьомушки» посилався на те, що ОСОБА_3 без реєстрації та правовстановлюючих документів мешкає в кімнаті № 113 по вулиці Радісна, 7 у місті Одесі. Відповідно до копії паспорту ОСОБА_3 має реєстрацію за адресою: с. Саханське з 1999 року по теперішній час. Виходячи з вищевикладеного, КП ЖКС «Черьомушки», просило суд виселити ОСОБА_3 із самовільно зайнятої кімнати № 113 по вул. Радісна, 7 у м. Одесі (т. 1 а. с. 47-49).

Ухвалою суду від 09.10.2014 року позов ОСОБА_3 та зустрічний позов КП ЖКС «Черьомушки» обєднано в одне провадження (т. 1 а. с. 65).

Ухвалою суду від 09.10.2014 року до участі у справі в якості третьої особи залучено Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради (т. 1 а. с. 66).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано право користування та постійного місця проживання на законних підставах ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 з 2000 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов КП ЖКС «Черьомушки» залишено без задоволення (т. 2 а. с. 85-88).

В апеляційній скарзі представник КП ЖКС «Черьомушки» просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким зустрічний позов задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (т. 2 а. с. 91-93).

В апеляційній скарзі представник Одеської міської ради просить рішення скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_3, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права (т. 2 а. с. 96-101).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представників Одеської міської ради та КП ЖКС «Черьомушки» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову КП ЖКС «Черьомушки» про її виселення виходив з того, що приміщення кімнати № 113 за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7 було з 2000 року по 26 травня 2014 року постійним місцем проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3, вони мешкали разом в цій кімнаті та вели спільне господарство, у звязку з чим позивачка набула рівного з наймачем права проживання та користування жилим приміщенням.

Проте, погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки він не кореспондується з матеріалами справи та вимогами закону.

Судом встановлено, що будинок № 7 по вул. Радісна,7 в м. Одеса є гуртожитком комунальної власності Одеської міської ради. Між КП «ДЕЗ «Малиновський» та ТОВ «Мрія-2» 15.12.2004 року був укладений договір оренди житлового приміщення № 31 строком дії з 27 грудня 2004 року по 31 грудня 2029 року. Відповідно до Договору, КП «ДЕЗ «Малиновське» передало, а ТОВ «Мрія-2» прийняло у строкове платне користування відокремлений будинок з підсобними приміщеннями, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7, загальною площею - 3324,0 кв. м., житловою площею 3240,0 кв. м. для використання під гуртожиток.

Додатковою угодою від 01 лютого 2009 року до Договору, внесено зміни до п.1.2, якими строк дії Договору був продовжений до 01 лютого 2012 року.

05 квітня 2007 року Одеською міською радою прийнято рішення № 1165-V «Про реорганізацію комунальних підприємств «ДЕЗ «Арнаутське», «ДЕЗ «Жовтневе», «ДЕЗ «Північне», «ДЕЗ «Зоряне», «ДЕЗ «Чубаївське», «ДЕЗ «Вузівське», «ДЕЗ «Черьомушки», «ДЕЗ «Малиновське», «ДЕЗ «Південно-Західне», «ДЕЗ «Чорноморське», «ДЕЗ «Південне», «ДЕЗ «Марсельське», «ДЕЗ «Центральне», «ДЕЗ «Фонтанське» територіальної громади міста Одеси, зміну назв комунального підприємства «ДЕЗ «Бугаївське», «ДЕЗ «Пересипське» та затвердження їх статусів у новій редакції».

Згідно п. 1.3 вказаного рішення КП «ЖКС «Черьомушки» є правонаступником КП «ДЕЗ «Черьомушки», КП «ДЕЗ «Малиновське» та КП «ДЕЗ «Південно-Західне».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 4 липня 2011 року по справі № 13/17-1603-2011 за позовом КП «ЖКС «Черьомушки» до ТОВ «Мрія-2» про розірвання договору оренди, затверджено мирову угоду від 04.07.2011 року. Згідно якої ТОВ «Мрія-2» зобов'язується не допускати порушення умов договору оренди № 31 від 15.12.2004 року та достроково припинити дію договору за згодою сторін в строк до 31 липня 2011 року.

На виконання вказаної ухвали, наказом КП «ЖКС «Черьомушки» № 226 від 26 липня 2011 року було створено комісію по прийняттю гуртожитку по вул. Радісна, 7 у м. Одесі

Відповідно до акту прийому-передачі від 12 липня 2011 року, ТОВ «Мрія-2» передало КП «ЖКС «Черьомушки» відокремлений будинок з підсобними приміщеннями, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7 та взяте на баланс позивача.

Отже, право розпорядження гуртожитком виникло у КП ЖКС «Черьомушки».

Рішенням Одеської міської ради № 3517-VI від 18.06.2013 року був наданий статус «гуртожиток» сімейним гуртожиткам комунальної власності територіальної громади м. Одеси, зокрема за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7.

Відповідно до статті 6 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових приміщень і гуртожитків. Правовий режим гуртожитків урегульовано главою 4 цього Кодексу.

Статтями 127, 128, 129 ЖК України передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства та профспілкового комітету. Єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства.

Відповідно до п. 10 розділу II Примірного положення про гуртожитки, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу. При одержанні ордера пред'являються паспорти всіх членів сім'ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання. Адміністрація підприємства, установи, організації веде облік ордерів, що видаються громадянам на зайняття жилої площі. Бланки ордерів зберігаються як документи суворої звітності.

Відповідно до п. 17 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 року N 208, громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вправі вселити у займані приміщення своїх неповнолітніх дітей. Вселення інших членів сім'ї в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету і комітету комсомолу підприємства, установи, організації та письмової згоди членів сім'ї громадянина, які проживають разом з ними.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд у порушення вимог ст. 213 ЦПК України, помилково вважав ОСОБА_3 членом сім'ї ОСОБА_4, не з'ясував, чи надавався профспілковим комітетом підприємства (а з моменту передачі гуртожитку у комунальну власність - виконавчим комітетом Одеської міської ради) дозвіл на її вселення, чи була ця кімната постійним місцем її проживанням, де зареєстрованій позивач.

Згідно акту інвентаризації гуртожитку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7, проведеної по ділянці № 3 КП ЖКС «Черьомушки», станом на 25.11.2011 року вбачається, що в кімнаті № 113 вказаного гуртожитку проживав та був зареєстрований ОСОБА_4 на підставі ордеру № 173 від 27.08.2010 року, виданого ТОВ «Мрія-2» (т. 1 а. с. 102-107).

26 травня 2014 року ОСОБА_4 помер, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції був зроблений актовий запис № 5589 (т. 1 а. с. 7).

В обґрунтування свого позову ОСОБА_3 посилається на те, що вона проживала з ОСОБА_4 однією сімєю без реєстрації шлюбу з 2000 року. Після смерті ОСОБА_4 вона зверталась до КП ЖКС «Черьомушки» та Одеської міської ради із заявою про визнання за нею права на проживання та реєстрацію по вказаній адресі, проте їй було відмовлено, однак вона вважає, що відмова є необґрунтованою, оскільки вона має право на проживання та реєстрацію відповідно ст. ст. 64, 65 ЖК України, як член сімї померлого.

Проте, ОСОБА_3 не може вважатися членом сімї ОСОБА_4 в сенсі ст. 3 СК України, оскільки з 1986 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, який був розірваний рішенням Ширяївського районного суду Одеської області 10 листопада 2014 року, тобто після смерті ОСОБА_4В.(т. 1 а. с. 87).

Колегією суддів встановлено, що ні попередній власник житла, ні нинішній не приймали рішень про надання ОСОБА_3 жилої площі в гуртожитку, не видавали їй спеціальний ордер та не укладали з нею будь-які договори, в тому числі й про користування жилими приміщеннями, а саме кімнатою № 113 за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7, дозвіл виконавчого комітету Одеської міської ради на вселення на площу наймача ОСОБА_4 позивачка не отримувала, а відтак правових підстав для користування та проживання позивача в спірній кімнаті немає.

Так, за змістом ч. 1 ст. 65 України, для вселення інших осіб в жилі приміщення, які не мають статус гуртожитку, спеціальний дозвіл не потрібен, достатньо лише письмової згоди всіх членів сімї, які проживають разом з наймачем. Проте, приписи ст. ст. 64, 65 ЖК України не розповсюджують свою дію на виниклі між сторонами правовідносини.

Застосування ч. 1 ст. 106 ЖК України для гуртожитків має свої особливості, оскільки коло осіб, які могли бути вселені на жилу площу наймача в гуртожитку вже після отримання ним ордера, визначається наданим дозволом адміністрації та профспілкового комітету, а не виключно згодою інших членів сімї.

Також слід враховувати, що за змістом ч. 1 ст. 127 ЖК України, п. 2 Примірного положення про гуртожитки, гуртожитки мають чітке цільове призначення, а саме призначається для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

При цьому, за змістом ч. 3 ст. 116 ЖК України, п. 44 Примірного положення про гуртожитки, громадян, які самоправно зайняли жилу площу в гуртожитку, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» кожна особа повинна зареєструватись за місцем свого проживання.

Отже, не можна вважати кімнату № 113 за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, 7 місцем постійного проживання ОСОБА_3, оскільки вона з 30.11.1999 року до теперішнього часу зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд першої інстанції помилково поклав в основу рішення суду покази свідків про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали тривалий час за спірною адресою однією сімєю, оскільки вказані обставини не породжують в даному випадку жодних правових наслідків, а відтак не мають правового значення для правильного вирішення справи.

Суд, згідно п. 1 ст. 11 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що визнавши за ОСОБА_3 право користування та постійного місця проживання на законних підставах у кімнаті № 113 в будинку № 7 по вул. Радісна у м. Одесі, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки таких позовних вимог не заявлялось. ОСОБА_3 просила суд зобовязати Одеську міську раду та КП ЖКС «Черьомушки» не перешкоджати їй в праві користування та проживання по вказаній адресі, проте вказані вимоги судом першої інстанції розглянуті не були.

Судова колегія вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про зобовязання Одеської міської ради та КП ЖКС «Черьомушки» не перешкоджати їй в праві користування та проживання у кімнаті № 113 в будинку № 7 по вул. Радісна у м. Одесі, є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_3 не видавали спеціальний ордер та не укладали з нею будь-які договори користування жилими приміщеннями, дозвіл виконавчого комітету Одеської міської ради та померлого ОСОБА_4 на вселення на житлову площу наймача ОСОБА_4 відсутній, з 30.11.1999 року до теперішнього часу зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто забезпечена житлом, а відтак ОСОБА_3 проживає в спірній кімнаті гуртожитку без наявності для цього правових підстав.

Фактичне користування житловою площею у гуртожитку без офіційної реєстрації та правових підстав для вселення не тягне за собою захисту прав користувача.

Відповідно до пункту 44 Примірного положення про гуртожитки громадян, які самоправно зайняли жилу площу в гуртожитку, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. Громадяни можуть бути виселені з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення також на підставах, передбачених ч. 1 ст. 116 ЖК УРСР.

Тобто ЖК УРСР та Примірним положенням про гуртожитки передбачено перелік підстав, за наявності яких мешканця гуртожитку може бути виселено з житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення і цей перелік є вичерпним.

Зустрічний позов КП ЖКС «Черьомушки» підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_3 самоправно зайняла жилу площу в гуртожитку і проживає в спірній кімнаті без наявності для цього правових підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки посилання апелянта на те, що наявність цього рішення порушує його права на проживання в спірній кімнаті не знайшли свого підтвердження, оскільки документів, які б підтверджували надання у встановленому законом порядку ОСОБА_2 спірної кімнати суду не надано.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті заявлених вимог.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ч.1 ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника КП ЖКС «Черьомушки» задовольнити.

Апеляційну скаргу представника Одеської міської ради задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Одеської міської ради, КП ЖКС «Черьомушки», третя особа Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, про зобовязання не чинити перешкод у користуванні та проживанні відмовити.

Зустрічний позов КП ЖКС «Черьомушки» до ОСОБА_3 про виселення задовольнити.

Виселити ОСОБА_3 із самовільно зайнятої кімнати № 113 по вул. Радісна, 7 у м. Одеса без надання їй іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь КП ЖКС «Черьомушки» судовий збір в сумі 243,60 гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий С.О.Погорєлова

Судді Т.В. Цюра

ОСОБА_6