Рішення № 58699168, 23.06.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3930/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2016 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Сегеди С.М.

ОСОБА_2

при секретарі Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення інфляційних витратза апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 березня 2016 року,

встановила:

21 грудня 2015 року позивачі звернулись з позовом про стягнення на їх користь боргу в рівних частках з ОСОБА_7 134 352,23 грн., ОСОБА_8 134 352,23 грн., ОСОБА_9 130 163,27 грн., посилаються на те, що:

- рішенням апеляційного суду Одеської області від 19 січня 2012 року стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з кожного на користь позивачів по 116 180,42 грн. боргу на підставі договору займу, згідно якому в 2006 році позичили відповідачам 40 тисяч доларів США зі строком повернення до 27 листопада 2007 року зі сплатою 24% річних;

- рішенням Іллічівського міського суду від 22 січня 2014 року у звязку з неповерненням боргу стягнуто з відповідачів на їх користь відсотки за користування грошовими коштами за період з 01 листопада 2013 року по 30 квітня 2015 року в загальній сумі 167883,45 грн., тобто по 55961,8 грн. з кожного.

Оскільки боржниками зобовязання по сплаті коштів не виконувались, за виключенням ОСОБА_8, який сплатив стягнуті за рішеннями суду кошти 09 червня 2015 року, то підлягають стягненню інфляційні втрати від суми заборгованості за період з січня 2012 року по листопад 2015 року для ОСОБА_7 і ОСОБА_9, та за період з січня 2012 року по травень 2015 року - для ОСОБА_8

В судовому засіданні:

- представник позивача ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги в повному обсязі;

- відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_9 та представник ОСОБА_7 заперечували проти позовних вимог.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21 березня 2016 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволений частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в рівних частках інфляційні втрати:

- з ОСОБА_7 у розмірі 134 352,23 грн.;

- з ОСОБА_8 у розмірі 130 163,27 грн.;

- з ОСОБА_9 у розмірі 130 163,27 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 1343,52 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 1301,63 грн.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 1301,63 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення Іллічівського міського суду Одеської області скасувати повністю, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розяснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обовязково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з вимогами ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Задовольняючи вищевказані позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19 січня 2012 року стягнуто з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 по 116180,42 грн. боргу.

Приймаючи рішення, суд виходив із встановлення факту отримання відповідачами в борг від позивачів 40 тисяч доларів США зі строком повернення до 27 листопада 2007 року, та погодившись з розрахунком позивачів, стягнув залишок боргу і 24% річних за користування коштами в гривні за курсом НБУ в межах заявлених позовних вимог (а.с. 10-11,12).

Рішенням Іллічівського міського суду від 22 січня 2014 року, у звязку з невиконанням зобов'язань за договором позики від 27 листопада 2006 року після прийняття судового рішення додатково стягнуто з відповідачів в рівних частках 24% річних та 3% річних від суми заборгованості за період з 01 грудня 2009 року по 01 листопада 2013 року 167885,45 грн. (а.с.13-14)

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 лютого 2015 року відмовлено в задоволені заяви представника ОСОБА_7 про перегляд вказаного рішення суду за нововиявленими обставинами, якими, на думку заявника, було не укладення договору займу ОСОБА_7 та не отримання ним коштів. В ухвалі зазначено про встановлення судовими рішеннями факту боргових зобовязань між позивачами та відповідачами щодо отримання грошової суми в 40000 доларів США (а.с.15).

У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В звязку з чим посилання відповідачів на їх незгоду з судовими рішеннями, які набули чинності, не відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.Зобовязання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням,проведеним належним чином.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Зі стягненням судом боргу в гривні із зобовязань, що були виражені в іноземній валюті, такі зобовязання трансформуються в зобовязання, що виражені в національній валюті, та до яких застосовується ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Факт повернення суми позики до звернення позивача до суду, але з порушенням встановленого договором позики строку повернення, не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої ст.ст. 625, 1048 ЦК України.

Згідно листа ВДВС Іллічівського міського управління юстиції від 22 січня 2016 року виконавчі листи про стягнення з відповідачів по 116 180,42 грн. та по 55 961,82 грн. виконані лише ОСОБА_8 09 червня 2015 року, а в іншій частині борг не сплачувався.

Судова колегія вважає, що з вищевказаним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_7 грошових коштів у зв язку з інфляційними витратами та судових витрат погодитися не можна, оскільки висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів даної справи, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 січня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_9В.) про визнання недійсним договору позики було відмовлено.

Однак, рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 березня 2016 року (яке набрало законної сили) рішення вищевказане рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 січня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_9В.) про визнання недійсним договору позики скасоване.

Ухвалене нове рішення.

Договір позики від 27 листопада 2006 року, укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_8 В ячеславом Леонідовичем, ОСОБА_9 і ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10 визнано недійсним у частині укладання цього договору ОСОБА_11 про отримання грошових коштів у розмірі 40000 доларів США.

У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вищевказаний договір позики від 27 листопада 2006 року, укладений між ОСОБА_7 та зазначеними вище особами визнаний недійсним у частині укладання цього договору ОСОБА_11 про отримання грошових коштів у розмірі 40000 доларів США, а тому стягнення судом першої інстанції з останнього грошових коштів у вищевказаному розмірі є безпідставним.

На підставі усього вищевикладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області року від 21 березня 2016 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення інфляційних витрат в частині стягнення з ОСОБА_7 грошових коштів у зв язку з інфляційними витратами та судового збору - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення інфляційних витрат у розмірі 134 352,23 грн. та судових витрат в сумі 1 343,52 грн. - відмовити.

В іншій частині рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 березня 2016 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення інфляційних витрат - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 судові витрати в розмірі 369 грн. 46 коп. (триста шістьдесять дев ять гривень 46 коп.)

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 судові витрати в розмірі 369 грн. 46 коп. (триста шістьдесять дев ять гривень 46 коп.).

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 судові витрати в розмірі 369 грн. 46 коп. (триста шістьдесять дев ять гривень 46 коп.).

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судові витрати в розмірі 369 грн. 46 коп. (триста шістьдесять дев ять гривень 46 коп.).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_12

ОСОБА_13

ОСОБА_2