Ухвала суду № 58697180, 23.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/5893/15 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.

Провадження № 22-ц/783/3627/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Я.

Категорія: 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і ОСОБА_2

при секретарі Куцик І.Б.

з участю представника позивача ОСОБА_3- ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, представника ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 05 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 05 квітня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку через свого представника ОСОБА_4 оскаржив позивач ОСОБА_3. Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права. Стверджує, що суд не дав належної оцінки поданим доказам позивача та поясненням його представника, а також невірно застосовано закон який підлягає застосування при вирішенні даної справи, зокрема, ст.387 ЦК України. В апеляційній скарзі апелянт просить рішення Личаківського районного суду міста Львова від 05 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати незаконним факт набуття у власність автомобіля, марки "Opel Vectra" 2.0, 1992 року випуску, кузов №WOL000087N1023159 ОСОБА_5 та витребувати у ОСОБА_5 й повернути у власність згаданий автомобіль.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4, представника ОСОБА_3 до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.ст.11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобовязана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що 01.03.2015 року відповідачемОСОБА_5 було придбано транспортний засіб марки"OPEL VECTRA" 2.0, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 у ОСОБА_7 за плату в розмірі 3000,00 доларів США, що підтверджується копією розписки (а.с.58).

На підтвердження факту володіння транспортним засобом на законних підставах ОСОБА_7 було передано ОСОБА_5 довіреність від 27.02.2015 року, згідно якої вбачається, що ОСОБА_3 уповноважує ОСОБА_5, ОСОБА_8 на представлення його інтересів, в тому числі на керування транспортним засобом марки "OPEL VECTRA" 2.0, 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.12).

Представник позивача в суді апеляційної інстанції пояснив, що підпис у довіреності на підставі якої ОСОБА_5 отримав у власність згаданий автомобіль не належить ОСОБА_3 і такий факт підтверджується висновком експерта №1/4 від 11.11.2015 року яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 у графі "підпис" наданої довіреності від 27.02.2015 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, суд виходив з тих підстав, що останнім невірно обрано спосіб захисту своїх прав і таким не доведено факту заволодіння відповідачем ОСОБА_5 спірним транспортним засобом незаконно, без достатньої правової підстави.

Колегія суддів в з такими висновками суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, даних в п.19 Постанови "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає, що обставини встановлені висновком судово-почеркознавчої експертизи №1/4 від 11.11.2015 року на стадії досудового розслідування, а саме, що підпис від імені ОСОБА_3 у графі "підпис" в довіреності від 27.02.2015 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою, не свідчать, що ОСОБА_5 незаконно, без відповідної правової підстави заволодів спірним транспортним засобом.

Інших доказів, які б свідчили, що ОСОБА_5 є недобросовісним набувачем так як він незаконно, без відповідної правової підстави заволодів спірним транспортним засобом не представлено.

Однією з підстав звільнення від доказування є вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Жодного вироку стосовно незаконного заволодіння ОСОБА_5 спірним транспортним засобом не винесено, в зв"язку з чим, колегія суддів вважає, що ОСОБА_5 не є недобросовісним набувачем спірного транспортного засобу.

Про витребовування майна від відповідача як від добросовісного набувача спірного майна позивач не заявляв.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що районний суд повно та всебічно дослідив та оцінив обставини у справі, подані сторонами докази та правильно визначив характер спірних правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, представника ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 05 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали законної сили.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

ОСОБА_2