Ухвала суду № 58697029, 18.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 460/4210/14 Головуючий у 1 інстанції: Варениця В.С.

Провадження № 22-ц/783/2740/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Д.

Категорія: 54

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Богонюка М.Я., Цяцяка Р.П.,

секретаря: Цапа П.М.

з участю: позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 02 березня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 02 березня 2016 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до Мисливсько-рибальського господарства «Майдан» та директора МРГ «Майдан» ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації та моральної шкоди.

Ухвалено стягнути з Мисливсько-рибальського господарства «Майдан» на користь ОСОБА_2 2440 (дві тисячі чотириста сорок) грн. грошової компенсації за невикористані відпустки за 2013-2014 роки.

У решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права та з неповним зясуванням обставин справи. Вказує на те, що журнал обліку виходу на роботу єгеря МРГ «Майдан» ОСОБА_2 був заведений лише на нього і тільки після того, як він був поновлений на роботі рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 30.09.2014 року, що свідчить про упереджене ставлення до нього зі сторони директора МРГ «Майдан» ОСОБА_3 Апелянт вважає, що судом не було надано належної оцінки доказам по справі, зокрема показам свідків.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржене рішення у повній мірі відповідає даним вимогам.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав і обовязків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені у цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право на судовий захист передбачається ст.55 Конституції України.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно із ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Перелік можливих способів захисту міститься в ст.16 ЦК України.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши фактичні обставини справи, для вирішення спору повинен застосувати правову норму, яка регулює виниклі правовідносини.

Скориставшись своїм правом, ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення грошової компенсації за невикористані відпустки у розмірі 2440 грн., грошової допомогу на оздоровлення у розмірі 2440 грн. та 10000 грн. моральної шкоди.

Районним судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 був незаконно звільнений з посади єгеря Мисливсько-рибальського господарства «Майдан» Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України та на підставі рішення Яворівського районного суду Львівської області від 30.09.2013 року поновлений на роботі і згідно наказу №8 від 28.04.2014 року був допущений до виконання своїх посадових обовязків єгеря.

Згідно посадової інструкції єгер МРГ «Майдан» ОСОБА_2 підпорядкований директору та мисливствознавцю господарства, несе матеріальну відповідальність за стан спортивних ставків №5-6 (гідроспоруд, облаштування містків, столиків, навісів, чистоту прилеглої території). Зобовязаний прибувати на роботу з понеділка по пятницю о 09 год. 00 хв. і відбувати з роботи о 18 год. 00 хв. з обідньою перервою з 13 до 14 год., з відміткою у журналі виходу на роботу.

Згідно доповідних записок мисливствознавців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і комісійних актів єгер ОСОБА_2 01 - 03 грудня 2014 року з 09 год. до 18 год. був відсутній на робочому місці, на телефонні дзвінки не відповідав.

Наказом №26 від 04.12.2014 року на підставі доповідних записок та актів про відсутність на роботі ОСОБА_2 звільнено з посади єгеря за прогул заст.40 ч.1 п.4 КЗпП України.

Згідно ст.2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно із ст.43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною першою ст.36 КЗпП України визначені підстави припинення трудового договору. Одними з них є розірвання трудового договору з ініціативи працівника(статті 38,39) та розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Відповідно до п.4. ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40, п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У п. 24 цієї ж Постанови вказано, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Невихід працівника на роботу в зв'язку з незаконним переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин. Працівник, який відмовився від переведення на більш легку роботу, якої він відповідно до медичного висновку потребував за станом здоров'я, не може бути звільнений за п.3 чи п.4 ст.40 КЗпП. Власник або уповноважений ним орган можуть у зв'язку з цим розірвати трудовий договір за п.2 ст.40 КЗпП, якщо наявні передбачені ним умови.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що суд не надав належної оцінки доказам по справі, так як оцінюючи зібрані по справі докази, суд дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й обєктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозвязку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та дав їм належну оцінку.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає правильним висновок районного суду про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині поновлення на роботі та оплати часу вимушеного прогулу.

Згідно вимогст.237-1 КЗпП Українивідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і потребували від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

На думку судової колегії, позивачем у порушення вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України не доведено заподіяння йому Мисливсько-рибальським господарством «Майдан» моральної шкоди.

ОСОБА_2 не наведено правових підстав стягнення з відповідача грошової допомоги на оздоровлення за період 2013-2014 років в розмірі 2440 грн.

Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок районного суду про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 02 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: