Ухвала суду № 58695000, 02.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 333/1746/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/1746/16-к Головуючий в 1 інст. Боровікова А.І.

Провадження № 11-кп/778/787/16 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

Категорія ст. 459 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року м. Запоріжжя

Судова колегія з кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Рассуждай В.Я.,

суддів Тютюник М.С., Булейко О.Л.,

при секретарі Хрипченко Н.А.,

за участю прокурора Стоматової В.П.,

засудженого ОСОБА_2,

захисника засудженого адвоката ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_5,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2016 року, якою залишено без задоволення заяву потерпілого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2013 року, відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, маючого середню-спеціальну освіту, працюючого на в/ч 2189 завідуючим їдальні, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, за ст. 128 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України та призначено покарання у вигляді двох років обмеження волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 7 жовтня 2013 року апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 задоволено частково, вирок змінено в частині розвязання цивільного позову.

23 листопада 2015 року потерпілий ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2013 року відносно ОСОБА_2, засудженого за ст. 128 КК України.

В обґрунтування заяви ОСОБА_4 зазначив, що під час судового розгляду вказаного кримінального провадження суду не були відомі певні обставини злочину, що суттєво вплинуло на кваліфікацію дій ОСОБА_2 та, як наслідок, на ступінь суворості застосованих до останнього виду та міри покарання.

Потерпілий зазначив, що дії ОСОБА_2 органами досудового розслідування та судом були кваліфіковані як необережне тяжке тілесне ушкодження. Механізм заподіяння тілесних ушкоджень був встановлений лише на підставі показань обвинуваченого, оскільки ОСОБА_7В (єдиний свідок виниклого конфлікту та бійки) моменту нанесення удару не бачив. ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що він вдарив потерпілого ногою у плече, від якого ОСОБА_4 впав та вдарився головою об асфальт. Саме ці показання суд поклав в основу свого рішення, що і стало підставою для кваліфікації дій ОСОБА_2 за ст. 128 КК України.

Внаслідок тяжкої травми, яка потягла за собою кому, декілька операцій на головному мозку, тривалого порушення мозкової діяльності та речової функції, потерпілий не міг надати у суді показання щодо дійсних обставин скоєного злочину. На цей час внаслідок реабілітаційних медичних заходів мозкова діяльність та стан речової функції у ОСОБА_4 відновлені до того ступеню, який надає можливість надати показання суду щодо обставин скоєного злочину. Показання ОСОБА_2 в частині механізму заподіяння тілесних ушкоджень, а саме, удару у плече, не відповідає дійсності. Засуджений наніс удар ногою у голову потерпілому, тому ОСОБА_4 вважає, що тяжкі тілесні ушкодження йому були заподіяні саме від цього удару у голову, а тому, з урахуванням обставин нанесення удару та наслідків, дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України.

Дослідити інші докази, а саме показання потерпілого, які не були відомі суду під час винесення рішення, перевірити достовірність та належність показань засудженого ОСОБА_2 із застосуванням спеціальних знань експертів, усунути протиріччя в них, на думку потерпілого, можливо лише під час здійснення судового розгляду у кримінальному провадженні за нововиявленими обставинами. Тому, ОСОБА_4 просив суд задовольнити його заяву та відкрити кримінальне провадження за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2016 року в задоволенні заяви потерпілого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2013 року відносно ОСОБА_2 було відмовлено.

Своє рішення суд мотивував наступним. Так, аналіз змісту заяви потерпілого свідчить, що останній посилається на єдину нововиявлену, на його думку, обставину це здійснення ОСОБА_2 удару ногою не у плече, як зазначено у рішенні суду, а у голову ОСОБА_4 Відповідно, наслідком цього удару стали тілесні ушкодження, які експертами були кваліфіковані як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Цю обставину суд не врахував, так як засуджений повідомив інший механізм заподіяння тілесних ушкоджень, а потерпілий, через свій тяжкий стан здоровя фізично не міг це зробити під час судового розгляду. На думку ОСОБА_4, факт нанесення йому удару у голову є підставою для зміни кваліфікації дій ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 128 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України.

Разом з тим, в матеріалах кримінального провадження міститься заява, підписана ОСОБА_4, від 20 травня 2013 року (т.1 а.с. 233), в якій останній дає пояснення щодо обставин скоєння відносно нього злочину та стверджує, що удар йому ОСОБА_2 наніс саме ногою в голову. Цю заяву у судовому засіданні було передано представником потерпілого ОСОБА_6В 6 червня 2013 року. Посилаючись на вказану заяву та пояснення громадянина ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 представник потерпілого ОСОБА_6 6 червня 2013 року заявляв клопотання щодо допиту у якості свідків вказаних осіб (т. 2 а.с. 7). Таким чином, на час судового розгляду представник потерпілого був обізнаний про протиріччя у механізмі заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому зі слів останнього.

Також, під час апеляційного оскарження вироку суду першої інстанції, представник потерпілого зазначав про свою та потерпілого незгоду з кваліфікацією діяння ОСОБА_2 за ст. 128 КК України, що теж підтверджує про обізнаність ОСОБА_6, щодо пояснення ОСОБА_4 стосовно механізму нанесення тілесних ушкоджень.

Крім того, згідно журналу судового засідання від 18 червня 2013 року та відповідного аудіозапису зазначеного судового засідання (т. 2 а.с. 12-15), суд намагався допитати у судовому засіданні потерпілого та встановити обставини скоєного злочину. На аудіозапису від зазначеної дати (4:13) суддя задала потерпілому конкретне питання щодо нанесення йому удару. Останній, не маючи можливості сказати, показував на собі область удару.

Вказаний факт також свідчить про те, що обставина, зазначена у заяві ОСОБА_4, про механізм нанесення ОСОБА_2 удару, не є нововиявленою.

Доводи, викладені потерпілим у заяві про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами, за своїм змістом зводяться до доводів, які викладені в апеляційній скарзі представником потерпілого про перекваліфікацію дій ОСОБА_2 зі ст. 128 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, які були вже предметом розгляду суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду представник потерпілого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, винесеним з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки потерпілого не було допитано в ході розгляду заяви, чим було істотно порушено його права, визначені ст. 56 КПК України. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, заяву потерпілого ОСОБА_4 повернути на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді по справі, потерпілого ОСОБА_4 та його представника, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3, які були проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважали законним та обґрунтованим та просили залишити його без змін, прокурора, яка також вважала рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та дослідивши посилання, що наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими, в тому числі, є обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Також у відповідності до ч. 2 ст. 459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;

Обов'язковою умовою розгляду кримінального провадження за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які наводяться як підстава для поновлення цього провадження, повинні бути абсолютно новими, раніше невідомими слідчим органам і суду, такими, що у матеріалах кримінального провадження не висвітлені і потребують окремого розслідування.

Проте, представник потерпілого адвокат ОСОБА_5 не навів жодних підстав, передбачених ч. 2 ст. 459 КПК України, з яких вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2013 року щодо ОСОБА_2 підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.

Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 7 жовтня 2013 року, апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 задоволено частково, вирок змінено в частині вирішення цивільного позову.

Як вбачається зі змісту заяви потерпілого ОСОБА_4 до суду першої інстанції про перегляд вироку щодо ОСОБА_11, єдиною обставиною для перегляду вироку за нововиявленими обставинами, він зазначив незгоду з кваліфікацією дій ОСОБА_11 за ст. 128 КК України як на досудовому слідстві та і в суді під час розгляду кримінального провадження. Наведена заявником обставина була відома як суду, так і представнику потерпілого, який брав участь в судових засіданнях.

Вказані в заяві обставини ні самі по собі, ні разом з іншими обставинами, встановленими судом, не доводять неправильність вироку суду та безпосередньо не впливають на висновок суду, який зроблений з урахуванням усіх досліджених у судовому засіданні доказів, а тому наведені в заяві підстави фактично зводяться до переоцінки доказів, які вже неодноразово досліджувались судовими інстанціями та яким дана належна оцінка, у зв'язку з чим зазначені обставини не можуть вважатися нововиявленими та бути підставою для перегляду вказаного судового рішення.

З огляду на вказане, доводи, викладені в заяві ОСОБА_4 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, є безпідставними, оскільки заявник повторно посилається на ті ж самі обставини, які вже неодноразово перевірялися судовими інстанціями.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні заяви потерпілого ОСОБА_4 про перегляд вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2013 року відносно ОСОБА_2 за нововиявленими обставинами.

Істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування або зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Оскільки судом першої інстанції рішення постановлено з дотриманням вимог ст.ст. 459 - 467 КПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2016 року, якою залишено без задоволення заяву потерпілого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 липня 2013 року відносно ОСОБА_2 залишити - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді:

В.Я.ОСОБА_12ОСОБА_13Булейко