Рішення № 58694714, 30.06.2016, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 30.06.2016

Справа № 334/721/16-ц

Провадження № 2/334/1374/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого-судді Мусієнко Н.М.,

при секретарі Бараш Ю.Ю.

за участю адвоката Аворник Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Запорожжя цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 3-тя особа МКП «Основаніє» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, вказавши в позовній заяві, що він є наймачем квартири АДРЕСА_2. Вказане житлове приміщення відноситься до державного житлового фонду.

В квартирі, крім позивача, зареєстрований син позивача та відповідачки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

Сторони з 12.02.2005р. перебували в зареєстрованими шлюбі, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.12.2015р. їх шлюб був розірваний.

До грудня 2014р. позивач, відповідачка та їх син ОСОБА_5 мешкали за адресою спірної квартири, але 11.12.2014р. відповідачка забрала сина та поїхала із дому. З того часу дитина постійно проживає разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.02.2015р. позивачу було відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини разом з батьком.

Позивач вважає, що на підставі ст.107 ЖК України, син втратив право користування спірним житлом у зв'язку із вибуттям для постійного проживання до іншого житлового приміщення та просить визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування спірною квартирою.

У судовому засіданні позивач та його представник Аворник Л.В. підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 проти позову заперечували, позивачка надала письмові заперечення.

В обґрунтування заперечень проти позову позивачка та її представник посилалися на те, що визнання дитини такою, що втратила право користування спірною квартирою, зумовить порушення житлових прав дитини, дитина не проживає у спірній квартирі з поважних причин, оскільки сторони розірвали шлюб і проживають окремо, між ними виникли неприязні стосунки. В задоволенні позовних вимог просять відмовити.

Представник 3-ї особи МКП «Основаніє» в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлявся своєчасно у встановлений законом спосіб. У відповідності до ст.168 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу в відсутності їх представника .

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Позивач ОСОБА_2 є наймачем квартири АДРЕСА_2 що підтверджується ордером НОМЕР_1 від 27.03.2015р. на житлову площу в гуртожитку, виданим виконкомом Запорізької міської ради, та копією особового рахунку на житлове приміщення.

Рішенням Запорізької міської ради № 101 від 19.02.2016р. АДРЕСА_2

Сторони по справі з 12.02.2005р. перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.12.2015р. шлюб був розірваний. Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно довідки МКП «Основаніє» від 14.01.2016р. в спірній квартирі зареєстровані позивач та його син ОСОБА_4.

Відповідно до ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Згідно зі ст.107 ЖК України, член сім'ї наймача, який вибув з житлового приміщення, втрачає право користування цим житловим приміщенням з дня вибуття.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що до грудня 2014р. позивач, відповідачка та їх син ОСОБА_5 проживали за адресою спірної квартири, а 11.12.2014р. відповідачка забрала сина та поїхала із дому. З того часу дитина постійно проживає разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1. На теперішній час дитина відвідує ЗОШ № 94 в м. Запоріжжі за новим місцем проживання.

Згідно з актом №11 про фактичне проживання громадян, складеного працівниками МКП «Основаніє» від 22.01.2016р., ОСОБА_4 в спірній квартирі не проживає з грудня 2014р. по час складання акта.

Допитані судом свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що відповідачка та син сторін ОСОБА_4 не проживають в спірній квартирі з грудня 2014р., в гуртожитку, де розташована спірна квартира, з того часу їх не було.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснили, що ОСОБА_4 постійно проживає зі своєю матір'ю за адресою її реєстрації.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.02.2015р. позивачу було відмовлено у задоволенні його позову до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини разом з батьком.

Рішення набрало законної чинності 19.08.2015р. Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_4 в грудні 2014р. разом з матір'ю переїхав до іншого житла, постійно проживає разом з матір'ю за адресою її реєстрації та підстав для визначення місця проживання дитини з батьком немає.

Згідно ордеру НОМЕР_2, виданого виконкомом Запорізької міської ради 18.12.2014р., ОСОБА_3 має житло, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 19.08.2015р. залишив рішення суду першої інстанції без змін та погодився із його висновками.

Відповідно до ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, ОСОБА_4 в грудні 2014р. вибув із спірної квартири на постійне проживання до жилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, наймачем якого є відповідачка.

На підставі ст.107 ЖК України, ОСОБА_4 втратив право користування спірним житлом із дня вибуттям з нього.

Суд не бере до уваги доводи відповідачки про можливість порушення прав дитини у разі визнання її такою, що втратила право користування спірним житлом, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими, а підстави втрати права користування житлом передбачені ст.107 ЖК України.

Крім того, спір про визначення місця проживання дитини був предметом судового розгляду, і суд погодився з тим, що інтересам дитини відповідає проживання саме разом з матір'ю.

Посилання відповідачки на поважність причин непроживання дитини в спірній квартирі, суд також вважає необґрунтованими, оскільки ст.107 ЖК України, передбачає втрату права користування житлом незалежно від причин вибуття з нього.

Згідно зі ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою).

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.10,60,212-215 ЦПК України, ст.107 ЖК України, ст.7 ЗУ «Про свободу пересування на вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів.

Суддя: Мусієнко Н. М.