Рішення № 58694709, 17.05.2016, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 17.05.2016

Справа № 334/8169/15-ц

Провадження № 2/334/380/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Дубини Л.А., при секретарі Нестеренко Ю.І., розглянув у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-тя особа Національний Банк України про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

у с т а н о в и в :

ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом у якому вказує, що 25.05.2007 року мiж Товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю «Український промисловий банк» та суб'єктом пiдприємницької дiяльностi ОСОБА_1 був укладений Кредитний договiр № 30/K-07 з додатками та змiнами до нього.

Відповідно до умов п.1.1 Кредитного договору позичальнику вiдкрито вiдновлювальну кредитну лiнiю з лiмiтом кредитування у розмiрi 200 000,00 грн. Строк кредитної лiнiї установлено з 25.05.2007р. по 24.05.2012р., включно. Процентна ставка за користування кредитом становить 19,5% рiчних.

Згiдно п.4.1 Кредитного договору повернення кредиту позичальником здiйснюється шляхом перерахування грошових коштiв на позичковий рахунок у вiдповiдностi до Графiку зменшення лiмiту кредитування, зазначеного в Додатку № 1 до Кредитного договору.

Нарахування процентiв здiйснюється банком щомiсячно за перiод з 28 числа минулого мiсяця по 27 число поточного мiсяця. У свою чергу, сплата процентiв здiйснюється щомiсячно у строк з 28 числа по останнiй робочий день поточного мiсяця (п.п.4.3-4.4 Кредитного договору). Такий самий порядок нарахування/сплати передбачений i для комісії за управлiння кредитом .

У разi несвоєчасного повернення заборгованостi по кредиту, позичальник сплачує проценти iз розрахунку 25% рiчних, що нараховуються на суму простроченої заборгованостi з дати її виникнення до дати її повного погашення. (п.4.6 Кредитного договору).

Вiдповiдно до п.8.1 Кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення кредиту/вiдсоткiв/комiсiй Позичальник сплачує пеню у розмiрi подвiйно облiкової ставки НБУ, що дiяла на дату виникнення прострочення вiд суми простроченої заборгованостi за кожен день прострочення.

Дoдaткoвим договором № 2 вiд 28.05.2008р. до Кредитного договору лiмiт кредитування збiльшено до 209 937,00 грн. У зв'язку з цим також змiнено Графiк зменшення лiмiту. Kpiм того, позичальник зобов'язаний додатково щомiсячно сплачувати комiсiю за управлiння кредитом у розмiрi 0,5% рiчних вiд фактичної суми заборгованостi.

Дoдaткoвим договором № 3 вiд 10.10.2008р. до Кредитного договору збiльшено розмiр щомiсячної комісії за управлiння кредитом, який становить 2,5% рiчних вiд фактичної суми заборгованостi.

Дoдaткoвим договором № 4 вiд 27.02.2009р. до Кредитного договору лiмiт кредитування зменшено до 177718,00 грн. У зв'язку з цим також змiнено Графiк зменшення ліміту.

Додатковим договором № 5 вiд 30.06.2009р. до Кредитного договору лiмiт кредитування зменшено до 168518,00 грн. У зв'язку з цим також змiнено Графiк зменшення ліміту.

У зв'язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору у боржника ОСОБА_1 виникла заборгованiсть за Кредитним договором, яка станом на 17.08.2015р. на загальну суму 533739,07, яка складається з: суми простроченої заборгованостi за кредитом - 167002,58 грн.; пенi за несвоєчасне повернення кредиту - 48700,68 грн.; суми трьох процентiв рiчних вiд суми простроченого кредиту - 2511,90 грн.; суми заборгованостi по про центам простроченим - 220726,79 грн.; пенi за несвоєчасне погашення процентiв - 60797,17 грн.; суми трьох процентiв рiчних вiд суми прострочених процентiв - 3131,14 грн.; суми заборгованостi за комiсiєю простроченною - 24176,22 грн.; пенi за несвоєчасне погашення комісії 6692,59 грн.

На забезпечення належного виконання умов Кредитного договору №30/К-07 від 25.05.2007р. між ТОВ «УКРПРОМБАНК» та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договiр iпотеки № 30/Zкiп-07 вiд 25.05.2007р., посвiдчений ОСОБА_4, приватним нотapiycoм Запорiзького мiського нотарiального округу за реєстровим №3028, за умовами якого у забезпечення виконання позичальником зобов'язань перед банком передано в iпотеку нерухоме майно: жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, між ТОВ «УКРПРОМБАНК» та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договiр iпотеки № 30/Zкiп-07-1 вiд 21.05.2008р., посвiдчений ОСОБА_4, приватним нотapiycoм Запорiзького мiського нотарiального округу за реєстровим №70618, за умовами якого у забезпечення виконання позичальником зобов'язань перед банком передано в iпотеку нерухоме майно: земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.

Вiдповiдно до п.4.1, 4.4.1 вказаних Договорів iпотеки у разi порушення Позичальником умов Кредитного договору щодо сплати чергового платежу за кредитом або процентами банк набуває права звернення стягнення на предмет iпотеки, в тому числi i шляхом набуття права власностi на предмет iпотеки.

Вiдповiдно до положень Закону України «Про iпотеку» у разi порушення iпотекодавцем обов'язків, установлених iпотечним договором, iпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разi його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

30.06.2010 року мiж ТОВ «Український промисловий баню» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договiр про передачу Активiв та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, посвiдчений 30.06.2010 року приватним нотapiycoм Київського мiського нотарiального округу Соколовим O.Є. та зареестрованого в peєcтpi за № 2258.

Вiдповiдно до пункту 4.1 Договору вiдступлення Укрпромбанк вiдступає Дельта Банку, права вимоги за кредитними договорами та договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань. Перелiк кредитних та забезпечувальних договорiв, права вимоги за якими було передано Дельта Банку, зазначенi в Додатку № 2 до цього Договору .

До складу вимог було включене i право вимоги виконання СПД ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором № 30/К-07 вiд 25.05.2007р.

Таким чином, вiдповiдно до умов Договору відступлення прав вимоги та згiдно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов'язаннi позичальника за Кредитним договором во вiдбулася замiна кредитора, а ПАТ «Дельта Банюк» набуло статусу нового кредитора.

Позивач просить суд у рахунок погашения заборгованостi СПД ОСОБА_1 за Кредитним договором № 30/К-07 вiд 25.05.2007р. на користь ПАТ «Дельта Банк» у розмiрі 533739,07 грн. звериути стягнення на предмет iпотеки за iпотечним договором № 30/Zкiп-07 вiд 25.05.2007р. , а також за iпотечним договором № 30/Zкiп-07-1 вiд 21.05.2008 р. - жилий будииок та на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, у яких: 47/100 частин належать ОСОБА_1, а 53/100 частин - ОСОБА_2 , шляхом продажу предмету іпотеки на б публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою цiною, встановленою у процесi здiйснення виконавчого провадження.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 проти позову заперечує і просить відмовити у його задоволені з підстав недоведеності і необґрунтованості заявлених вимог.

Крім того, просить суд про застосування строків позовної давності, т.я вважає, що направивши відповідачам 18.02.2010 року вимогу про дострокове повернення кредитних коштів банк змінив строк виконання зобов'язання. Крім того, у листопаді 2011 році банк звертався до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, і таким чином, перервав перебіг строку позовної давності, який сплив у 2014 році, а з даним позовом до суду позивач звернувся у вересні 2015 року, тобто поза межами встановленого строку давності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву у якій просить розглядати справу бей його участі. заперечень на позов не надав.

Представник 3-ї особи - Національного банку України у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву у якій просить розглядати справу бей його участі, а також подав письмові пояснення на позов , у яких вказує, що позов є законними та обґрунтованим, а тому має бути задоволеним.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази і оцінивши їх у сукупності суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 25.05.2007 року мiж Товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю «Український промисловий банк» та суб'єктом пiдприємницької дiяльностi ОСОБА_1 був укладений Кредитний договiр № 30/K-07 з додатками та змiнами до нього ( а.с. 27-39,т.1).

Відповідно до умов п.1.1 Кредитного договору Позичальнику вiдкрито вiдновлювальну кредитну лiнiю з лiмiтом кредитування у розмiрi 200 000,00 грн. Строк кредитної лiнiї установлено з 25.05.2007р. по 24.05.2012р., включно. Процентна ставка за користування кредитом становить 19,5% рiчних.

Згiдно п.4.1 Кредитного договору повернення кредиту позичальником здiйснюється шляхом перерахування грошових коштiв на позичковий рахунок у вiдповiдностi до Графiку зменшення лiмiту кредитування, зазначеного в Додатку № 1 до Кредитного договору.

Нарахування процентiв здiйснюється банком щомiсячно за перiод з 28 числа минулого мiсяця по 27 число поточного мiсяця. У свою чергу, сплата процентiв здiйснюється щомiсячно у строк з 28 числа по останнiй робочий день поточного мiсяця (п.п.4.3-4.4 Кредитного договору). Такий самий порядок нарахування/сплати передбачений i для комісії за управлiння кредитом .

У разi несвоєчасного повернення заборгованостi по кредиту, позичальник сплачує проценти iз розрахунку 25% рiчних, що нараховуються на суму простроченої заборгованостi з дати її виникнення до дати її повного погашення. (п.4.6 Кредитного договору).

Вiдповiдно до п.8.1 Кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення кредиту/вiдсоткiв/комiсiй Позичальник сплачує пеню у розмiрi подвiйно облiкової ставки НБУ, що дiяла на дату виникнення прострочення вiд суми простроченої заборгованостi за кожен день прострочення.

Дoдaткoвим договором № 2 вiд 28.05.2008р. до Кредитного договору лiмiт кредитування збiльшено до 209 937,00 грн. У зв'язку з цим також змiнено Графiк зменшення лiмiту. Kpiм того, позичальник зобов'язаний додатково щомiсячно сплачувати комiсiю за управлiння кредитом у розмiрi 0,5% рiчних вiд фактичної суми заборгованостi.

Дoдaткoвuм договором № 3 вiд 10.10.2008р. до Кредитного договору збiльшено розмiр щомiсячної комісії за управлiння кредитом, який становить 2,5% рiчних вiд фактичної суми заборгованостi.

Дoдaткoвuм договором № 4 вiд 27.02.2009р. до Кредитного договору лiмiт кредитування зменшено до 177718,00 грн. У зв'язку з цим також змiнено Графiк зменшення ліміту.

Додатковuм договором № 5 вiд 30.06.2009р. до Кредитного договору лiмiт кредитування зменшено до 168518,00 грн. У зв'язку з цим також змiнено Графiк зменшення ліміту.

На забезпечення належного виконання умов Кредитного договору №30/К-07 від 25.05.2007р. між ТОВ «УКРПРОМБАНК» та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договiр iпотеки № 30/Zкiп-07 вiд 25.05.2007р., посвiдчений ОСОБА_4, приватним нотapiycoм Запорiзького мiського нотарiального округу за реєстровим №3028, за умовами якого у забезпечення виконання позичальником зобов'язань перед банком передано в iпотеку нерухоме майно: жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 40-42, т.1).

Крім того, між ТОВ «УКРПРОМБАНК» та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договiр iпотеки № 30/Zкiп-07-1 вiд 21.05.2008р., посвiдчений ОСОБА_4, приватним нотapiycoм Запорiзького мiського нотарiального округу за реєстровим №70618, за умовами якого у забезпечення виконання позичальником зобов'язань перед банком передано в iпотеку нерухоме майно: земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1. ( а.с.39-41,т.2)

30.06.2010 року мiж ТОВ «Український промисловий баню» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договiр про передачу Активiв та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, посвiдчений 30.06.2010 року приватним нотapiycoм Київського мiського нотарiального округу Соколовим O.Є. та зареестрованого в peєcтpi за № 2258.( а.с. 43-48 , т.1).

Вiдповiдно до пункту 4.1 Договору вiдступлення Укрпромбанк вiдступає Дельта Банку, права вимоги за кредитними договорами та договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань. Перелiк кредитних та забезпечувальних договорiв, права вимоги за якими було передано Дельта Банку, зазначенi в Додатку № 2 до цього Договору .

До складу вимог було включене i право вимоги виконання СПД ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором № 30/К-07 вiд 25.05.2007р.

Таким чином, вiдповiдно до умов Договору відступлення прав вимоги та згiдно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов'язаннi позичальника за Кредитним договором во вiдбулася замiна кредитора, а ПАТ «Дельта Банюк» набуло статусу нового кредитора.

Позивач вважає, що ОСОБА_1 припустилася порушення умов Кредитного договору у зв'язку з чим виникла заборгованiсть за Кредитним договором, яка станом на 17.08.2015р. на загальну суму 533739,07, яка складається з: суми простроченої заборгованостi за кредитом - 167002,58 грн.; пенi за несвоєчасне повернення кредиту - 48700,68 грн.; суми трьох процентiв рiчних вiд суми простроченого кредиту - 2511,90 грн.; суми заборгованостi по про центам простроченим - 220726,79 грн.; пенi за несвоєчасне погашення процентiв - 60797,17 грн.; суми трьох процентiв рiчних вiд суми прострочених процентiв - 3131,14 грн.; суми заборгованостi за комiсiєю простроченною - 24176,22 грн.; пенi за несвоєчасне погашення комісії 6692,59 грн.( а.с.5-7, т.1)

А тому, відповідно до п.4.1, 4.4.1 вказаних Договорів iпотеки у разi порушення позичальником умов Кредитного договору щодо сплати чергового платежу за кредитом або процентами банк набуває права звернення стягнення на предмет iпотеки, в тому числi i шляхом набуття права власностi на предмет iпотеки.

Вiдповiдно до положень Закону України «Про iпотеку» у разi порушення iпотекодавцем обов'язків, установлених iпотечним договором, iпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разi його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Свої вимоги позивач обгрунтовує нормами ст. 525-526 ЦК України, відповідно до яких одностороння вiдмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших aктів цивiльного законодавства, а за вiдсутностi таких умов та вимог - вiдповiдно до звичаїв дiлового обороту або iнших вимог, що звичайно ставляться.

Вiдповiдно до ч.l ст. 530 ЦК України, у разi якщо у зобов'язаннi встановлено строк (тepмін) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (тepмін).

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцевi позику (грошовi кошти у такiй самiй cумі або речi, визначенi родовими ознаками, у такiй самiй кiлькостi, такого самого роду та такої самої якостi, що були переданi йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановленi договором.

Згiдно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разi прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентiв, належних йому вiдповiдно до статтi 1048 цього Кодексу.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змiстом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Вiдповiдно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або iнша фiнансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошовi кошти (кредит) позичальниковi у розмiрi та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До вiдносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цiєї глави, якщо iнше не встановлено цим параграфом i не випливає iз сутi кредитного договору. у вiдповiдностi до положень ст. 611 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом.

Між тим, суд не може погодитись з такими доводами та обгрнтуваннями позивача виходячи з такого.

Згідно ст. 10 та ст.. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, позивач просить суд стягнути суму заборгованості за Кредитним договором № 30/К-07 від 25.05.2007 року за основною вимогою, тобто за тілом кредиту у розмірі 167 002,58 грн.; суму заборгованості за відсотками за період з січня 2010 року по серпень 2015 року у розмірі - 220 726,79 грн., суму заборгованості за комісією у розмірі 24 176,22 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 48 700,68 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків у сумі 60 797,17 грн., пеня за несвоєчасне повернення комісії у сумі 6 692,59 грн., сума 3 % річних від заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 511,90 грн., сума 3 % річних від заборгованості за відсотками у розмірі 3 131,14 грн.

Дані обставини вбачаються з розрахунку заборгованості, наданого позивачем та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04.06. 2013 року у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ФОП ОСОБА_1 (а.с. 5-7, 141-152, т.1) .

Згідно постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04.06. 2013 року з ОСОБА_1 за даним кредитним договором стягнуто суму заборгованості у розмірі 307 893,89 грн., яка складається з: суми боргу за кредитом у розмірі 167 002,58 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 108 258,19 грн.; заборгованості по комісії за управління кредитом у розмірі 12 932,90 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту 12 525,19 грн.; пені за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 7 175,03 грн., яка виникла станом на 07.07.2012 року.

Разом з тим, звертаючись з даним позовом до суду позивач знову вимагає стягнення суми заборгованості за основною вимогою, тобто за тілом кредиту у розмірі 167 002,58 грн;

У абз. 1, 2 п. 17 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що зобов'язання припиняються з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601,604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, пере6дбачених ч. 2 т. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишаються не виконаними належним чином відповідно до вимог ст. 526,599 ЦК України.

Таким чином, оскільки існує ухвалене рішення господарського суду про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування відсотків, комісійних, неустойки тощо поза строком дії кредитного договору законом не передбачено, а відтак у позивача відсутні законі та обґрунтовані підставі для вимог щодо звернення стягнення на предмети іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією та пенею, за наявності раніше ухваленого рішення, яке набрало законної сили та за яким вся заборгованість, що існувала на момент закінчення дії Основного договору, а від так і Договорів іпотеки, вже була стягнута відповідно до заявлених вимог кредитора.

З огляду на таке, позивач, за наявності раніше ухваленого рішення, має право на вимогу щодо стягнення коштів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховану виключно на суму боргу за тілом кредиту.

Правова позиція з даного приводу викладена в ухвалі Верховного Суду України у справі № 6-35797св14 від10.12.2014 року

Аналогічні правові позиції викладено і в ухвалах № 6-36751св14 від 17.12.2014 р., № 6-41128св14 від 14.01.2015 р., № 6-42315св14 від 21.01.2015 р., № 6-38456св14 від 24.12.2014 року, № 6-28531св14 від 01.10.2014 року.

Крім того, в ухвалі Верховного Суду України від 17 грудня 2015 року також міститься посилання суду касаційної інстанції про те, що після ухвалення рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, законом не передбачено нарахування відсотків, поза строком дії кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Таким чином, надіславши у відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України вимогу про повне дострокове повернення всієї суми кредиту разом із нарахованими процентами та штрафними санкціями, Банк в односторонньому порядку змінює строк виконання зобов'язання за Кредитним договором, та отримує право пред'явити позов до позичальника про стягнення всієї суми заборгованості.

Отже, з моменту пред'явлення вимоги про повне дострокове повернення кредиту та зверненням до суду з вимогою про стягнення заборгованості, припиняються кредитні зобов'язання за кредитним договором, а залишаються виключно боргові зобов'язання по сплаті боргу, визначеного судовим рішенням, тобто банк має право виключно на відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних, тобто на платежі, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Скориставшись наданим правом у відповідності до положень ч.2 ст. 1050 ЦК України ТОВ «Укрпромбанк» 18.02.2010 року звернулося до ФОП ОСОБА_1 з вимогою щодо дострокової сплати заборгованості за кредитом та тим самим змінив термін повернення кредиту з 25.05.2012 року на 19.03.2010 року.

Дані обставини встановлені під час розгляду справи господарським судом, рішення за якою набрало законної сили, а відтак, відповідно до положень ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що за наявності раніше ухваленого рішення про стягнення всієї заборгованості, Позивач має право на пред'явлення вимоги до майнового поручителя виключно щодо сум, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, тобто виходячи з розміру заборгованості за тілом кредиту у сумі 167 002,58 грн.: 3 % річних від 167 002,58 за один рік становлять 5 010,08 грн.; а за період з 05.06.2013 року (з моменту ухвалення постанови Донецьким апеляційним господарським судом від 04.06.2013 року про дострокове стягнення заборгованості) до 17.08.2015 року (дати, на яку здійснено нарахування заборгованості позивачем) заборгованість становить 11 035,90 грн.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, пеня за порушення строків повернення кредиту та відсотків обчислюється виключно в межах 6 місяців, а вимога про їх стягнення має бути пред'явлення протягом одного року.

Таким чином, нарахування заборгованості по пені за тілом кредиту, відсотками та комісією, строк сплати яких сплив у 2010 році, у 2015 році є неприпустимим.

Щодо вимог про звернення стягнення на предмети іпотеки, то суд виходить з такого .

30.06.2010 року між ПАТ «УкрПромБанк», ПАТ «Дельта Банк» та НБУ укладено Договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку.

Відповідно до п. 4.3. Договору від 30.06.2010 року ПАТ «Дельта Банку» у власність переходять (відступаються) Права Вимоги за зобов'язаннями, визначеними в п.п. 1.7., 4.1. цього Договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу прав.

Положення умов даного договору узгоджуються з нормами статті 514 ЦК України, відповідно до якої, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, і саме такі умови визначено сторонами договору від 30.06.2010 року.

З наведеного слідує, що до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги до позичальника та іпотекодавця ОСОБА_1 та до іпотекодавця ОСОБА_2 в обсязі, що існував на момент укладення Договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, тобто заборгованість, що існувала станом на 30.06.2010 року.

А отже, права на подальше нарахування будь - яких сум за кредитним та іпотечними договорами у ПАТ «Дельта Банк», як у нового кредитора, відповідно до норм ст. 514 ЦК України та умов Договору від 30.06.2010 року не виникло .

Вимоги кредитора про задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки в рахунок погашення заборгованості у розмірі 11 035,90 грн., при вартості нерухомого майна, що значно перевищує розмір заборгованості є не сумісними, та такими, що призводить до суттєвого дисбалансу сторін договору.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд може відмовити в задоволені вимог іпотекодержателя, якщо допущене боржником порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

В даному випадку, враховуючи відсутність правових підстав для нарахування відсотків, пені, комісії тощо поза межами дії кредитного договору, що пов'язується із достроковим стягнення всієї суми кредиту за рішенням суду, наявність заборгованості у розмірі 11 035,90 грн. жодним чином не змінює обсяг прав іпотекодержателя та не завдає йому збитків, оскільки позивач, як стягувач в межах виконавчого провадження, відкритого за ухваленим раніше рішенням, вправі задовольнити свої вимоги.

Щодо строків позовної давності про застосування яких, заявив представник відповідача ОСОБА_1

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Статтею 260 ЦК України встановлено порядок обчислення позовної давності відповідно з якою позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 даної статті за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як вбачається зі змісту Договору iпотеки № 30/Zкiп-07 вiд 25.05.2007р. (п.6.2.) та Договору iпотеки № 30/Zкiп-07-1 вiд 21.05.2008р, цей Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язань, забезпечених Іпотекою за цим Договором.

Але дані положення Договору іпотеки суперечать нормам цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і він обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не вказівкою на подію, яка має наступити. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається строк - певний період у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Вказівка на повне виконання основного зобов'язання не є подією, яка має неминуче настати, а більш того є подією, можливість настання якої є вірогідною, тобто не відповідає закріпленому критерію «неминучості». Саме тому, в розумінні положень ст. 252 Цивільного кодексу України вказівка на повне виконання зобов'язань в обґрунтування строку дії договору не є строком.

Відтак, умова договору, в том числі і іпотечного, про його дію до повного виконання зобов'язань не є установленим строком дії даного договору.

Правова позиція про застосування положень ст. ст. 251, 252 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду України від 17.09.2014 року у справі № 6-53цс14, від 17.09.2014 року у справі № 6-6цс14, від 21.05.2012 року у справі № 6-68цс11.

З огляду на правові позиції Верховного Суду України та роз'яснення , надані у Постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин від 30.03.2012 року №5, вказівка на дію договору до повного виконання зобов'язань перед кредитором не є встановленим сторонами строку дії договору, оскільки не відповідає тлумаченню строку в розумінні ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, вказівки Договору iпотеки № 30/Zкiп-07 вiд 25.05.2007р. (п.6.2.) та Договору iпотеки № 30/Zкiп-07-1 вiд 21.05.2008р про їх дію до повного виконання зобов'язань за основним договором не може вважатися строком дії договору.

З урахуванням норм ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії договору іпотеки.

За таких обставин, строк дії додаткового договору, яким є Договір іпотеки не може бути більше строку дії основного зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1054 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремою частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення цієї частини позики (разом з нарахованими процентами - 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Як установлено судом і зазанчалося вище, станом на 30.06.2010 року у ОСОБА_1 вже існувала заборгованість за кредитним договором у розмірі 167 002,58 грн. - за основним боргом та 16 723,01 грн. - заборгованість за відсотками.

В той же час, 18.02.2010 року на адресу відповідачів було направлено Вимогу про дострокове погашення всієї суми кредиту, що залишилась, а також процентів, комісії за управління кредитом та пені.

Дані обставини підтверджуються змістом постанови Донецького апеляційного господарського суду від 04.06 2013 року, яка набрала законної сили ( а.с. 141-152, т.1) і в силу ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Крім того, у листопаді 2011 року позивач звертався до Господарського суду Запорізької області з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, що також вбачається з Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.02. 2012 року ( а.с 135-14,т.1).

Судом установлено, що права та інтереси Кредитора були порушені у 2009 році, що також підтверджено у Додатковій угоді № 6 від 30.06.2009 року, предметом якої було визначення порядку погашення простроченої заборгованості у розмірі 7 725,00 грн., що з урахуванням умов кредитного договору пов'язується з виникненням у кредитора права вимоги несплаченої частини та/або вимоги дострокового повернення всієї суми за кредитним договором, включаючи несплачену суму кредиту, відсотки за користування, пеню тощо. ( а.с.37-38, т.1).

Направивши вимогу про дострокове погашення всієї суми кредиту 18.02.2010 року за вих. № 0711-465 від 17.02.2010 року, та пред'явивши позов у 2011 році Кредитор скористався правом дострокової вимоги всієї суми кредиту та тим самим змінив термін повернення кредиту з 25.05.2012 року на 19.03.2010 рік, тобто на наступний день після спливу 30 днів з дати направлення вимоги.

В той же час, пред'явлення позову до відповідачки у 2011 році є підставою для застосування положень ст. 264 ЦК України у зв'язку з чим саме такі дії позивача є моментом переривання перебігу строку позовної давності, що почався з 19.03.2010 року (з моменту застосуванням кредитором права на дострокове повернення кредиту шляхом направлення вимоги) та моментом, з якого почався перебіг нового строку позовної давності, три роки за яким спливли у листопаді 2014 року.

Отже, з викладеного вбачається, що строк позовної давності щодо вимог до будь - кого з боржників сплив ще у листопаді 2014 року - зі спливом трьох років з моменту пред'явлення позову про стягнення заборгованості.

Як убачається з матеріалів справи, позовна заява до Ленінського районного суду м. Запоріжжя до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення подана 31.08.2015 року ( а.с.56, т.1), тобто поза межами строків позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За правилами ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Правова позиція щодо порядку застосування положень ч. 2 ст. 264 ЦК України висловлена у Постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року у справі № 6-124цс14 та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.04. 2015 року у справі № 6-3332св14.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60,61, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 257,261,264, 1049, 1050,1054 ЦК України, суд, -

В и р і ш и в:

В і д м о в и т и Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» у задоволенні позову до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-тя особа Національний Банк України про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Дубина Л. А.