Ухвала суду № 58694308, 30.06.2016, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1622/16-к

Провадження № 1-м/307/8/16

У Х В А Л А

30 червня 2016 рокум. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Ніточко В.В., при секретарі Фера В.В., з участю прокурора Рожкова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тячів кримінальне провадження про приведення у відповідність до кримінального законодавства України вироку щодо засудженого Лефортовським районним судом міста Москви Російської Федерації від 18 лютого 2013 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, Україна, не одруженого, не працює,-

В С Т А Н О В И В :

Вироком Лефортовського районного суду міста Москви Російської Федерації від 18 лютого 2013 року ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за:

- ч.3 ст.30, п."г" ч.3 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації замах на незаконний збут психотропної речовини - амфетаміну, в особливо великому розмірі, на 8 років 6 місяців позбавлення волі, без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю і штрафу;

- ч.3 ст.30, п."б" ч.3 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації замах на незаконний збут психотропної речовини - амфетаміну, у великому розмірі, на 6 років позбавлення волі, без призначення додаткового покарання у виді обмеження волі і штрафу;

- ч.1 ст.30, п."г" ч.3 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації приготування на незаконний збут психотропної речовини - амфетаміну, в особливо великому розмірі, на 8 років позбавлення волі, без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю і штрафу;

на підставі ч.2 ст.69 Кримінального кодексу Російської Федерації за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання, остаточно призначено покарання у вигляді 9 років 6 місяців позбавлення волі.

Строк покарання рахується з 22 вересня 2012 року, тобто з часу фактичного затримання.

Ухвалою судової колегії по кримінальних справах Московського міського суду Російської Федерації від 06 травня 2013 року вирок Лефортовського районного суду міста Москви Російської Федерації від 18 лютого 2013 року залишено без змін.

Після засудження ОСОБА_1 звернувся із заявою про передачу його в Україну для подальшого відбування покарання.

Наказом міністерства юстиції України від 04 травня 2016 року № 1311/5 задоволено запит Міністерства юстиції Російської Федерації про передачу ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання.

02 червня 2016 року Міністерство юстиції України звернулось до Тячівського районного суду Закарпатської області з клопотанням про приведення вироку відносно ОСОБА_1 у відповідність з чинним законодавством України.

Представник Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явився, оскільки просив розглянути клопотання без його участі.

Засуджений ОСОБА_1 про дату судового засідання не повідомлявся, оскільки перебуває в Російській Федерації.

Прокурор в судовому засіданні просив кваліфікувати дії ОСОБА_1 за законодавством України, а саме, за ч.2 ст.15, ч.3 ст.307, ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 та ч.1 ст.14, ч.3 ст.307 КК України та призначити йому покарання, яке не перевищує термін призначений вироком Лефортовського районного суду міста Москви Російської Федерації від 18 лютого 2013 року.

Приводячи вирок Лефортовського районного суду міста Москви Російської Федерації від 18 лютого 2013 року до законодавства України, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до такого висновку.

Передача засуджених для відбування покарання з однієї держави в іншу регулюється Конвенцією про передачу засуджених осіб 1983 року та ст.606 КПК України.

Крім того, згідно ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини 1 ст. 7 Кримінального Кодексу України, громадяни України, які вчинили злочини за межами своєї держави, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом. При цьому суд України не вправі ревізувати висновки суду іншої держави щодо встановлених ним фактичних обставин справи.

Відповідно до діючого законодавства України замах на незаконний збут психотропної речовини - амфетаміну, в особливо великому розмірі, кваліфікується за ч.2 ст. 15, ч.3 ст.307 КК України, санкція якої передбачає покарання від дев'яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, замах на незаконний збут психотропної речовини - амфетаміну, у великому розмірі, кваліфікується за ч.2 ст. 15, ч.2 ст.307 КК України, санкція якої передбачає покарання від шести до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, а приготування на незаконний збут психотропної речовини - амфетаміну, в особливо великому розмірі, кваліфікується за ч.1 ст.14, ч.3 ст.307 КК України, санкція якої передбачає покарання від дев'яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

При цьому слід врахувати, що оскільки ОСОБА_1, відповідно до ч.2 ст.69 Кримінального кодексу Російської Федерації призначено покарання за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, а тому до нього слід застосовувати ст. 70 КК України, тобто остаточне покарання визначається шляхом часткового складання призначених покарань.

Відповідно до ч.4 ст. 610 КПК України, при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:

1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає за необхідне привести вирок Лефортовського районного суду міста Москви Російської Федерації від 18 лютого 2013 року, щодо ОСОБА_1 до законодавства України, а саме відповідно до ст.70 КК України та санкцій ч.2 ст. 15, ч.3 ст.307, ч.2 ст. 15, ч.2 ст.307 та ч.1 ст. 14, ч.3 ст.307 КК України.

Керуючись Конвенцією про передачу засуджених осіб 1983 року, ст.ст. 602, 603, 609, 610 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Вирок Лефортовського районного суду міста Москви Російської Федерації від 18 лютого 2013 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, засуджено за ч.3 ст.30, п. "г" ч.3 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації на 8 років 6 місяців позбавлення волі, без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю і штрафу; за ч.3 ст.30, п. "б" ч.3 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації на 6 років позбавлення волі, без призначення додаткового покарання у виді обмеження волі і штрафу; за ч.1 ст.30, п. "г" ч.3 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації на 8 років позбавлення волі, без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю і штрафу; та на підставі ч.2 ст.69 Кримінального кодексу Російської Федерації за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання, шляхом часткового складання призначених покарань, у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі, без позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю, без позбавлення волі і штрафу, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, привести у відповідність із законодавством України.

ОСОБА_1 вважати засудженим:

- за ч.2 ст. 15, ч.3 ст.307 КК України на 8 (вісім) років 6 (шість) місяців позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 15, ч.2 ст.307 КК України на 6 (шість) років позбавлення волі;

- за ч.1ст. 14, ч.3 ст.307 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, вважати ОСОБА_1 остаточно засудженим до покарання у виді 9 (дев'ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 відповідно до вироку Лефортовського районного суду міста Москви Російської Федерації від 18 лютого 2013 року при приведенні його у відповідність з законодавством України рахувати з 22 вересня 2012 року, тобто з часу його фактичного затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній- тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд Закарпатської області, протягом 7 діб з моменту її проголошення, а засудженим з моменту її вручення.

Суддя В.В. Ніточко