Рішення № 58694225, 06.06.2016, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1500/15-ц

Провадження № 2/307/44/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2016 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Мельник В.І., при секретарі Ком'яті Н.А., з участю адвокатів Чорба П.П. Марич І.Ю позивача по первісному позову та відповідача по зустрічному позову ОСОБА_3 відповідачів по первісному позову та позивачів по зустрічному позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 представників Органу опіки та піклування Сойма С.В Сасин М.М розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ОСОБА_5 де третя особа Орган опіки та піклування Тячівської районної державної адміністрації про відібрання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_4 ОСОБА_5 де третя особа Орган опіки та піклування Тячівської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над неповнолітнім.

В С Т А Н О В И В :

Позивач пред'явив в суд до відповідачів про відібрання дитини, відповідачі у свою чергу звернулись з зустрічним позовом в суд про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та встановлення опіки над неповнолітнім.

ОСОБА_3 позивач по первісному позову позовні вимоги мотивує тим що в період з травня 2008 року по квітень 2012 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 донькою відповідачів . За час перебування у шлюбі у серпні 2009 року в них народився син ОСОБА_3. Шлюб виявився невдалим та у 2012 році шлюб між ними було розірвано і ОСОБА_9 разом з сином переїхала поживати до своїх батьків, у жовтні 2013 року ОСОБА_9 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 потрапила в дорожно-транспорту пригоду і трагічно загинула , під час ДТП постраждав також і неповнолітній син ОСОБА_3 Після смерті ОСОБА_9 його син став проживати з відповідачами по справі дідусем і бабусею ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Відповідачі по справі декілька разів намагались у судовому порядку позбавити його батьківських прав. Систематично перешкоджають йому зустрічатись з сином, переховують його від нього , не дають можливості виконувати свій батьківський обов'язок по утриманню та вихованню сина. Спроби наблизитись до сина завершились сварками з відповідачами.

Батьки мають переважне право перед іншими особами щоб їх малолітня дитина проживала з ними, і мають право вимагати відібрання дитини від будь-якої особи , яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Разом з теперішньою дружиною він має реальну можливість займатись з дитиною, виховувати її, і не буде чинити перешкод для спілкування відповідачів із онуком. Вважає що перебування сина у відповідачів негативно впливає на його виховання та здоров'я.

Просить суд відібрати малолітнього сина ОСОБА_3 від відповідачів та передати йому на виховання.

Відповідачі по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись з зустрічним позовом в суд в якому просять позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина мотивуючи тим що за час лікування дитини в лікарні ОСОБА_3 не відвідував дитину , не цікавився долею дитини, нехтуючи своїми батьківськими обов'язками. З дня свого народження онук ОСОБА_3 проживає з ними. Батько дитини не займався і не займається на даний час вихованням дитини. Тому вони просять позбавити батьківських прав ОСОБА_3 під час розгляду справи позивачі по зустрічному позову збільшили позовні вимоги та просять призначити їх опікунами над малолітнім онуком ОСОБА_3

Позивач по первісному позову заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі , проти зустрічного позову заперечує і просить його відхилити як безпідставний. В судовому засіданні пояснив що з 2008 по 2012 рік він проживав з ОСОБА_9 у зареєстрованому шлюбі але шлюб виявився невдалим і вони розлучились. Після розлучення ОСОБА_9 забрала малолітнього сина та перейшла проживати до своїх батьків і невдовзі одружилась вдруге. В 2013 році ОСОБА_9 попала у ДТП і загинула, малолітній син також постраждав у ДТП. Відповідачі по справі не давали йому можливості зустрічатись з сином і допомагати йому. Після того як син повернувся з лікарні відповідачі не допускали його до сина, не давали йому зустрітись з дитиною. Декілька разів намагались позбавити його батьківських прав. Коли він приходив зустрічатись з сином відповідач закривали будинок дитину переховувала від нього. Він звертався у орган опіки та піклування і з працівниками соціальних служб приходили до відповідачів, але вони закрили будинок і не дозволяли йому зустрітись з сином. Він має постійне місце роботи, має власне житло, має всі умови для виховання сина тому він хоче сам виховувати сина. Просить суд при вирішенні справи врахувати що відповідачі ніде не працюють

Просить суд відібрати у відповідачів сина та передати йому на виховання, у зустрічному позові просить відмовити як безпідставному.

Відповідач по первісному позову та позивач по зустрічному позову ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав просить у позові відмовити, а зустрічний позов задовольнити та пояснив в суді. Його донька проживала з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі але шлюб виявився невдалим і вони розлучились. За час спільного проживання у 2009 році народився онук ОСОБА_3 який після розлучення з матір'ю перейшов проживати до них. У 2013 році донька потрапила у ДТП і трагічно загинула. Неповнолітній ОСОБА_3 отримав численні травми. Вони з жінкою почали лікувати онука. Батько не провідував сина у лікарні не надавав матеріальної допомоги на його лікування та проживання. Після лікарні вони забрали онука додому, батько не провідував сина не надавав матеріальної допомоги на його виховання, аліменти які визначив суд він не сплачував. Дитина ходить у школу, має друзів, займається у церковному хорі.

Враховуючи те що батько не цікавиться дитиною, не надає матеріальної допомоги на його виховання просять суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 та встановити опіку над неповнолітнім онуком призначивши їх опікунами над малолітнім ОСОБА_3 В позові ОСОБА_3 про відібрання дитини просять відмовити.

ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_3 про відібрання дитини не визнає і просить суд в позові відмовити. Задовольнити їх позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина та визнати їх опікунами над малолітнім ОСОБА_3 та пояснила в суді . ОСОБА_9 їх покійна донька з 2008 року по 2012 рік перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 . Шлюб виявився невдалим та в 2012 році шлюб розірвано. За час спільного проживання ОСОБА_3 всіляко принижував доньку, наносив їй побої за що був засуджений Тячівським районним судом за нанесення тілесних ушкоджень. В 2013 році донька трагічно загинула неповнолітній ОСОБА_3 також постраждав і тривалий час лікувався у лікарні. Батько дитини не провідував сина, і не надавав матеріальної допомоги на його лікування. Після того як вони забрали дитину з лікарні ОСОБА_3 також не провідував сина не цікавився його вихованням. Просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 та визнати їх опікунами над неповнолітнім онуком.

Представник органу опіки та піклування Тячівської районної держаної адміністрації Сасин М.М пояснила в суді вона особисто разом з ОСОБА_3 та працівником Тячівського районного центру соціальних служб на прохання ОСОБА_3 разом з ними приходили провідати неповнолітнього ОСОБА_3 двері будинку ОСОБА_5 їм не відкрила і не впустила їх. Категорично відмовилась дозволити ОСОБА_3 зустрітись з сином. ОСОБА_3 декілька разів звертався в орган опіки та піклування щоб йому допомогли зустрітись з сином. Звертався з заявами що йому відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не дозволяють зустрічатись з сином. Просить суд в зустрічному позові про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відмовити, позовні вимоги по щодо відібрання дитинна залишити на розсуд суду.

Заслухавши сторін дослідивши матеріали справи суд вважає що в позові ОСОБА_3 про відібрання дитини та зустрічному позові ОСОБА_4 ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 слід відмовити.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст.214 ЦПК України)

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В свою чергу, статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, яка в частині 1 вказує на підстави звільнення від доказування, зокрема, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з свідоцтва про народження ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та в графі батько записаний позивач по первісному позову ОСОБА_3 .

Як вбачається з рішення Тячівського районного суду від 12 квітня 2012 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 розірвано.

Як вбачається з вироку Тячівського районного суду від 29 травня 2013 року ОСОБА_3 засуджено за ст.125 ч. 2 КК України за спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 до двох років обмеження волі.

ОСОБА_10 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб 3 жовтня 2013 року.

Відповідно до свідоцтва по смерть ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 25 років.

Відповідачі по первісному позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у 2014 році звертались до Органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3

Орган опіки та піклування своїм висновком № 219 від 3 листопада 2014 року враховуючи інтереси дитини та бажання батька виховувати сина не надав згоди на позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина. Рекомендував ОСОБА_4 ОСОБА_5 не перешкоджати у спілкуванні та зустрічах дитини з батьком .

ОСОБА_3 позитивно характеризується по місцю роботи та місцю проживання .

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість вимагає спеціального захисту і турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини , в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Дитині повинні бути надані всі можливості та сприятливі умови для фізичного, розумового, духовного, морального розвитку, дитина повинна зростати під піклуванням та відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, морального та матеріального забезпечення, дитина має право на освіту, яка має бути обов`язковою, сприяти її загальнокультурному розвитку, відповідальність за освіту та навчання дитини лежить перш за все на її батьках.

Статтею 150 Сімейного кодексу України закріплені обов'язки батьків по вихованню та розвитку дітей, у числі яких передбачені турбота про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка її до самостійного життя. Ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків є підставою для покладання на них відповідальності, установленої законом.

Відповідно до ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно до ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно положень Закону та роз'яснень, даних у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (зі змінами, внесеними згідно з постановою Верховного Суду № 20 від 19 грудня 2008 року) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 16 цієї ж постанову Пленуму, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормальному самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов'язків.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Відповідно до ст. 11 Закону № 2402-111 "Про охорону дитинства", сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї з моменту народження, а відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладаються однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

В судовому засіданні представник органу опіки та піклування пояснила, що вона разом з працівниками Тячівського районного центру соціальних служб та ОСОБА_3 приходили провідати неповнолітнього сина ОСОБА_3 по місцю його проживання до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, але їх не допустили в будинок і не дозволили ОСОБА_3 спілкуватись з сином. Тому суд вважає що вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 є безпідставними. Твердження про те що ОСОБА_3 ухиляється від виховання сина є голослівними та надуманими.

Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Орган опіки та піклування Тячівської районної держаної адміністрації своїм висновком № 300 від 3 листопада 2015 року не дав згоду на позбавлення батьківських прав ОСОБА_12 відносно неповнолітнього сина.

На комісії органу опіки та піклування був заслуханий малолітній ОСОБА_3 , який повідомив що він звик до бабусі з дідусем та хоче залишитись проживати з ними та продовжити навчатись у Лазівській ЗОШ.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам № 0328/1148 від 2 лютого 2015 року виданого Відділом держаної виконавчої служби Тячівського районного управління юстиції заборгованість по аліментам у ОСОБА_3 відсутня.

Положеннями частини 3 статті 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57-60 ЦПК України.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 12 Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Ухвалою Тячівського районного суду зі згоди батька ОСОБА_3 педагогом психологом ОСОБА_14 було проведено психологічне обстеження неповнолітнього ОСОБА_3 . В судовому засіданні педагог-психолог ствердила що при розмові з неповнолітнім ОСОБА_3 який зразу пішов на контакт вона встановила що ОСОБА_3 боїться батька, можливо це зв'язано з дитячими спогадами . Він хоче залишитись з дідусем і бабусею, йому комфортніше з ними на даний час. Тому враховуючи думку дитини, суд вважає за доцільне на даному етапі залишити ОСОБА_3 з дідусем та бабусею ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Суд вважає що в заявлених вимог ОСОБА_3 про відібрання неповнолітнього сина у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід відмовити. Та в заявлених вимогах ОСОБА_4 ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 150, 155, 164 СК України, ст.ст.10, 60, 61, 88, 174, 208-209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -

РІШИВ

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ОСОБА_5 де третя особа Орган опіки та піклування Тячівської районної державної адміністрації про відібрання дитини відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_4 ОСОБА_5 до ОСОБА_3 де третя особа Орган Опіки та піклування Тячівської районної держаної адміністрації про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над неповнолітнім ОСОБА_12 відмовити.

Судові витрати покласти на сторін.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення, в апеляційний суд Закарпатської області через Тячівський районний суд.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 10 днів з дня проголошення через тячівський районний суд а строєні яка брала участь в розгляді справи, але не була присутня під час проголошення рішення у той самий строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Тячівського районного суду В.І.Мельник.