Вирок № 58692544, 01.07.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4091/15-к

Провадження № 1-кп/127/54/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2016 місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іванченка Я.М.,

за участю:

секретаря: Дончевської Я.Б.,

сторони обвинувачення: прокурора Лучка І.А.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42015020420000087 від 18.02.2015 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, неодруженого,зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія АВ № 549075 виданий Гніванським МВМ УМВС України у Вінницькій області від 04.11.2003 року,

- у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 402 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, військової частини - польова пошта В2248 в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1,2 Закону України «Про військовий обовязок та військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 30, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 08 вересня 2014 року близько 9 год. 00 хв. в приміщенні Вінницького обєднаного міського військового комісаріату, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 40-річчя Перемоги, 31, умисно, відкрито відмовився виконати наказ військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату №351 від 04 вересня 2014 року «Про повернення військовослужбовців військової частини польова пошта В2248 до місця виконання завдання» про вибуття до постійного місця дислокації військової частини польова пошта В2248, яка дислокується в зоні проведення Антитерористичної операції, який було віддано уповноваженою особою, в межах повноважень, із дотриманням належної форми і порядку віддання, ґрунтувався на законі, й за змістом не суперечать чинному законодавству, та згідно якого ОСОБА_1 був зобовязаний 10 вересня 2014 року прибути до місця постійної дислокації військової частини польова пошта В2248, яка дислокується в зоні проведення Антитерористичної операції. В наслідок своїх дій ОСОБА_1 підірвав боєготовність та боєздатність вищевказаної військової частини.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав та суду пояснив, що 08.09.2014 року по він прибув до військового комісаріату по телефонному виклику лише для проведення профілактичних заходів, які мала проводити Військова служба правопорядку. За телефонним викликом, вранці 08.09.2014 року, він прибув до військового комісаріату разом з іншими військовослужбовцями, де в фойє до них підійшов полковник ОСОБА_4, який сказав писати рапорти. Він написав рапорт в якому просив перевести його в іншу військову частину та направити на госпіталізацію в звязку з погіршенням стану здоровя, після чого залишив військкомат.

Вказав, що під час перебування у військовому комісаріаті наказ №351 від 04.09.2014 року про повернення до місця проходження служби йому не доводився та Військова служба правопорядку ні з чим його не ознайомлювала, він ні з ким з офіцерів та службовців комісаріату не спілкувався.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його вина у скоєнні інкримінованого злочину підтверджується показаннями свідків та іншими доказами дослідженим в судовому засіданні.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що військовослужбовець ОСОБА_1 в другій половині серпня 2014 року був прикомандирований до міського комісаріату.

Вранці 08.09.2014 року у фоє Вінницького міського обєднаного військового комісаріату, було вишикувано військовослужбовців, в тому числі й ОСОБА_1, й він особисто доводив наказ військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату №351 від 04.09.2014 року, військовослужбовцям, в тому числі і ОСОБА_1, він вручив ксерокопії вказаного наказу, а приписи, що лежали на столі військовослужбовці мали взяти зі столу після оголошення наказу,але цього не зробили. ОСОБА_1 та інші військовослужбовці відмовились виконувати наказ, згідно якого вони мали прибути до обласного військового комісаріату, та вже звідти їхати транспортом до місця дислокації військової частини, після чого було складено відповідний акт.

Також зазначив, що накази бувають в різної форми, як письмові так і усні, які згідно статуту підлягають обовязковому виконанню. Припис та наказ не носить рекомендаційний характер вони підлягають обовязковому виконанню. При доведенні до відому наказу були присутні службовці військового комісаріату.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що військову службу проходить з грудня 2011 року. Згідно статуту ЗС України, накази можуть віддаватись як усно так і письмово, виконання їх є обовязковим.

ОСОБА_1, та ще декілька військовослужбовців, було відряджено до Вінницького міського комісаріату, але вони проживали вдома.

В вересні 2014 року, проходила мобілізація військовослужбовців в звязку з чим їх викликали до комісаріату. На виконання наказу, ОСОБА_1 та, ще пять осіб по телефону було викликано до комісаріату для доведення наказу про вибуття до військової частини.

Вранці 08.09.2014 ОСОБА_4 доводив наказ №351 ОСОБА_1 та іншим військовослужбовцям про повернення військовослужбовців до військової частина польова пошта В2248, однак ОСОБА_1 та інші військовослужбовці відмовились отримувати припис, про це йому стало відомо зі слів ОСОБА_4, так як, при доведені наказу, а також при відмові від отримання приписів він не був.

Акт засвідчення відмови ОСОБА_1 та інших військовослужбовців про ознайомлення з наказом він підписував зі слів колег.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що проходить службу у Вінницькому обєднаному міському військовому комісаріаті. Виконання наказів підлягає обовязковому виконанню незважаючи на те, чи він був виданий в письмовому порядку чи в усному. Обласним військовим комісаром був винесений наказ про направлення військовослужбовців до місця дислокації військових частин.

В телефонному режимі було повідомлено 6 військовослужбовців, в тому числі і ОСОБА_1 про необхідність зявитись у військкомат.

ОСОБА_1 та інші військовослужбовці вранці 08.09.2014 року зявились до військкомату, де у фойє військовий комісар ОСОБА_4 зачитував наказ ОСОБА_1 та іншим військовослужбовцям. Свідок зазначив, що він був присутній на початку оголошення наказу, а потім пішов займатись своїми обовязками. ОСОБА_1 та інші військовослужбовці відмовились виконати наказ, підписуватись про ознайомлення з наказом та отримувати приписи про вибуття, й в подальшому, після оголошення наказу, приписи залишились на столі.

Також вказав що у вересні 2014 року проводилась мобілізація військовослужбовців, а тому ОСОБА_1 викликали, лише з цього приводу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що виконання наказів командира підлягає обовязковому виконанню незважаючи на те, чи він був відданий в письмовому порядку чи в усному.

Військовослужбовець ОСОБА_1 наказом обласного комісара був прикомандирований до міського комісаріату.

У вересні 2014 року крім ОСОБА_1 було викликано ще 5 військовослужбовців, яким військовий комісар ОСОБА_4 в залі доводив до відому відповідний наказ, після чого, повинен був вручити ОСОБА_1 та іншим військовослужбовцям припис, однак останні, в тому числі і ОСОБА_1, наказ комісара не виконали. Про дані обставини йому стало відомо зі слів колег.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що його було прикомандировано до військкомату. У вересні 2014 року його викликали у військовий комісаріат по телефону, однак 08.09.2014 року, він не прийшов, так як перебував на лікуванні у лікарні ім. Пирогова в м. Вінниці. Ніяких наказів та приписів він не отримував.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він раніше служив із ОСОБА_1 08.09.2014 року, о 9 годині ранку, у військовому комісаріаті був він, ОСОБА_1 та ще три військовослужбовці, всього їх було пятеро, того дня не було ОСОБА_8

Зміст наказу №351 від 04.09.2014 року їм не доводився, припис не вручався, команди вибути до військової частини В 2248 не було, та актів, того ж дня, жодних на складалось. Його рапорт, який було передано ОСОБА_4, в якому він відмовився виконувати наказ в зоні бойових дій та просив його звільнити в запас, не розглядався.

Проте, чому саме їх викликали до військкомату, свідок ОСОБА_9 суду пояснити не зміг.

Крім показань свідків вина обвинуваченого у скоєнні злочину підтверджується також і іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

- даними військового квитка ОСОБА_10 Серія СО № 165154 від 24.05.2005 року з якого вбачається, що ОСОБА_1 16.05.2014 року на підставі Указу Президента України від 06.05.2014 року № 454 «Про часткову мобілізацію» призвано у Збройні Сили України, та проходить військову службу у військовій частині В2248 (т.1 а.с. 113-117);

- даними наказу Військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату полковника ОСОБА_11 № 351 від 04.09.2014 року з якого вбачається, що військовослужбовцям військової частини польова пошта В2248, що відряджені та виконують обовязки в військових комісаріатах області, за місцем їх призову, до 10.09.2014 року вибути до місця виконання завдань військової частини польова пошта В2248.

Військовим комісарам районних (міських) військових комісаріатів Вінницької області вимоги даного наказу довести до військовослужбовців військової частини польова пошта В 2248 під особистий підпис.

У випадку відмови військовослужбовцем військової частини польова пошта В 2248 від ознайомлення з вимогами наказу військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату, зафіксувати відмову військовослужбовця складанням акту про відмову у присутності 3 свідків з обовязковим підписом цього акту зазначеними свідками (т.1 а.с. 118-119);

- даними наказу Військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату полковника ОСОБА_11 № 145 від 08.09.2014 року, згідно якого, осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу, в тому числі солдата ОСОБА_1, 9 батальйону територіальної оборони, які перебували у відряджені для відновлення боєздатності та морально-психологічного стану, у районних (міських) військових комісаріатах за місцем їх призову вважити, що з 08.09.2014 року вибули до військової частини (т. 1 а.с. 120-126);

- даними витягу із наказу Військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату полковника ОСОБА_11 № 140 від 29.08.2014 року, згідно якого особам рядового складу, сержантського та старшинського складу, в тому числі солдату ОСОБА_1, 9 батальйону територіальної оборони, які прибули у відрядження до Вінницького обласного військового комісаріату, для відновлення боєздатності та морально-психологічного стану, встановити місця проходження військової служби в районних (міських) військових комісаріатах за місцем їх призову (т.1 а.с. 127-131);

- даними припису командира (начальника) військової частини В2248 за № 81 від 28.08.2014 року, згідно якого солдату ОСОБА_1 запропоновано 28.08.2014 року вибути до Вінницького обласного військового комісаріату, строк прибуття 30.08.2014 року (т.1. а.с 132);

- даними листа за підписом Військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату полковника ОСОБА_11 на адресу військового прокурора Вінницького гарнізону центрального регіону України радника юстиції ОСОБА_12 вих. КПР /1962 від 11.09.2014 року, згідно якого відповідними військовими комісарами було оформлено акти засвідчення відмови (в тому числі солдата ОСОБА_1Г.) про ознайомлення з вимогами наказу військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату від 04.09.2014 року № 351.

08.09.2014 року військовими комісарами районних міських військових комісаріатів області, було організовано вручення приписів військовослужбовцям на вибуття до місця дислокації військової частини польова пошта В2248, за винятком тих військовослужбовців, що перебувають на стаціонарному лікуванні в шпиталі, яким вручення приписів буде здійснено по завершенню лікування (т.1 а.с. 134-138);

- даними припису Військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату полковника ОСОБА_11 № ВП/190 від 08.09.2014 року, згідно якого солдату ОСОБА_13 запропоновано 08.09.2014 року вибути до військової частини В2248 для проходження військової служби. Строк прибуття 10.09.2014 року. Підставою чого став наказ від 08.09.2014 року №145 (т.1 а.с. 149);

- даними листа начальника Вінницького зонального відділу військової служби правопорядку полковника ОСОБА_14 №2085 від 05.09.2014 року зазначено, що 08-09.09.2014 року будуть проведені профілактичні заходи з рештою військовослужбовців 16 осіб (в тому числі) Вінницького ОМВК.

Крім того, за вихідним від 01.09.2014 року №2028 направлено військовому комісару Вінницького обласного військового комісаріату, вимогу щодо надання наказу та направлення вказаних військовослужбовців у військову частину польова пошта В2248.

В звязку з чим військовим комісаром Вінницького обласного військового комісаріату виданий наказ від 04.09.2014 року №351 про вибуття особового складу до місця проходження військової служби у військову частину польова пошта В2248, із зазначенням терміну прибуття 10.09.2014 року (т.1 а.с. 147);

- постановою процесуального керівника по кримінальному провадженню старшого прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України лейтенанта юстиції ОСОБА_15 про виділення матеріалів досудових розслідувань від 10.02.2015 року (т.1 а.с. 180-182).

Проаналізувавши показання обвинуваченого, свідків, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину доведено повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 402 КК України, непокора, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

До такого висновку суд дійшов враховуючи те, що ОСОБА_1, 08 вересня 2014 року, близько 9 год. 00 хв. в приміщенні Вінницького обєднаного міського військового комісаріату, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 40-річчя Перемоги, 31, діючи з прямим умислом, відкрито відмовився виконати наказ військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату №351 від 04 вересня 2014 року «Про повернення військовослужбовців військової частини польова пошта В2248 до місця виконання завдання» та припис щодо вибуття останнього до постійного місця дислокації військової частини польова пошта В2248, яка дислокується в зоні проведення Антитерористичної операції.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 крім вищевказаних письмових доказів згідно яких 28.08.2014 солдат військової частини польова пошта В2248 ОСОБА_1 на підставі припису №81 від 28.08.2014 вибув із постійного місця дислокації даної військової частини в зоні проведення АТО до військового комісаріату Вінницької області для подальшого проходження військової служби та відповідно по прибуттю, а саме з 29.08.2014 перебував у підпорядкуванні посадових осіб Вінницького ОВК, на підставі з наказу Військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату полковника ОСОБА_11 № 140 від 29.08.2014 року, ОСОБА_1, був прикомандирований до Вінницького обєднаного міського військового комісаріату для подальшого проходження військової служби та виконання посадових обовязків. Та наказом Військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату полковника ОСОБА_11 № 351 від 04.09.2014 року про повернення військовослужбовців військової частини польова пошта В 2248 до місця виконання завдання, тобто що військовослужбовці військової частини польова пошта В 2248, які відряджені та виконують обовязки в військових комісаріатах області, за місцем їх призову, до 10.09.2014 року зобовязанні вибути до місця виконання завдань військової частини польова пошта В 2248, що також взаємоузгоджується з наказом Військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату полковника ОСОБА_11 № 145 від 08.09.2014 року, згідно якого, осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу, в тому числі солдата ОСОБА_1, 9 батальйону територіальної оборони, які перебували у відряджені для відновлення боєздатності та морально-психологічного стану, у районних (міських) військових комісаріатах за місцем їх призову вважити, такими що з 08.09.2014 року вибули до військової частини.

Згідно військового квитка ОСОБА_10 Серія СО № 165154 від 24.05.2005 року, ОСОБА_1 16.05.2014 року на підставі Указу Президента України від 06.05.2014 року № 454 «Про часткову мобілізацію» призвано у Збройні Сили України, та проходить військову службу у військовій частині В 2248.

Крім вказаних письмових доказів які доповнюючи та узгоджуючись між собою вина обвинуваченого підтверджуються показами свідків, зокрема: свідка ОСОБА_4, який повідомив, що особисто доводив наказ військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату №351 від 04.09.2014 року, військовослужбовцям були вручені ксерокопії наказу, а приписи, які лежали на столі, після оголошення наказу, останні мали взяти зі столу, проте цього вони не зробили. ОСОБА_1 та інші військовослужбовці відмовились виконувати наказ, згідно якого вони мали прибути до обласного військового комісаріату, та вже звідти їхати транспортом до дислокації військової частини, що узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_6, який зазначив, що чув, як військовий комісар ОСОБА_4 зачитував наказ ОСОБА_1 та іншим військовослужбовцям, однак ОСОБА_1 відмовився підписувати наказ, з яким його ознайомили. Після оголошення наказу, приписи залишились на столі.

Суд не бере до уваги, доводи сторони захисту про те, що наявні в матеріалах справи письмові докази були здобуті в рамках досудового розслідування іншого кримінального провадження, а тому є неналежним доказом і не можуть бути предметом доказування в межах предявлення обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 402 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015020420000087 від 18.02.2015 року. Дані твердження та доводи сторони захисту спростовуються постановою процесуального керівника по кримінальному провадженню старшого прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону Центрального регіону України лейтенанта юстиції ОСОБА_15 про виділення матеріалів досудових розслідувань від 20.02.2015 року з якої вбачається, що виділенню з матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню №42014020420000065 від 26.09.2014 року матеріали досудового розслідування непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника військовослужбовця призваного під час мобілізації військової частини - польова пошта В2248 солдата ОСОБА_1 для приєднання їх до матеріалів кримінального провадження №42015020420000087.

Водночас суд визнає недопустимим доказом наданий стороною обвинувачення акт від 08.09.2014 року про засвідчення відмови про ознайомлення з наказом, за підписом Військового комісара Вінницького обєднаного міського військового комісаріату полковника ОСОБА_4 та інших, оскільки даний акт було складено значно пізніше зазначеної дати підписання в самому акті, а деякі особи, які посвідчували цей акт своїм підписом, зокрема: ОСОБА_7 та ОСОБА_5, не були присутні під час вказаної події.

Аналізуючи показання ОСОБА_1 та позицію сторони захисту, в частині того, що ОСОБА_1 прибув 08.09.2014 року до військового комісаріату лише для проходження профілактичних заходів, які мала проводити Військова служба правопорядку, що підтверджується листом начальника Вінницького зонального відділу військової служби правопорядку полковника ОСОБА_16 № 2085 від 05.09.2014 року з якого вбачається, що 08-09.09.2014 року будуть проведені профілактичні заходи з рештою військовослужбовців 16 осіб (в тому числі) Вінницького ОМВК, суд вважає такі показання такими що не відповідають дійсності та свідчать про намагання уникнути відповідальності за скоєне, оскільки згідно вказаного листа поряд з проведенням профілактичної роботою, «за вихідним від 01.09.2014 року №2028 направлено військовому комісару Вінницького обласного військового комісаріату вимогу, щодо надання наказу та направлення вказаних військовослужбовців у військову частину польова пошта В 2248.

В звязку з цим військовим комісаром Вінницького обласного військового комісаріату виданий наказ від 04.09.2014 року №351 про вибуття особового складу до місця проходження військової служби у військову частину польова пошта В2248, із зазначенням терміну прибуття 10.09.2014 року.»

Тобто з наведено слідує, що в ході мобілізації, під час офіційного виклику телефонним звязком ОСОБА_1 до військового комісаріату, іншої мети ніж доведення наказу військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату №351 від 04.09.2014 року про вибуття до військової частини, не було.

Про вказане свідчить й поведінка самого обвинуваченого, який не зміг в судовому засіданні повідомити про інші причини його виклику до військового комісаріату 08.09.2014 року, та після оголошення наказу № 351 від 04.09.2014 року, офіційно до будь кого з посадових осіб військового комісаріату з будь яким питаннями не звертався, а одразу залишив приміщення військового комісаріату.

Будь яких доказів на спростування вказаного стороною захисту не надано.

Показання свідка ОСОБА_9, який зазначив, що їм не доводили до відому наказ Військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату № 351 від 04.06.2014 року, суд вважає нещирими та такими що спрямовані на введення суду в оману з метою сприяння обвинуваченому уникненню від відповідальності.

Обговорюючи позицію захисту, щодо відсутності наказу військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату про дозвіл ОСОБА_4 на доведення до відому солдату ОСОБА_1 наказу військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату №351 від 04.09.2014 року, суд не приймає її до уваги, з тих підстав, що відповідно до ст. 35 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку, що в свою чергу взаємоузгоджується з поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 який повідомив що йому доводився усний наказ військового комісара Вінницького обласного військового комісаріату (який також підлягає обовязковому виконанню) про доведення наказу №351 від 04.06.2014 року до відому солдату ОСОБА_1 та іншим військовослужбовцям, які були викликані в телефонному режимі на 08.09.2014 року до військ комісаріату, а тому суд, розцінює таку позицію захисту як намагання уникнути відповідальності за скоєне.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і помякшують покарання.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 являється особою раніше не судимою (т.1 а.с.141), вину у скоєнні злочину не визнав, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т.1 а.с. 139,140,143), позитивно характеризується за місцем проживання та навчання (т.1 а.с. 142,148).

Обставин, що помякшують або обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, обставини справи, ставлення обвинуваченого до скоєного, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_1 не можливе без його ізоляції від суспільства, а покарання необхідне та достатнє для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів в майбутньому слід призначити у виді тримання у дисциплінарному батальйоні.

З метою забезпечення виконання вироку та підстав передбачених ст. 177 КПК України суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Керуючись ст. ст. 63, 65-67, КК України, ст. ст. 177, 368-371, 373, 374 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 402 КК України призначити йому покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні строком 1 (один) рік.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 слід рахувати з часу звернення вироку суду до виконання.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до набрання вироком законної сили. Заборонити ОСОБА_1 залишати місце постійного проживання, за адресою: Вінницька область, м. Гнівань, вулиця Промислова 10/32, без дозволу суду.

Зобовязати ОСОБА_1 невідкладно прибути до місця вказаного місця проживання.

Покласти наОСОБА_1 наступні обов'язки, передбачені п. п. 1, 9 ч.5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) носити електронний засіб контролю.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору

Суддя: