Постанова № 58692089, 06.06.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/6105/16-а

Провадження № 2-а/127/266/16

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 червня 2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого-судді Гуменюка К.П.,

секретаря Сєрих В.В,,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про визнання дій протиправними, зобовязання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

В березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці (далі УПФУ м. Вінниці) про визнання дій протиправними, зобовязання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди, який мотивований тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії і є інвалідом другої групи, захворювання пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Втрата профпридатності становить 70 %. Він обліковується в управлінні УПФУ в м. Вінниці з 01 лютого 2011 року. Відповідач нараховує та виплачує йому пенсію, розмір якої встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На думку позивача, розмір даної пенсії значно нижчий, ніж розміри пенсії, встановлені ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року.

Так, у періоди з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 01 січня 2016 року законами України «Про державний бюджет на 2014 рік», «Про державний бюджет на 2016 рік» дія статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не обмежувалась, однак, відповідач не перераховував позивачеві пенсію згідно даного закону. Тому позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за ст.ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що отримав відмову від 14 березня 2016 року, чим порушує його право на пенсійне забезпечення.

Відповідач продовжує виплачувати пенсію у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року, в звязку з чим знижується його життєвий рівень, він позбавлений можливості купувати ліки, оплатити санаторно-курортне лікування, в звязку з протиправними діями відповідача в нього піднімається тиск, він змушений тривалий час проводити в судових установах, доказуючи свою правоту, і це завдає йому моральних страждань.

Просив визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці в перерахунку йому пенсії та зобовязати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інваліду 2-ї групи, захворювання якого повязане з наслідками Чорнобильської катастрофи та виплачувати пенсію основну не нижче восьми мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоровю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 01 січня 2016 року; відповідно до ст. 267 КАС України - зобовязати відповідача передати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення, а також стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію моральної шкоди в сумі 10000 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 вимоги позову підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала, надала письмові заперечення, які приєднані до матеріалів справи (а.с. 31-34).

Заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_3 є постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інвалідом 2 групи, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м. Вінниці та отримує пенсію (а.с. 22-24).

В березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці з письмовою заявою про перерахунок його пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У відповідь на своє звернення позивач отримав письмову відмову від 14 березня 2016 року за № 92/П-1 (а.с. 3-6), яка мотивована тим, що позивач отримує пенсію в повному обсязі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому немає правових підстав для поновлення нарахування виплати пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд вважає таку відповідь частково необґрунтованою, виходячи з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначення соціального захисту потерпілого населення визначено в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 статті 54 вказаного Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Однак, 19 червня 2011 року набув чинності Закону України від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний Бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, що в 2011 році положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог вищезазначеного закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої і визначається розмір пенсії позивача. Аналогічні положення були передбачені в Законах України «Про Державний бюджет України» на 2012 рік, на 2013 рік. Тобто, у 2012-2013 роках норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 розмір щомісячної компенсації сімям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Проте, починаючи з 01 січня 2014 року Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік» в редакції від 16 січня 2014 року не містив жодної норми, яка б обмежувала у 2014 році пряме застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, статей 50, 54 даного закону, якими визначено перерахунок пенсій.

При аналізі норм чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що лише 01 липня 2014 року Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» й Прикінцеві положення цього Закону доповнені п. 6-7, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообовязкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Приймаючи до уваги, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року № 1622-VІІ опубліковано в газеті «Голос України» 02 серпня 2014 року № 146, він набрав чинності 03 серпня 2014 року, тобто визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України з 03 серпня 2014 року.

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно застосуванню підлягали норми статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів № 1210 від 23 листопада 2011 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог із визнанням неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_3 в перерахунку та виплаті пенсії відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 28 лютого 1991 року за період з 01 січня 2014 року до 02 серпня 2014 року та зобовязанням відповідача провести перерахунок та виплату перерахованої пенсії ОСОБА_3 як інваліду ІІ групи, відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 28 лютого 1991 року: основну державну пенсію в розмірі, не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоровю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» за період з 01 січня 2014 року до 02 серпня 2014 року, з урахуванням уже проведених виплат.

Вимога щодо перерахунку пенсії на підставі цих норм з 01 січня 2016 року задоволенню не підлягає, оскільки 28 грудня 2014 року на підставі Закону № 76-VII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» статті 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладені в новій редакції. Так, відповідно до ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Статтею 54 Закону визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Вказані вище зміни, не конституційними не визнавались.

З огляду на викладене вище слід дійти висновку, що чинним законодавством не передбачено норми щодо обрахунку з 01 січня 2016 року пенсій ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 75% від розміру мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія), а вказані виплати проводяться в порядку та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у постанові № 1210 від 23 листопада 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідачем не було допущено порушень при нарахуванні та виплаті позивачеві пенсії з 01 січня 2016 року. Визначаючи розмір пенсії позивача, управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За таких обставин не підлягають задоволенню вимоги позову в частині щодо визнання протиправною відмови відповідача у перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2016 року та зобов'язання здійснити її перерахунок і виплату.

Обґрунтовуючи позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн., позивач посилався на ст.ст. 23, 1167 ЦК України і зазначав, що виплачуючи йому пенсію у нижчому розмірі, відповідач спричиняє йому страждання, оскільки пенсія є його єдиним джерелом для існування.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Разом з тим, позивач не довів позовних вимог щодо моральної шкоди, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, шляхом подання звіту про виконання постанови відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України, то суд не вбачає підстав для задоволення даної вимоги, оскільки причини, які б свідчили про необхідність подання звіту про виконання судового рішення у даній справі відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 4, 6-12, 71, 159-163 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці в перерахунку та виплаті ОСОБА_3 щомісячної основної державної пенсії та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоровю відповідно до вимог ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці перерахувати та виплатити ОСОБА_3 основну державну пенсію у відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі не нижчому восьми мінімальних пенсій за віком, починаючи з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року з урахуванням вже проведених виплат.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці перерахувати та виплатити ОСОБА_3 щомісячну додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоровю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязковове державне пенсійне страхування» починаючи з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року з урахуванням вже проведених виплат.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Вінницької області. У разі, якщо судом було проголошено лише вступну та резолютивну частини, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Вінницького міського суду

Вінницької області ОСОБА_6