Ухвала суду № 58690119, 21.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

Справа №621/761/15-ц Головуючий 1-ї інст. - Чигрина Л.Г.

Провадження № 22-ц/790/4146/16 Суддя доповідач - Бровченко І.О.

Категорія: спадкові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - судді Бровченко І.О.,

суддів колегії - Бездітко В.М., Сащенко І.С.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 10 травня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання з матір'ю ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, та визнання права власності в порядку спадкування за законом на ? частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, що належала матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати. Після її смерті відкрилась спадщина на ? частку квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Інша 1/2 частина вказаної квартири належала її батьку - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4.

На час відкриття спадщини вона постійно проживала з батьками. Зазначене підтверджується актами обстеження від 17 грудня 2014 року, які складені депутатами Комсомольської селищної Ради ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Наполягала на тому, що вона проживала єдиною сім'єю з батьками, з якими мала спільний бюджет, взаємні права та обов'язки.

Вважає, що заяви про прийняття спадщини подавати їй не було обов'язково, оскільки спадщина нею вже прийнята, шляхом проживання, відповідно до ст. 1268 ЦК України, що вважається фактом прийняття спадщини.

Листом державного нотаріуса Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області Синельникова І.П. № 02/02-14 від 08 січня 2015 року позивачці ОСОБА_3 було роз'яснено, що вона не є особою, яка прийняла спадщину, оскільки на день смерті спадкодавців була зареєстрована за іншою адресою, а тому місце її постійного проживання не може вважатись адреса, за якою проживали та були зареєстровані спадкодавці.

Після смерті батька ОСОБА_6 відкрилась спадщина у вигляді вказаної 1/2 частини квартири та 1/4 частини квартири, яку він фактично прийняв, але юридично не оформив після смерті своєї дружини та її матері ОСОБА_5

Зазначила, що після смерті батька ОСОБА_6 вона звернулась до приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу Лещенко Л.В. з заявою про прийняття спадщини. Приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л.В. за її заявою було зареєстровано спадкову справу після померлого ОСОБА_6

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 10 травня 2016 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Комсомольської селищної Ради Зміївського району Харківської області 08 квітня 2009 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належала квартира АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 26 березня 1964 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мали сина - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5 та доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_11, про що свідчить свідоцтво про смерть останнього, видане 13 травня 1999 року Комсомольською селищною Радою Зміївського району Харківської області.

Спадкоємицею першої черги за законом, відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України, після смерті ОСОБА_11 - є його дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що вбачається із свідоцтва про народження останньої, виданого 13 лютого 1987 року Комсомольською селищною Радою Готвальдівського району Харківської області та із свідоцтва про шлюб, виданого 09 вересня 2014 року Комінтернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Таким чином, судом встановлено, що позивачка у справі ОСОБА_3 є дочкою, а відповідачка у справі ОСОБА_4 є онукою подружжя ОСОБА_11.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть на ім'я останньої, видане виконавчим комітетом Комсомольської селищної Ради Зміївського району Харківської області 18 січня 2013 року.

На день смерті ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала з свої чоловіком за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Електромонтажник» від 17 грудня 2014 року № 408. Відомості про фактичне постійне проживання ОСОБА_3 з батьками за вказаною адресою відсутні.

Згідно листа Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області № 1201/01-16 від 03 лютого 2015 року після смерті ОСОБА_5 з заявами про прийняття або відмову від прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний термін, до нотаріальної контори ніхто зі спадкоємців не звертався. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), виданої 22 квітня 2015 року Зміївською державною нотаріальною конторою, до Спадкового реєстру реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5

не вносився.

Чоловік ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України фактично прийняв спадщину після смерті дружини ОСОБА_5 на належну їй 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, однак юридично не оформив її.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть на ім'я останнього, видане виконавчим комітетом Комсомольської селищної Ради Зміївського району Харківської області 13 червня 2014 року.

Згідно листа приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л.В. № 173/01-16 від 29 квітня 2015 року, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 із заявами про прийняття спадщини звернулись:14 листопада 2014 року - донька спадкодавця ОСОБА_3; 20 листопада 2014 року - онука спадкодавця ОСОБА_4, спадкова справа № 103/2014.

25 грудня 2014 року позивачка ОСОБА_3 зверталась до Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою щодо оформлення спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері ОСОБА_5 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 батька ОСОБА_6

Листом державного нотаріуса Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області Синельникова І.П. № 02/02-14 від 08.01.2015 року позивачці ОСОБА_3 було роз'яснено, що вона не є особою, яка прийняла спадщину, оскільки на день смерті спадкодавців була зареєстрована за іншою адресою, а тому місце її постійного проживання не може вважатись адреса, за якою проживали та були зареєстровані спадкодавці.( а.с. 29)

02 квітня 2015 року позивачка ОСОБА_3 зверталась із заявою до приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л.В.

На вказану заяву нотаріус листом № 136/02-14 від 07 квітня 2015 року повідомив ОСОБА_3, що відповідно до п.п. 4.15 п.4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства Юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцю та роз'яснив, що відсутність правовстановлюючого документу на квартиру позбавляє її можливості оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку.

Також, судом першої інстанції встановлено, що 29 січня 2015 року до Зміївського районного суду Харківської області зверталась ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 29 квітня 2015 року у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено ( справа № 621/209/15 ц).

З копії паспорта ОСОБА_3 вбачається, що остання з 07 липня 2003 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та зазначена адреса реєстрації її місця проживання не співпадає з адресою проживання спадкодавця.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт постійного проживання з матір'ю ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини та відповідно неможливість визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на ? частку спірної квартири, що належала матері.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не взято до уваги покази свідків та акти депутатів, є помилковими. З мотивувальної частини судового рішення вбачається, що суд зазначив результати оцінки зазначених доказів та навів мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Фактично апелянт не погоджується з оцінкою судом першої інстанції показів свідків. Матеріали справи не містять безспірних доказів підтверджуючих факт постійного проживання позивача з батьками на день їх смерті, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов'язків між ними.

Свідок ОСОБА_8 зазначив, що відповідний акт обстеження він склав ґрунтуючись на показах свідків, які він особисто не перевіряв.

Свідок ОСОБА_7 показала, що у квартирі АДРЕСА_2 вона раніше не булла та вона не з'ясовувала з якого часу зазначена квартира була порожня.

Посилання апелянта, що відповідач визнала її позовні вимоги є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_3, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Разом з тим, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмови у задоволені позовних вимог виходив з недоведеності позовних вимог на підставі наявних у справі доказів та їх оцінки відповідно до вимог ст. 212 ЦК України.

Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги ОСОБА_3, наведених на її обґрунтування, то ці доводи процесуальне рішення суду, прийняте по суті розглянутого ним питання не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного його вирішення.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 10 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: