Ухвала суду № 58690117, 22.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/2443/16 Головуючий 1 інст. - Остропілець Є.Р.

Справа № 619/3920/14-ц

Категорія: земельні Доповідач - Котелевець А.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Гуцал Л.В., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 січня 2016 року по справі за позовом прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Державного агенства лісового господарства України, Харківської лісової науково-дослідної станції (Данилевського дослідного державного лісгоспу УкрНДІЛГА) до ОСОБА_2, за участю третіх осіб - Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» в особі Харківської регіональної філії, Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області, про визнання частково недійсними рішення селищної ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки,

у с т а н о в и л а:

В липні 2014 року прокурор Дергачівського району Харківської області звернувся у суд в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Данилевського дослідного державного лісгоспу УкрНДІЛГА до ОСОБА_2, за участю третіх осіб - Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» в особі Харківської регіональної філії, Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, Реєстраційної служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області, про визнання частково недійсними рішення селищної ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

На обґрунтування позивач вказав, що рішенням ХХХУП сесії У скликання Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 25 листопада 2008 року № 31 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2500 га в с. Сіряки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_1). На підставі цього рішення відповідач отримала державний акт на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_2.

Посилаючись на те, що зазначена земельна ділянка перебуває в кварталі 327 Дергачівського лісництва, відноситься до земель лісового фонду, погодження на зміну цільового призначення чи вилучення вказаної земельної ділянки посадовими особами держлісгоспу не надавалося, просив визнати недійсним рішення ХХХУП сесії У скликання Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 25 листопада 2008 року № 31; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею 0,2500 га Серії НОМЕР_2, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 080969300016, виданий на ім'я ОСОБА_2; визнати недійсним запис № 080969300016 про реєстрацію права власності на землю від 16 лютого 2009 року Дергачівським районним відділом Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 вказану земельну ділянку.

Відповідач в особі свого представника ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на те, що земельна ділянка площею 0,2500 га АДРЕСА_1 виділена їй у власність з дотриманням чинного законодавства, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, а селищна рада не повідомлялась про перевірку дотримання вимог земельного законодавства.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 28 січня 2016 року, уточненим ухвалою цього ж суду від 09 лютого 2016 року, позов задоволено.

Визнано недійсним рішення ХХХУП сесії У скликання Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 25 листопада 2008 року № 31 «Про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 для будівницта та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1».

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий № НОМЕР_1) площею 0,2500 га Серії НОМЕР_2, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 080969300016, виданий на ім'я ОСОБА_2

З незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Харківської лісової науково-дослідної станції (Данилевського дослідного державного лісгоспу УкрНДІЛГА) витребувано земельну ділянку площею 0,2500 га (кадастровий № НОМЕР_1) на території Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема зазначає, що доказів порушень з боку Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області не надано; погоджувальні висновки державних установ є чинними та ніким не скасовані; постанова Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677, якою затверджувався Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, на даний час не є чинною, а тому акт № 550 від 26 червня 2014 року щодо перевірки дотримання вимог земельного законодавства не є належним доказом; акт № 550 перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складений на виконання наказу Держсільгоспінспекції в Харківській області від 26 червня 2014 року № 856, позивачу не направлявся, позапланова перевірка інспекторами сільського господарства за період з 24 червня 2014 року по 27 червня 2014 року проведена з порушенням вимог статей 10, 11 Закону України від 29 грудня 2014 року (з наступними змінами) «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Закону України від 05 квітня 2007 рок «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а посади перевіряючих зазначені не були; Наказ № 321 від 12 грудня 2003 року Державного комітету України по земельних ресурсах «Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель» втратив чинність 25 лютого 2013 року; правовстановлюючий документ відповідно до вимог пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України Харківською лісовою науково-дослідною станцією не надано; позов пред'явлено з порушеннями строку позовної давності; спірна земельна ділянка не була надана Данилівському дослідному держлісгоспу для потреб лісового господарства у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для віднесення її до земель лісогосподарського призначення.

Позивачі, треті особи рішення суду першої інстанції не оскаржили, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надали.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що рішенням ХХХУП сесії У скликання Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 25 листопада 2008 року № 31 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2500 га в с. Сіряки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_1). На підставі цього рішення відповідач отримала державний акт на право власності на земельну ділянки Серії НОМЕР_2.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор Дергачівського району Харківської області вказав, що зазначена земельна ділянка перебуває в кварталі 327 Дергачівського лісництва, відноситься до земель лісового фонду, погодження на зміну цільового призначення чи вилучення вказаної земельної ділянки посадовими особами держлісгоспу не надавалося.

Статтями 19, 20 ЗК України України передбачено, що за основним цільовим призначенням землі поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни, юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які поширюється особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

При цьому за статтею 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.

Водночас у частині другій статті 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не інакше.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (пункт 13 статті 46 ЛК України).

Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться органами лісового господарства державний лісовий кадастр на основі державного земельного кадастру (частина друга статті 49 ЛК України). Державний лісовий кадастр включає: облік якісного і кількісного стану лісового фонду України; поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій; грошову оцінку лісів (у необхідних випадках); інші показники (статті 51 ЛК України).

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.

Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Ким, місцевих державних адміністрацій згідно з законом.

За статтею 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Передача у власність, надання в постійне користування для лісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш, як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України).

Згідно з частиною другою статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до частини дев'ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року № 4442-У1 «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п'ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

За статтею 48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно з нормами статей 181-184, 202-204 ЗК України, законів України від 07 липня 2011 року № 3613-У1 «Про Державний земельний кадастр» та від 22 травня 2003 року № 858-1У «Про землеустрій» дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісовпорядними підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема за змістом пункту 1.1. Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Отже системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні держаного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункт 5 Прикінцевих положень ЛК України.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 27 січня 2015 року № 21-570а14, яка відповідно до частини 1 статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Оскаржуваним рішенням ХХХУП сесії У скликання Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 25 листопада 2008 року № 31 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2500 га в с. Сіряки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_1), які відноситься до земель лісового фонду, що тягне за собою визнання незаконними цього рішення, державного акту про право власності на землю та витребування земельної ділянки.

Справа розглянута в межах заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності порушень з боку Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області та чинності погоджувальних державних установ не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтею 309 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Посилання на те, що позов пред'явлено з порушеннями строку позовної давності, не ґрунтуються на законі.

Стаття 261 ЦК України визначає, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатисяпро порушення свого права.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14, яка відповідно до вимог статті 360-7 ЦПК України є обовьязковою для судів..

В суді апеляційної інстанції представник Харківської лісової науково-дослідної станції (Данилевського дослідного державного лісгоспу УкрНДІЛГА) пояснив, що про порушення права на користування земельною ділянкою позивач дізнався за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведеної 26 червня 2014 року. До цього часу вони не були обізнані, про те, що спірна земельна ділянка надана ОСОБА_2

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими та висновків суду не спростовують.

Оцінка доказів проводиться судом за правилами статті 212 ЦПК України.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 ч. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Л.В.Гуцал

Р.М.Піддубний