Рішення № 58688497, 30.06.2016, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/462/16-ц

Провадження № 2/349/235/16

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 червня 2016 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Лошак О.О.

з участю секретаря Сірко І.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №4 в місті Рогатині цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до Рогатинського районного суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі по 2200 грн. щомісячно.

У позовній заяві зазначено, що сторони по справі з 06 березня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі. За час спільного проживання в шлюбі в них ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син ОСОБА_5. Дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні та вихованні. Шлюб між сторонами по справі розірвано 17 вересня 2012 року. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Інших дітей на утриманні немає, стягнень за виконавчими документами не проводиться. Просила позов задовольнити та стягувати на утримання дитини аліменти в твердій грошовій сумі по 2200 грн. щомісячно.

У подальшому позивачка на підставі ст.31 ЦПК України змінила позовні вимоги та за наявності у відповідача постійної роботи та заробітної плати просила стягувати з відповідача аліменти в 1/2 частці від усіх видів його заробітків щомісячно.

У судове засідання позивачка не прибула, направила на адресу суду письмове клопотання про слухання справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю із підстав, наведених у позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.

За ст.27 ЦПК України участь у судових засіданнях є правом, а не обов'язком сторін по справі.

Відповідач, представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково. Не погодилися із обставинами, які викладені у позовній заяві, оскільки відповідач добровільно надавав кошти на утримання сина по 700 грн. щомісячно відповідно до досягнутої між сторонами домовленості. Відповідач дійсно має постійне місце роботи, однак в нього на утриманні знаходиться мати пенсійного віку, пасинок. Він витратив значні кошти на лікування батька, через що на даний час сплачує боргові зобов'язання. Крім того, винаймає у м.Луцьку квартиру, витрати на оплату за яку становлять 4000 грн. на місяць. У відповідача є сумніви щодо цільового використання аліментів, які будуть стягуватися на користь позивачки, оскільки у неї на утриманні є ще одна дитина від іншого шлюбу. ОСОБА_3 часто залишає дітей на своїх батьків. Відповідач займається вихованням сина, любить його, часто з ним зустрічається, купує необхідні для дитини речі, має намір забрати сина до себе на час відпустки для спільного відпочинку на морі. А в подальшому хоче визначити місце проживання сина разом з ним, оскільки позивачка неналежно займається вихованням сина. Дитина занедбана, школу син закінчив з низькою успішністю. Вважають ці обставини істотними для вирішення спору. Просили позов задовольнити частково та стягувати аліменти у твердій грошовій сумі по 700 грн. щомісячно.

Суд, вислухавши доводи відповідача, представника відповідача, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4 і ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3, виданим 26 жовтня 2007 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Жовчів Рогатинського району, що підтверджується довідкою №82, виданою 20 квітня 2016 року виконавчим комітетом Жовчівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області.

Відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2012 року, яке набуло законної сили 28 вересня 2012 року, шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_6, який був зареєстрований 06 березня 2006 року у виконавчому комітеті Жовчівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, актовий запис про одруження №1 було розірвано.

ОСОБА_3 зареєстрована та проживає разом з неповнолітнім сином в с.Жовчів Рогатинського району Івано-Франківської області, що підтверджується довідкою №82, виданою 20 квітня 2016 року виконавчим комітетом Жовчівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області.

Відповідно до довідок №1/304, 1/303, виданих 21 квітня 2016 року управлінням соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 на дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 21 квітня 2016 року будь-яких допомог не отримує.

ОСОБА_4 працює начальником відділення групи зв'язку та телемеханіки відділення радіотехнічного забезпечення вузла зв'язку, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини А3186 №87-НП від 10.05.2016 року та визнано відповідачем у судовому засіданні. Отримує заробітну плату.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

За ч.2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 р. N 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частинами 7-10 статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України обов'язок надавати утримання неповнолітнім дітям, які не досягли 18 років, покладається рівною мірою на обох батьків. Неповнолітні діти не здатні самі здобувати кошти для існування. Обов'язок батьків з утримання своїх дітей виникає з моменту народження дитини і зберігається до досягнення нею повноліття. Обов'язок утримувати дітей - моральний обов'язок і найважливіший правовий обов'язок їх батьків.

При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, що мають істотне значення для справи, а саме матеріальне становище сторін по справі, стан здоров'я сторін по справі, ту обставину, що відповідач працює, отримує заробітну плату, позивачка не працює, здійснює догляд за малолітньою дитиною, неспроможна самостійно забезпечити неповнолітній дитині прожиткового мінімуму.

За ст.184 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, судза заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим за наявності певних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у частці від заробітку (доходу). Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим і в інших випадках, якщо суд прийде до висновку, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника є неможливим, ускладненим або суттєво порушує інтереси однієї із сторін.

За обставин справи, досліджених і перевірених у судовому засіданні, а саме за наявності постійної роботи та регулярного доходу у платника аліментів, суд приходить до висновку, що визначення аліментів у твердій грошовій сумі негативно вплине на забезпечення дитини. В той же час стягнення аліментів у частці від заробітку дозволить забезпечити більшу стабільність щодо утримання малолітнього сина.

Відповідно до вимог ч.1 ст.183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Встановлення в законі правила про стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) батьків переслідує, передусім, мету найповніше охороняти інтереси дитини, забезпечити їй одержання не лише необхідних для життєдіяльності коштів, але і зберегти, за можливістю, той рівень життя, який дитина мала при спільному проживанні з обома батьками. А тому позов про стягнення аліментів підлягає до задоволення в ? частці від заробітку відповідача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,212, 214 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Джида Джидського району, Бурятії, зареєстрованого в АДРЕСА_1, фактичне місце проживання - АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце роботи - військова частина А3186 (м.Луцьк) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, уродженки і жительки АДРЕСА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини від всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнення аліментів розпочати з 21 квітня 2016 року і проводити до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Джида Джидського району, Бурятії, зареєстрованого в АДРЕСА_1, фактичне місце проживання - АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце роботи - військова частина А3186 (м.Луцьк) в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31211206700339, отримувач коштів УК в Рогатинському районі, код за ЄДРПОУ 38026376, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891546 - 551, 20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну грн. 20 коп.) судового збору.

Рішення в частині стягнення суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.

Роз'яснити сторонам по справі, що відповідно до вимог ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Рогатинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення, особами, які брали участь у справі але не були присутні під час оголошення рішення - в цей же термін з часу отримання копії рішення.

Головуючий: Лошак О.О.