Постанова № 58686949, 12.05.2016, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1754/16-а

Провадження № 2-а/0203/63/2016

ПОСТАНОВА

іменем України

12.05.2016 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого-судді Єдаменко С.В.

при секретарі Заярній А.Ю.

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача Русецької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Русецької О.О. про визнання дій неправомірними, -

встановив:

14 квітня 2016 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Русецької О.О. про визнання дій неправомірними. В своєму позові зазначав, що на виконанні відповідача перебував виконавчий лист від 16 січня 2013 року у цивільній справі № 2-5220/11 (2/199/202/13) з виконання судового рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи без самостійних вимог - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Анісімов В.Е., КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» ДОР, управління Держкомзему України в м. Дніпропет-ровську, ДП «Центр державного земельного кадастру» Дніпропетровська регіональна філія, стягнуто з позивача на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 5 142 842 грн. та судові витрати. В ході виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову від 01 квітня 2015 року про стягнення з позивача, який є боржником у цьому виконавчому провадженні, виконавчого збору. 15 березня 2016 року виконавче провадження було закінчене, а 16 березня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання постанови про виконавчого збору як самостійного документу. Вказані дії позивач вважає незаконними, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору винесена з порушенням встановленого строку, про її існування позивач повідомлений не був, жодних сум державним виконавцем стягнуто не було, тому відсутні підстави для сплати виконавчого збору.

В судовому засіданні представник позивача підтримала адміністративний позов та просила його задовольнити. звертала увагу суду на те, що допущені під час виконавчого провадження порушення, були предметом розгляду Міністерства юстиції України та правоохоронних органів.

Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Русецької О.О. в судовому засіданні, проти адміністративного позову заперечувала, пояснила, що на виконанні дійсно перебував вказаний виконавчий лист про стягнення ОСОБА_3 грошових коштів. У зв'язку з тим, що в строк для добровільного виконання судове рішення виконано не було, було розпочато примусове його виконання, а в подальшому постановою від 01 квітня 2015 року з боржника було стягнуто виконавчий збір. Після укладання сторонами мирової угоди та затвердження її ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, виконавче провадження було закінчене, водночас, постанова про стягнення виконавчого збору, яка може бути самостійним виконавчим документом, були виділена в окреме провадження, пред'явлена до виконання і за нею відкрито виконавче провадження згідно оскаржуваної постанови від 16 березня 2016 року.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані матеріали, суд приходить до наступних висновків.

12 липня 2013 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Левади В.В. було відкрито виконавче провадження ВП № 38845670 з виконання виконавчого листа від 16 січня 2013 року у цивільній справі № 2-5220/11 (2/199/202/13) з виконання судового рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи без самостійних вимог - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Анісімов В.Е., КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» ДОР, управління Держкомзему України в м. Дніпропет-ровську, ДП «Центр державного земельного кадастру» Дніпропетровська регіональна філія. За рішенням суду було розірвано договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1 (загальнодержавний кадастровий № НОМЕР_1)), посвідчений 19 листопада 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Анісімовим В.Е., за реєстром № 3789, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 5 142 842 грн. та судові витрати.

В ході виконавчого провадження постановою державного виконавця від 01 квітня 2015 року було стягнуто з ОСОБА_3 виконавчий збір в розмірі 514 284 грн. 20 коп. (а.с. 6)

11 лютого 2016 року між стягувачами ОСОБА_4, ОСОБА_5, боржником ОСОБА_3, заінтересованою особою ОСОБА_6 було укладено мирову угоду, яка була затверджена ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2016 року.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Русецької О.О. від 15 березня 2016 року було закінчене виконавче провадження ВП № 38845670, постанову про стягнення виконавчого збору від 01 квітня 2015 року - виділено в окреме провадження (а.с. 10).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Русецької О.О. від 16 березня 2016 року було відкрито виконавче провадження ВП № 50528219 з виконання постанову про стягнення виконавчого збору від 01 квітня 2015 року (а.с. 11).

Вирішуючи адміністративний позов по суті суд виходить з наступного.

Як зазначено в п. 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13 грудня 2010 року «Про практику застосування судами адміністративного законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до певних видів відповідальності за невиконання рішення у добровільному порядку та порушення обов'язків, що покладаються на осіб, які беруть участь у виконавчому процесі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її добровільного невиконання, виконується примусово в установленому Законом порядку шляхом накладення стягнення на заробітну плату, інші види доходів боржника чи на його майно.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на учасників виконавчого провадження, громадян і посадових осіб за невиконання покладених на них обов'язків щодо вчинення необхідних процесуальних дій у виконавчому провадженні, не виконана добровільно, є підставою для її примусового виконання шляхом звернення стягнення на заробіток чи інші доходи оштрафованої особи, а за їх відсутності - на її майно. За змістом пункту 8 частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Тому судам слід ураховувати, що спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби під час виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору або накладення штрафу, прийнятої під час виконання будь-яких виконавчих документів, у тому числі рішень судів загальної юрисдикції та господарських судів, також належать до адміністративної юрисдикції.

Відповідно до абз. 2 п. 9 вказаної постанови при цьому місцевим загальним судам як адміністративним судам також предметно підсудні адміністративні справи з приводу оскарження постанов державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору.

Суд при цьому також враховує, що згідно ч. 3 ст 18 КАС України справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

Оскільки позивачем оскаржуються дії посадової особи відділу примусового виконання рішень головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (тобто місцевого органу виконавчої влади), який розташований в Кіровському районі м. Дніпропетровська і при цьому адміністративний позов пред'явлений до місцевого суду з приводу постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про відкриття провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, справа підсудна Кіровському районному суду м. Дніпропетровська як адміністративному суду.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 8 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом, на підставі якого державною виконавчою службою здійснюється примусове виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як було встановлено судом, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 16 січня 2013 року у цивільній справі № 2-5220/11 (2/199/202/13) було відкрите 12 липня 2013 року, проте постанова про стягнення виконавчого листа винесена лише 01 квітня 2015 року, тобто майже через 2 роки після відкриття виконавчого провадження. При цьому суд враховує, що відповідачем не надано доказів належного повідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження та надання йому строку для добровільного виконання судового рішення, фактично за результатами виконання судового рішення протягом двох з половиною років не стягнуто ніяких коштів. Про порушення в ході виконавчого провадження та при його відкриття свідчать також лист Міністерства юстиції України від 05 червня 2015 року № Г-7699/20-1.1 та повідомлення заступника начальника відділу контролю за роботою територіальних органів Управління контролю та статистичного забезпечення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Суд також враховує відсутність доказів направлення оскаржуваних постанов на адресу позивача, що стало підставою для поновлення ухвалою від 05 травня 2016 року строку звернення до суду з адміністративним позовом.

У зв'язку з наведеним, адміністративний позов про скасування постанови від 01 квітня 2015 року про стягнення виконавчого збору підлягає задоволенню, а постанова державного виконавця - скасуванню. Підлягає скасуванню і постанова від 16 березня 2016 року про відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору від 01 квітня 2015 року, оскільки відкриття виконавчого провадження зі незаконною постановою є неправомірним.

Судові витрати по сплати судового збору згідно волевиявлення позивача з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 17, 21, 25, 28, 49 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 94, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Русецької О.О. про визнання дій неправомірними - задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Русецької О.О. від 01 квітня 2015 року у виконавчому провадженні ВП № 38845670 про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору та від 16 березня 2016 року у виконавчому провадженні ВП 50528219 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 01 квітня 2015 року у виконавчому провадженні ВП № 38845670.

Постанова набирає чинності в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанову суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанов складено 17.05.2016 р.

Суддя С.В. Єдаменко