Рішення № 58685973, 08.06.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

справа № 760/1840/16-ц

провадження № 2/760/2516/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Бугайчука О. Р.,

за участю представника позивача Бондарюка М. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронна страхова компанія», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ухвалив таке рішення.

Позиції осіб, які беруть участь у справі:

01.02.2016 позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Українська охоронна страхова компанія» (відповідач-1), ОСОБА_2 (відповідач-2) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 30.09.2014 на перехресті пр. Червонозоряного та вул. Кайсарова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Nissan», д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «Toyota», д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, в результаті якої транспортний засіб «Toyota», д/н НОМЕР_2 здійснив наїзд на металеву огорожу та ліфтову шахту наземного пішохідного переходу, які знаходяться на балансі позивача на праві господарського відання.

Внаслідок ДТП вищезазначеному майну були завдані механічні пошкодження, а його володільцю Комунальному підприємству по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст», матеріальний збиток у розмірі 34 445,17 грн.

Винним у вчинені адміністративного правопорушення у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді визнаний водій транспортного засобу «Nissan», д/н НОМЕР_1, ОСОБА_2

Цивільно-правова відповідальність водія «Nissan», д/н НОМЕР_1, ОСОБА_2, на момент ДТП була застрахована у ПАТ «Українська охоронно - страхова компанія».

01.07.2015 позивач на адресу відповідача-1 направив заяву про страхове відшкодування та перелік відповідних документів.

Відповідно до повідомлення про прийняте рішення по події, яка мала місце 30.09.2014 № 6167 від 12.08.2015, було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 27 665,82 грн., розмір франшизи за полісом АІ/1571592 становить 1 000 грн.

15.12.2015 позивач направив відповідачу-1 претензію про виплату страхового відшкодування.

Однак, сума страхового відшкодування відповідачем-1 виплачена не була. Тому позивач просив стягнути з ПАТ «Українська охоронна-страхова компанія» суму страхового відшкодування у розмірі 27 665,82 грн., а також пеню у розмірі 3 968,72 грн. за період з 03.10.2015 по 29.01.2016 за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань.

У зв'язку з тим, що сума страхового відшкодування відповідачем-1 не достатня для повного відшкодування завданої шкоди, позивач просив стягнути з відповідача-2 різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 5 779,35 грн. та франшизу у розмірі 1 000 грн.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини першої статті 224 ЦПК «у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи».

Враховуючи ці обставини та зважаючи на думку представника позивача, який не заперечував проти розгляду справи у відсутності відповідача, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

30.09.2014 на перехресті пр. Червонозоряного та вул. Кайсарова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Nissan», д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та транспортного засобу «Toyota», д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 в результаті якої транспортний засіб «Toyota», д/н НОМЕР_2 здійснив наїзд на металеву огорожу та ліфтову шахту наземного пішохідного переходу.

Внаслідок ДТП металева огорожа та ліфтова шахта наземного пішохідного переходу отримали механічні пошкодження. Цей факт встановлений на підстав довідки Солом'янського районного управління ГУ МВС України в м. Києві № 50/СО-8612 (а.с. 6).

Відповідно до рішення Київської міської ради № 268/929 від 15.03.2007 об'єкт закінченого будівництва наземного пішохідного переходу через Червонозоряний проспект в районі вул. Кіровоградської переданий у володіння і користування Комунальному підприємству по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (а.с. 34-35).

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 03.02.2015 ОСОБА_2 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а провадження у справі закрито у з в'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 14).

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/1571592 цивільна-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована у ПАТ «Українська охоронно - страхова компанія».

Згідно з повідомленням про прийняте рішення по події, яка мала місце 30.09.2014 № 6167 від 12.08.2015, відповідачем-1 було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 27 665,82 грн., розмір франшизи становить 1 000 грн. (а.с. 18).

01.07.2015 позивач на адресу відповідача-1 направив заяву, у якій просив здійснити виплату страхового відшкодування, відповідно до прийнятого ним рішення (а.с. 16).

15.12.2015 позивач направив на адресу відповідача-1 претензію про виплату страхового відшкодування, у якій вимагав в десятиденний строк перерахувати на його рахунок страхове відшкодування у розмірі 27 665,82 грн. та пеню у розмірі 2 434,59 грн. (а.с. 19-20).

Загальний розмір матеріальної шкоди, який завданий позивачу становить 34 445,17 грн. Цей факт встановлений на підставі зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва, локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1, акта приймання виконаних будівельних робіт № 654 від 03.12.2014, кошторису на ремонт дверей та шахти ліфту НПП після ДТП по вул. Кіровській від 08.12.2014, акта приймання виконання будівельних робіт № 670 за грудень 2014 року, розрахунку-фактури № СФ-0000490 від 03.11.2014, акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000128 та платіжного доручення № 1197 від 20.11.2014 (а.с.22-29, 30-33).

Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю з таких підстав.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Стаття 1188 ЦК передбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

При цьому необхідно з'ясувати чи була застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків.

Спеціальним Законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, є Закон «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Стаття 6 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що «страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» «у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи».

За правилами статті 12 вищезазначеного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Факт обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу «Nissan», д/н НОМЕР_1 та настання страхового випадку встановлені судом. Розмір матеріального збитку, завданого позивачу, сторонами не оспорювався.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК «кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу».

На підтвердження заявлених вимог в частині до відповідача-1, позивач посилався на повідомлення відповідача про прийняте рішення щодо суми страхового відшкодування у розмірі 27 655,82 грн.

Враховуючи той факт, що відповідач-1 станом на момент звернення позивача до суду не здійснив виплату страхового відшкодування, суд вважає вимоги позивача до нього обгрунтованими, а тому з відповідача-1 належить стягнути на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 27 655,82 грн.

Крім цього, відповідно до норм чинного законодавства, за затримку виплати страхового відшкодування передбачена цивільно-правова відповідальність.

За правилами статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника. Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Відповідно до статті 992 ЦК «у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом».

Пункт 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що «за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня».

01.07.2015 позивач подав заяву про виплату страхового відшкодування.

02.10.2015 сплинуло 90 днів для здійснення виплати страхового відшкодування.

Зі змісту позовної заяви випливає, що позивач просить суд стягнути пеню за період з 03.10.2015 до 29.01.2016 у розмірі 3 968,72 грн. (а.с. 21), з розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення27665.8203.10.2015 - 29.01.201611922.0000 %0.121 %*3 9687,72

Таким чином, загальний розмір страхового відшкодування, який підлягає стягненню з відповідача-1 складає:

27 665,82 грн. + 3 968,72 грн. = 31 634,54 грн.

Відповідно до статті 1194 ЦК «особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».

Суд зауважує, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає вимоги до відповідача-2 обгрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

Така правова позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20.01.2016 № 6-2808цс15, який та відповідно до вимог статті 360-7 враховується судом при розгляді цієї справи.

Різниця між фактичним розміром шкоди, завданої позивачу, та сумою страхового відшкодування складає:

34 445,17 грн. - 27 665,35 грн. - 1 000 грн. (франшиза) = 5 779,35 грн.

Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини та положення чинного законодавства, суд вважає, що з відповідача-2 на користь позивача належить стягнути різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодування та франшизу, тобто:

5 779,35 грн. + 1 000 грн. = 6 779,35 грн.

З урахуванням викладеного суд робить висновок про необхідність захистити порушені права позивача в обраний ним спосіб судового захисту, що відповідає статті 16 ЦК.

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Крім того, суд встановив, що позивач розмістив оголошення про виклик відповідача-2 у судове засідання, призначене на 23.05.2016 о 10:00, у газеті «Урядовий кур'єр» № 73 (5693) від 16.04.2016. Вартість цього оголошення становить 630 грн. та була оплачена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 27 від 13.04.2016.

Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 79 ЦПК до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Розподіляючи судові витрати відповідно до статті 88 ЦПК, суд зазначає, що з відповідача-1 належить стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1 378 грн. та з відповідача-2 належить стягнути на користь позивача витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача у розмірі 630 грн.

Керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 16, 992, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК, статтями 1, 4-11, 18, 57-66, 74, 79, 88, 157-196, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-226, 360-7 ЦПК, суд

вирішив:

Позов Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронна страхова компанія», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (адреса місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, код ЄДРПОУ 23734213) на користь Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (адреса місцезнаходження: 01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 2, код ЄДРПОУ: 0339018) суму страхового відшкодування в розмірі 27 665,82 грн. та пеню у розмірі 3 968,72 грн., що загалом становить 31 634,54 грн. (тридцять одна тисяча шістсот тридцять чотири гривні 54 копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 (остання відома адреса проживання: 04208, АДРЕСА_1) на користь Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (адреса місцезнаходження: 01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 2, код ЄДРПОУ: 0339018) різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням в розмірі 5 779,35 грн. та франшизу в розмірі 1 000 грн., що загалом становить 6 779,35 грн. (шість тисяч сімсот сімдесят дев'ять гривень 35 копійок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (адреса місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, код ЄДРПОУ 23734213) на користь Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (адреса місцезнаходження: 01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 2, код ЄДРПОУ: 0339018) 1378 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 (остання відома адреса проживання: 04208, АДРЕСА_1) на користь Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (адреса місцезнаходження: 01013, м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 2, код ЄДРПОУ: 0339018) 630 грн. витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. В. Шевченко